Аналізуємо один з найвидатніших серіалів минулого року

Церковників у кіно та серіалах нерідко зображують зловісними, часто збоченими, обов’язково лицемірними. Власне, діапазон негативних образів священнослужителів вельми широкий: від маніпулятивних політиканів до ошалілих фанатиків-психопатів. На тлі таких стереотипних образів «Молодий Папа» вражає багатогранністю, медитативністю і, як не дивно, добротою.

Головний герой серіалу ненавидить публічні виступи

NOT YOUR TYPICAL VATICAN MOVIE

Не сподівайтеся на підступні інтриги та кричущу розпусту а-ля «Борджіа». Режисер і сценарист Паоло Соррентіно в своєму серіалі про католицького понтифіка відмовляється від заїжджених танців довкола ватиканських підступів чи плотських переживань головного героя. Замість цього він в іронічній манері закликає задуматися – про віру, про власне призначення, про самотність.

Уже в перші хвилини першої ж серії герой Джуда Лоу зачитує промову, що кидає виклик численним постулатам католицької віри. Схоже на природний добір цільової аудиторії – обурені на цьому етапі аж ніяк не дивитимуться до фіналу, еге ж? Втім, загалом ця провокація виглядає дещо спрощеною порівняно з рештою серіалу, яку назвати антирелігійною аж ніяк не можна. Але ж який цей серіал? Такий самий, як і його головний герой.

Принаймні молитви молодого понтифіка точно працюють

Молодий Папа Римський у виконанні Лоу направду суперечливий. Після вже згаданої промови здається, що Пій XIII (в миру – Ленні Белардо) має бути радикальним лібералом і поставити церкву на рейки осучаснення. Однак виходить точнісінько навпаки. Папа мріє відділити церкву від суспільства, загнати її в катакомби, перетворити мало не на таємний культ. І ці всі ультраконсервативні кроки мають своє обґрунтування – і для віри, і задля піару.

Папа просуває недоступність, яка нібито має привертати більше уваги, ніж агресивна реклама і пропаганда. Це разюче контрастує з реальним світом, у якому чинний Папа Римський Франциск усіляко намагається продемонструвати свою близькість до рядового вірянина і відкритість до світу. Окей, вочевидь це також провокація – але чи не затонко для серіалу, який рішуче віддає перевагу над сюжетом довершеному візуальному рішенню?

У КОЖНОГО Є СВІЙ ТЕМНИЙ СЕКРЕТ

Реклама серіалу акцентує на тому, що Папа п’є колу та курить у самісінькому Ватикані, але це найбільш поверхові суперечності в його особі. Значно смачнішою загадкою є те, чи він взагалі вірить у Бога. З одного боку, Ленні часто висловлює сумнів у його існуванні. Він висловлює неприхований скепсис, коли слухає історії про сучасних святих (втім, хто з нас не висловлює?) А то і починає рівняти себе до Всемогутнього.

Але, з іншого боку, Ленні буквально тут же говорить, що любить Бога навіть за його відсутність. Ба більше, він – один з небагатьох у цьому серіалі, хто взагалі задумується всерйоз над Писанням. Кардинали грають у свої вельми дріб’язкові закулісні ігрища, а службу несуть радше за звичкою, аніж від щирого серця. У той же час, Ленні – чи не єдиний, чиї молитви справді працюють. Його молитва – емоційна розмова, у якій співрозмовник завжди мовчить. Але мовчить – не значить, що ігнорує.

« – Та ви – просто диявол! – Ті, хто мене добре знають, кажуть, що я святий»

Суперечливість підкреслюється контрастом статечних церковних рухів у кадрі із рок-н-рольним саундтреком, який неодмінно хочеться переслухати і поза серіалом. Ленні, як і цей саундтрек, здається, підстрибує всередині себе, хоча назовні зберігає непохитний і навіть пихатий вигляд.

Іноді видається, що Пій XIII має глобальний план, який змінить не лише католиків, але і увесь світ. Іноді ми бачимо його загубленим хлопчиком, який ніяк не може пережити своє сирітство. А іноді здається, що Ленні – це і є Антихрист, який прийшов доруйнувати церкву і проголосити кінець світу… але вже в наступному епізоді він стає беззастережно святим, здатним вчиняти будь-які дива. І в ці ж моменти – як годиться, чи не найбільш скромним.

ДОЛЯ ЦЕРКВИ

Чого не варто очікувати від цього серіалу, так це моралі на тему звичних уже скандалів. Так, теми заборони абортів, педофілії та гомосексуальних священиків тут присутні. Було би дивно, якби обійшлося без них. В одному епізоді фігурують навіть FEMEN. Але це лише епізодичне тло. Важливіше питання, яке порушує серіал – це доля церкви як такої. Ми бачимо її занепад. Один з кардиналів говорить, що вона помирає від старості. І з ним важко не погодитися.

Якби кенгуру отримав трошки більше екранного часу, серіалу не було би рівних

Не лише Ленні, але й інші персонажі замислюються щодо того, як церква зі страшної сили, яка у Середньовіччі вирішувала долі народів, перетворилася на благодійну організацію, що «лише допомагає бідним», і то – лише коли має вдосталь підтримки жертводавців.

Ексцентричний головний герой випробовує членів церкви, змушує їх пригадати, що являла собою їхня віра, і чи то є віра, чи лише звичка, чи, бува, зручний бізнес? Чи може виправдання власного страху виходити за монастирські стіни? І чи готові всі ці люди всерйоз слідувати приписам Біблії? Ці запитання щирі, позбавлені іронії чи упередженості. У спробах відповіді на них небесне світло осяює закостенілі душі персонажів «Молодого Папи».

Серіал лишає по собі щемливе і світле відчуття. Відчуття набагато людянішого дотику до життя, ніж у безлічі стрічок, де релігія вкотре викривається як опіум для народу. Хоча, власне, чи справді він про релігію? Здається, сам Ленні засумнівався б у цьому першим.

Сподобалась стаття? Допоможи Moviegram стати краще

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.