Редакція Moviegram обрала найбільш інтригуючі картини «Санденсу», які, сподіваємось, дістануться до українського глядача вже цього року.

Кінофестиваль «Санденс» створив Роберт Редфорд, і цим започаткуванням перетворив слід, що до того залишив в американському кіно, на справжню траншею. Вже на першому «Санденсі» у 1985 році представили свій дебют брати Коен та Джим Джармуш, а у подальшому стартувати саме тут стало чимось на кшталт хорошого тону. Наразі фестиваль майже офіційно називають «інкубатором американського кіно» – і недарма.

Цього року, не відходячи  від традицій, фестиваль представляє ветеранів та перспективних новачків. Кількість дебютів «Санденсу» зашкалює, а їх синопсиси змушують чекати мало не кожну другу роботу. Характерно, що це практично єдиний міжнародний кінофестиваль, який не викликає докорів поборників толерантності. Так, цього року приблизно 40% фільмів зняли представниці жіночої статі, а одна з головних родзинок конкурсної програми – картина про славетного темношкірого бунтівника.

Цьогорічний «Санденс» триватиме з 21.01.16 по 31.01.16 року. Дуже радимо пильнувати за новинами фестивалю.


ІГРОВЕ КІНО


«Народження нації» (The birth of nation), реж. Нейт Паркер

Born of nation

Через сто років актор Нейт Паркер вторгається на територію гріффітівського «расистського шедевру» з абсолютно іншою історією та наміром змінити ідеологічний вектор. Змагатися із самим Девідом Ворком Гріффітом не всім під силу, але за спробу критики схвалили його навіть заочно.


 

«Йогануті» (Yoga hosers), реж. Кевін Сміт

Йогануті

«Йогануті» – офіційна прокатна назва, але коректніше було б її локалізувати як «Йоги-невдахи», саме так перекладається «hosers» з канадського сленгу. Ми вже бачили Коллін (Лілі-Роуз Депп) та Коллін (Гарлі Квін Сміт) у попередній роботі Кевіна Сміта, божевільному комедійному хоррорі «Бивень». Дівчата працюють у невеликій крамничці та божеволіють від йоги. Їх запрошують на вечірку старші хлопці, але от халепа – свято погрожує зіпсувати прадавнє зло. Тож Коллін і Коллін мають перемогти його за підтримки Гая Лапуанта (Джонні Депп), з яким нас також познайомив «Бивень». «Йогануті» – друга частина трилогії Сміта «Справжня північ», яку має завершити картина «Щелепи лося». Режисер пояснює, що цей фільм буде «як щелепи, тільки про лося» – за один такий спосіб мислення варто дивитися кожну його нову роботу.


 

«31», реж. Роб Зомбі

31

Роб Зомбі, що робить кіно наче у паралельній реальності, де популярність слешерів ніколи не згасала і вони, врешті-решт, стали мейнстримом, зняв нову картину. На офіційному сайті «Санденсу» розміщено збіса крутий анонс, з якого дізнаємося, що «Зомбі без жодного жалю відриває крильця своїм контркультурним метеликам» та отримуємо застереження: мовляв, у цьому фільмі «не прив’язуйтесь до когось або чогось, особливо – до частин тіл». Все це означає, що на нас чекає типовий хоррор Роба Зомбі. Фани будуть у захваті, haters, звісно, gonna hate.


 

«Наживка» (The Lure), реж. Агнешка Сможинська

Lure_2

Східноєвропейська драма жахів про двох русалок, які намагаються освоїтися у Польщі 80-х років. Фільм обіцяє припасти до смаку поціновувачам незвичайного кіно поєднанням гротеску й бурлеску, романтики й кровожерливості. Ввідні дані дають всі шанси на пряме наслідування естетики магічного реалізму Кшиштофа Кеслевського, а лакуну, яка залишилася у польському кіно після смерті режисера, нарешті може заповнити гідний наступник.


 

«Крістін» (Christine), реж. Антоніо Кампос

Christine

Історія 29-річної жінки, яка пробиває собі дорогу на телебачення 70-х, покликана підняти проблеми людської ідентичності та вписатися у трендовий феміністичний дискурс. Ще з «Випускників» фільми Антоніо Кампоса вирізняються важкою відстороненою психологічністю, близькою роботам Міхаеля Ганеке. «Крістін» теж не обіцяє легкої атмосфери, але це вже помітний крок у напрямку до глядача.


