У «Бетмені проти Супермена» на великому екрані з’явилася Диво-Жінка – вперше за багато десятиліть. На жаль, поки Дайана Прінц відпочивала поза камерами, жіночі образи у супергеройському кіно стагнували і задихалися від одноманітності на лаві другорядних персонажів. Наступного року ми побачимо сольний фільм про Диво-Жінку, та чи зможе вона змінити невтішну тенденцію?

Матеріал від 26 квітня 2016 року

Ізраїльська модель Ґаль Ґадот презентувала оновлений образ іконічної для американської культури Диво-Жінки. На хвилі перших вражень отримуємо дебютний промокадр до майбутнього сольного фільму про амазонську принцесу. І отак зненацька стає зрозуміло, що ці всі маленькі крихти – це вже в рази більше інформації про одну із найпопулярніших супергероїнь, ніж ми мали протягом останніх років двадцяти. Та варто пам’ятати й те, що загалом жіночі образи завжди отримували задні місця в партері «чоловічого театру супергероїзму»: лише для краси і масовки, з чітко відведеним місцем, яке фактично не еволюціонує від одного фільму до іншого. І не більше.

Якщо подумати, то це такий собі парадокс, бо тенденція вторинності і примітивності жіночих образів не зовсім узгоджується з першоосновою екранізацій – коміксами. Адже вже в 40-их, у золоті часи цих модерних історій, коли чоловіча аудиторія марила мужніми постатями Бетмена і Супермена, читачу вже пропонували гідних супергероїнь не тільки в якості пасивного персонажа, але й як повноцінного учасника історії.

Сексуальна й рішуча Диво-Жінка, яка з’являється в 1941-муза силою та здібностями нічим не поступалася своїм колегам-чоловікам. Окрім фізичної принади, вона запропонувала світові репрезентацію передових ідей фемінізму: перебувала поза традиційною парадигмою жіночих обов’язків, була ліберальною та емансипованою.

Змінювався формат коміксів – змінювались і персонажі, але, так чи інакше, вони встигали за розвитком феміністичних уявлень. Звичайно ж, не все було ідеально, тож чимало з них зазнавали критики: надто мало головних героїнь, порівняно з  героями, надмірно нереалістичні та підкреслено сексуалізовані образи. Сьогодні на сторінках ми бачимо більше різноманітних жіночих персонажів (як героїнь, так і злодійок), традиційні чоловічі образи час від часу змінюють стать (наприклад, дочка комісара Джима Гордона, Барбара, стає Бедгьорл), кардинальної зміни зазнає і особисте життя супергероїнь – нині вони не цураються самотності або ж одностатевого кохання. Отож, на сторінках коміксів спостерігаємо здорову суспільну різноманітність, чого не скажеш про великий екран.

Якщо зосередитись на фільмах новітньої доби, побачимо, що «чоловічий театр супергероїзму» зазвичай виділяє для жінок декілька ролей другого плану (наприклад, «Залізна людина-2» обмежується епізодичними появами Пеппер Поттс і Наташі Романової) та відносить їх до одного із усталених архетипів: Компаньйонка, Коханка або Злодійка. Головні ролі жінкам  випадають вкрай рідко, сольні фільми – тим більше (а коли таке трапляється, то хочеться, аби їх зовсім не було).

Найрозповсюдженіша жіноча роль – це, звісно ж, Коханка, що супроводжує ледь не кожного екранного супергероя. Коханкам пощастило найбільше: окрім того, що вони найчисельніші, це – ледве не єдиний жіночий персонаж, який з часом змінювався. Тож якщо раніше ми зазвичай бачили типову Damsel in distress, то тепер Коханки отримали більше самостійності. Найяскравішим прикладом є Лоїс Лейн з «Людини зі Сталі» та «Бетмен проти Супермена», роль якої не обмежується тільки милуванням і турботою за Кларка Кента, а й розвитком власної кар’єри.

Трохи менш поширеним образом є Компаньйонка. Персонаж, зазвичай наділений надприродними силами (а-ля Сіф у «Тор»), який нібито має відігравати активнішу роль, ніж та сама Коханка, але подекуди є навіть більш пасивним.  Типовим прикладом є якраз Наташа Романова, що несе цю роль із першої появи у «Залізній людині–2», і далі у «Месниках» та двох частинах «Капітана Америки». Руда прикраса фільму, участь якої в сюжеті обмежується томним виразом обличчя,  загадково-саркастичними фразами і кількома бойовими прийомами – вочевидь, Наташа не відіграє суттєвої ролі у розвитку подій. Ба більше: максимальне розкриття персонаж отримав разом із введенням любовної лінії (пам’ятаєте майже зворушливу історію з Халком?), а отже – фактичним переходом до касти Коханок.

