5 найкращих казок Тіма Бертона

Top&Best | Оксана Грушанська

Ед Вуд
Казка-біографія: наївність, любов до кіно та чорно-біла зйомка

Поєднати абсурд і готику, дотримуючись курсу реальних подій. Тім Бертон, здається, кинув виклик самому собі. Головний герой фільму – Едвард Вуд-Молодший (Джонні Депп), якого визнано «найгіршим режисером усіх часів і народів». Він інфантильний та ексцентричний – таким дозволено бути лише геніям і дітям. Але стрічка не про пошуки себе чи заяв у дусі «я народився занадто рано, щоб мене зрозуміли». Вона про інше. Передусім – про вміння не зраджувати тому, в що віриш.

Історія Тіма Бертона – наївно-сюрреалістична, і разом із тим тримається у межах жанру байопіку. Головний герой приходить на співбесіду до директора кіностудії. Він прагне стати режисером фільму про Крістін Йоргенсен, першого чоловіка в історії, що змінив стать. Під час цієї розмови Ед вперше в житті розкриває свою маленьку таємницю незнайомому чоловіку, але той реагує цілковитою байдужістю та відмовляє Едові у режисерському кріслі.

Здається, це тільки додає Еду сил самотужки зайнятися «справою його життя» – зйомкою фільму про людину, яка не змогла примиритися зі своєю статтю. Адже саме Ед, чоловік, що носив під військовою формою жіночу білизну, здатний зрозуміти її як ніхто інший.

Втім, коли фільм про актора-нездару, що займав високі позиції лише в антирейтингах, отримує більше десятка нагород – це теж своєрідний гротеск.

Едвард руки-ножиці
Меланхолійна казка про те, що важливе не побачити очима

Казки – це не лише про прекрасних і добрих, яких усі люблять. Часом найбільше серце у маленькому містечку може мати той, кого усі бояться. Принаймні, так сталося з Едвардом (Джонні Депп), головним героєм фільму «Едвард руки-ножиці».

Його руки, які мали б стати ідеальним інструментом митця та робити світ кращим, виявляються ножицями. Він сповнений ніжності до людей, але в один момент розуміє, що його бояться та недолюблюють. Нездатний осягнути, чому так відбувається, Едвард і справді перетворюється на монстра, яким його вважають. Хоч і ненадовго: образа й злість поступаються місцю співчуттю й сильній любові до людей. Нехай і невзаємній.

Це один із найвдаліших бертонівських фріків, до якого, на жаль, так і не змогли дорости герої з «Дому дивних дітей» – пізнішої екранізації режисера.

Фільм пронизаний магією мовчання, та разом з тим і звуку (музику до цього фільму, як і до більшості стрічок Тіма Бертона, написав Денні Ельфман). Врешті-решт, Бертон підводить до запитання: чи впізнає себе глядач у дзеркальному відображенні рук-ножиць Едварда?

Сонна лощина
Макабрична казка з детективними декораціями

У селищі голандських переселенців кояться дивні речі – тіла вбитих мешканців одне за одним знаходять без голів. Розслідувати цю справу («ймовірно, вбивця – якийсь маніяк») доручають молодому поліцейському Ікабоду Крейну (Джонні Депп). Хоча що тут розслідувати? Всі знають, що вбивця – це вершник без голови, що помер кілька століть тому.

Критично налаштований, головний герой намагається знайти логічне пояснення тому, що відбувається. Не вірити ж усерйоз у казочки місцевих. Ікабод – раціоналіст до мозку кісток, тобто був таким, поки не потрапив у Сонну лощину. Для Ікабода визнати існування потойбічного життя означає визнати існування Бога. А у нього з цим – особисті рахунки. Його батько-священик власноруч убив його матір, яку підозрювали у чаклунстві. Але у підсумку режисер підводить зовсім до іншого і нагадує глядачеві, що це казка, а не фільм жахів.

Стрічку пронизано атмосферою солодкого дитячого страху. Такого, коли дитина боїться тіней на стелі, але заразом із тим не може відвести від них погляд. А в такому випадку сонячні ранки, хоч і дарують полегшення, все ж залишають по собі розчарування. І змушують знову чекати ночей.

Велика риба
Казка на все життя

«Ти будеш усіляко заважати своїй дитині, але, врешті-решт, саме це допоможе їй стати собою», – говорить Блум-старший Блуму-молодшому, коли той очікує народження сина. Втім, батько допомагає сину не лише багатозначними порадами. Ще він розповідає йому історії. Молодший Блум обожнював ці вигадки у дитинстві. У підлітковому віці він якось із ними уживався. Але тридцятирічний Віл Блум від цього втомився.

Гіперболізувавши два типажі – занадто мрійливого «дорослого» та скептичну «дитину», Тім Бертон розгортає на екрані історію про конфлікт поколінь. Батько розповідає про  хлопчика, який приборкує тіні; про ідеальне місто, що не відпускає своїх мешканців; про відьму зі скляним оком: «подивишся в нього і побачиш свою смерть». Але для кого ці казки? Син вже давно подорослішав і чекає на власну дитину.

Та раптом на екрані з’являються відлюдькуватий велетень чи сіамські близнюки, а господар цирку перетворюється на собаку. І в той же момент приходить розуміння, що до «Великої риби» можна не застосовувати логіку. Найкращий орієнтир – це власні відчуття та асоціації.

Чарлі та шоколадна фабрика
Казка про дива і дружбу

Хрумкі кольорові льодяники, озеро з цукрового сиропу, шоколад, що росте на деревах, жуйка-обід, чорничний пиріг з вершками… І крихітні чоловічки умпа-лумпи які все це готують. Такий вигляд повинна мати шоколадна фабрика за уявленням Роальда Даля, автора повісті «Чарлі та шоколадна фабрика». Історія отримала два екранізації: Мела Стюарта (1971) та Тіма Бертона (2005).

Головний герой фільму – хлопчик Чарлі. Він живе у тісній квартирці з батьками, двома дідусями та двома бабусями. Але, як це часто трапляється в казках, одного дня все змінюється. Чарлі знаходить у плитці шоколаду один з п’яти золотих квитків – пропуск на шоколадну фабрику Віллі Вонки.

Віллі Вонка (Джонні Депп) – харизматичний ексцентрик. У нього високі вимоги не лише до якості солодощів із власної фабрики, але й до людських якостей. На відміну від попередніх фільмів у цій підбірці, Чарлі не лише аутсайдер та мізантроп, а звичайний підприємець, якому знадобився час, щоб зрозуміти, що щастя – не завжди в шоколаді. Воно ще й у людях.

Сподобалась стаття? Допоможи Moviegram стати краще

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Top&Best