Відеогра-горор розповідає свою гидотну історію за допомогою непропорційних меблів, голоду і без жодного ефекту раптовості

Little Nightmares («Маленькі жахи») – одна з найогидніших ігор останніх років. І ця гидотність досягається без кривавих рік абощо, виключно завдяки гротеску дуже побутових речей. Це історія дівчинки із дивним іменем Шість. Шість відчайдушно намагається вижити на загадковому чи то кораблі, чи то острові під назвою «Утроба». З одного боку, більшість мешканців «Утроби» намагаються її з’їсти. З іншого – вона сама мало не помирає з голоду.

Голод

В оригіналі гра, власне, і мала називатися «Голод» (Hunger). З тих чи інших причин її перейменували за кілька місяців до виходу, однак тема голоду лишилась центральною. «Утроба» є своєрідним плавучим рестораном, куди приїздять добряче поїсти шалено товсті і неадекватно ненаситні гості. У меню, серед іншого, подають і страви з дітей, яких, в принципі, гості можуть ковтати і сирими. На сайті гри зазначено, що гості ще ніколи не поверталися назад живими… не те щоб у гравця були причини бажати добра жирним канібалам, але на страхітливий кругообіг їжі у світі «Маленьких жахів» нам натякають вкрай прозоро.

Всю дорогу наша героїня постійно відчуває, як сильно її хочуть зжерти

Моторошні працівники «Утроби» постійно зайняті приготуванням страв. І звісно, вони полюють на дівчинку в яскраво-жовтому дощовику, оскільки гостей дуже багато і жеруть вони ніби не в себе – марнувати харчі не годиться. А харчам бігати по кухні не годиться тим паче!

Краще не думати, що вариться у тих каструлях

Втім, канібали-товстуни не єдині, хто ніяк не може насититися. Худорлявій героїні час від часу починає крутити нутрощі – ось вона ніби в порядку, але за мить практично помирає від слабкості, починає чути в голові дитячий хор, божеволіє до такого стану, що готова з’їсти практично будь-що. Враховуючи те, яка «їжа» популярна в «Утробі», одразу стає щемливо неприємно від того, куди хилиться вся ця історія.

Гротеск

«Маленькі жахи» врізаються у пам’ять повсюдною хворобливо-стильною непропорційністю. Якщо діти виглядають більш-менш схожими на звичайних людських дітей, то страховисько-прибиральник має неприродно велику голову і довжелезні руки, які, здається, стають іще довшими, коли він щось шукає в незліченних шухлядах. А в одній із тих шухляд ховається наша героїня! Іронія в тому, що жахи насправді не такі вже і «маленькі». Радше навпаки: вони занадто великі, а гравець перед ними вбогий і майже безпомічний.

Стоп… А як він туди заліз?

Детально оформлені розробниками приміщення спантеличують навіть більше за ворогів. На початку гри ми потрапляємо в кімнату, де повісився один із мешканців плавучого ресторану. Ми бачимо лише довжелезні ноги над стільцем, який був для самогубця явно замалим. Однак для нашої утікачки він є завеликим. Одразу висновок: на кораблі є принаймні ще хтось із абсолютно іншими пропорціями тіла. І цей «меблевий» спосіб розповіді постійно заохочує уявляти, якими ж мають бути ті, для кого ці дивні меблі насправді робилися.

Якщо знайти і обійняти усіх гномів, то гру пройдете годин за шість

Досліджуючи корабель (чи все ж підводний човен?), головна героїня запалює лампи, розбиває загадкові статуї господарки «Утроби» і натрапляє на грибоподібних гномів. Всі ці ситуації є своєрідними «секретами», які гравець може відкрити. Однак на сюжет вони не мають помітного впливу. Найбільш цікавими серед них є гноми. Вони лякливі і мирні, часто підказують головній героїні шлях. Якщо одного з них наздогнати, його можна обійняти, після чого він стане приязнішим і вже не тікатиме. Яку роль ці створіння грають в історії – лишається на розсуд гравця, як і багато речей, що тут кояться.

Цілковито об’ємний «Лімб»

І за ігровою механікою, і частково за атмосферою «Маленькі жахи» явно потрапляють в одну когорту із Limbo та INSIDE. Так само йдеться про гру, в якій головний персонаж – мовчазна дитина, що тікає і ховається від непереможних ворогів. Так само ми спостерігаємо за десятками різних варіантів смерті головної героїні. Так само дорогою натрапляємо на просторові головоломки і необов’язкові потаємні куточки. Так само не до кінця зрозуміло, що це за місце і чому тут відбувається саме те, що відбувається. Так само присутні натяки на те, що це все лиш поганий сон чи якась інша форма зміненої реальності.

Гра у хованки, може, і дитяча, але тут вона рятує життя

Але є і суттєві відмінності. Якщо INSIDE був своєрідним додатком кольору і візуального об’єму до Limbo, то «Маленькі жахи» додають і реальний об’єм – здатність рухатися у тривимірному просторі. Також слід визнати, що історія «Маленьких жахів» під кінець гри видається набагато простішою і зрозумілішою, ніж у Limbo та INSIDE, але і тут багато сюжетних поворотів дозволяють різноманітні трактування. Знову ж таки, що таке «Утроба» – місце розваг для багатіїв? Чи пекло для неслухняних дітей? Врешті-решт, збочена екосистема? Чому нашу героїню так сильно і раптово починає виїдати зсередини? Чому у прибиральника з черепа злазить шкіра? І чому мешканці «Утроби» настільки зациклені на власних портретах?

«Маленькі жахи» – саме той випадок, коли гра по-справжньому жахлива, хоча вона абсолютно не покладається на ефект раптовості. Тут ніхто не вискакує на вас з-за рогу із криком «бу!», але, поставивши гру на паузу, стає якось моторошно йти на кухню. Враження лишились такі сильні, що я навіть задумався, чи не стати вегетаріанцем. Одним словом – жахіття.

Сподобалась стаття? Допоможи Moviegram стати краще

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Відеоігри