Найменш часті гості «театру» – це Головні Героїні та Злодійки. Злодійкам пощастило більше – інколи їх навіть створюють цікавими, не обмежуючись звабливою зовнішністю. Як приклад – Містік з фільмів про «Людей Ікс» чи Багряна відьма з «Месники: Ера Альтрона», які мають особисту мотивацію, що робить їхні персонажі більш цілісними та особливими.

Ще рідше зустрічається взаємодія жіночих персонажів між собою. Приємним винятком з цієї тенденції були перші випуски «Людей Ікс», які містили в собі абсолютне розмаїття жіночих образів. Особливої уваги заслуговує Ороро Монро, яка на екрані і в коміксах була ледь не першою супергероїнею-афроамериканкою (і як же прикро, що після такого цілісного самостійного персонажа Геллі Беррі вляпалась у халепу під назвою  «Жінка-Кішка»).

Супергероїні в царині кіно потрапили у пастку: їхні персонажі створені під однотипний шаблон, і лише зрідка переживають еволюцію після перезавантаження франшизи. Звабливий костюм дає змогу оператору відзняти батальні сцени зі спокусливих ракурсів, цивільний – одразу перетворює героїню на модель з подіуму, репліки обмежуються іронічними жартами. Можливо, на бекграунді замайорить драматична історія – але й те навряд.

Це прикро і з феміністичної точки зору: персонажі, які раніше були носіями ідей емансипації на сторінках коміксів, на екранах стали прикладом сексуальної об’єктивації. Жіночі персонажі – це перш за все споглядання та милування красою, вони не викликають у глядача відчуття поваги, співпереживання та бажання з ними ідентифікуватися. Це елемент декору для бойовика, а з такої основи повноцінного персонажа не створиш – неможливо протягом двох годин демонструвати модельні дані акторки. Можливо, саме тому студія Marvel постійно відкладала (та й досі відкладає) створення персонального фільму для Чорної Вдови. Чи вивела супергероїнь з цього становища Диво-Жінка? Скоріше ні, аніж так. Замаскуйте обличчя, і Дайану Принц важко буде відрізнити від Селіни Кейн з «Темного Лицаря» – не тільки за подобою, але й за поведінкою. Власне, Ґаль Ґадот спочатку вважала, що гратиме саме Жінку-Кішку – іронічно, чи не так?

Проте чого не змогла зробити Диво-Жінка, зробила звичайна жінка – маловідома Джессіка Джонс, яка прославилася після однойменного серіалу студії Netflix 2015 року. Звісно, серіальний формат у деякому сенсі набагато зручніший – хоча б за рахунок набагато більшого хронометражу, який дозволяє розкрити більшу кількість персонажів. І «Джессіка Джонс», на щастя, цим вдало користується.

Якщо до цього жіночих персонажів (навіть коли раптом вони були успішними) загалом бракувало, то Netflix пропонує нам цілий набір. Від власне головної героїні Джессіки Джонс, жінки з вкрай маскулінним типом поведінки, до Джерін Хонарт, не тільки успішної  self-made woman – юристки, а й лесбійки (згадуємо тенденцію  залучення гомосексуальних зв’язків). Любовна лінія останньої надзвичайно тішить око тим, що зовсім не подібна до традиційного зображення однастатевого жіночого кохання в дусі маскулінної сексуальної фантазії. Натомість, серіал репрезентує їх за допомогою проблем, які були б природними і для гетеросексуальної пари.

Якщо вже й починати з парадоксів, то варто ними  й закінчувати: навіть враховуючи усе вищесказане, «Джессіка Джонс» лише втілила ту саму модель, яку пропонував Джосс Відон ще у серіалах 90-их. Видається дуже іронічним, що людина, відома своїми цілісними жіночими образами (Баффі Саммерс та Віллоу Розенберг у «Баффі – переможниця вампірів»; Ехо у «Ляльковому будинку»;  Зої Вашборн та Інари Серра у «Світлячку»), не мала змоги втілити свої ідеї у «Месниках».

Тож чи зможе Диво-Жінка здійснити диво із власним образом, і чи скаже вона нове слово у репрезентації супергероїнь на великому екрані, ми дізнаємось лише наступного року. Доти ж вся надія на Гарлі Квін із «Загону самогубців» – хоч в її маскулінне уявлення про розваги навряд чи входить боротьба з екранним шовінізмом.

Сподобалась стаття? Допоможи Moviegram стати краще

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.