 

«Такса» (Wiener-dog), реж. Тодд Солондз

Такса

Довгоочікуваний новий фільм Тодда Солондза, режисера «Щастя» та «Темної конячки». У «Конячці», яку Солондз особисто презентував декілька років тому на Одеському кінофестивалі, його саркастична соціофобія остаточно перетнула тонку межу із сюрреалізмом. Проте «Санденс», презентуючи нову роботу режисера, обіцяв «вінтажного Солондза», що на практиці означає повернення до мізантропії – можливо, не такої саркастичної. Картина оповідає про декількох людей, які усвідомили головним натхненням свого життя одну конкретну таксу, що розповсюджує навколо себе затишок та втіху.


 

«Дикий» (Wild), реж. Ніколет Кребітц

wild_2

Багатонадійна драма про стосунки дівчини та дикого вовка. Як сказано в анонсі, «анархічна любовна казка на віки». Щодо віків питання поки суперечливе, але незвичний погляд на непересічні питання, що піднімаються у фільмі, надихають до перегляду.


 

«Спритність» (Sleight), реж. ДжейДі Діллард

Sleight_1

Бо – талановитий школяр, який певний час займається вуличною магією, невдовзі змінюючи професію на помічника драгдилера. Коли він вирішить кинути цю справу, саме «магічні» навички й стануть у пригоді. Не зважаючи на певні «затерті» істини, дебют ДжейДі Ділларда обіцяє серйозний мікс з усіх популярних на «Санденсі» жанрів. І змішувала їх людина, що знається на своїй справі.


 

«Любов та дружба» (Love and Friendship), реж. Віт Стіллман

Любов та дружба

Автор «Останніх днів диско» та однієї із кращих комедій 2011 року «Дівчата у небезпеці» (серйозно, просто подивіться) Віт Стіллман неочікувано екранізував невиданий роман Джейн Остін «Леді Сьюзен». «Санденс» охрестив «Любов та дружбу» комедією звичаїв, що непогано корелює із «Метрополітеном» – гучним дебютом Стіллмана. Фільм розповідає про двох подруг, які намагаються віднайти своє місце в консервативній Англії XVIII століття. У головних ролях знову знялися улюблениці режисера Кейт Бекінсейл та Хлоя Севіньї.


 

«Фантастичний капітан» (Captain Fantastic), реж. Метт Росс

Фантастичний капітан

Вігго Мортенсен не поспішає прощатися із незалежним кіно та повертатись на великі екрани. Для режисера Метта Росса це лише другий повний метр, зате як актор він має куди більше досвіду і на додачу – ролі (хоч і невеликі) у Мартіна Скорсезе та Террі Гілліама. Сюжет вкладається в рамки традиційного фестивального кіно: сім’я самітників, у складі батька та шістьох дітей, вирішує повернутися до цивілізації. Картина інтригує, апелюючи до минулого досвіду Мортенсена – адже усі ми пам’ятаємо, що буває, коли він береться втілювати тата (посилаємось на «Дорогу» Джона Гілкоута).


 

«Маленькі чоловіки» (Little Men), реж. Айра Сакс

Маленькі чоловікиАйра Сакс («Не гаси світло», «40 відтінків смутку») відомий своїми талановитими та відвертими кінострічками на ЛГБТ–тематику, хоча, можливо, цього разу обійдеться і без неї. Джейк – тихий та сором’язливий школяр. На похоронах свого діда він знайомиться із зухвальцем Тоні, і, як не дивно, хлопці починають непогано ладнати. Та їх дружбі можуть стати на заваді батьки, які вважають, що діти не підходять один одному.


 

«Деякі жінки» (Certain Women), реж. Келлі Райхардт

Деякі жінки

Келлі Райхардт («Венді та Люсі», «Нічні рухи») знову фільмує свою улюбленицю Мішель Вільямс. Цього разу до неї долучилися Лора Дерн, яка все недвозначніше натякає на своє акторське переродження, та Крістен Стюарт – вочевидь, все не може покинути незалежні проекти після «Зільс–Марії» Олів’є Ассаяса. На кожну з акторок припаде по історії з життя американського Заходу, знятій Райхардт «без осудження або сентиментальності». Важко повірити, тож доведеться переконатися самостійно.



ДОКУМЕНТАЛЬНЕ КІНО


«Святе пекло» (Holy hell), реж. Вілл Аллен

HollyHell

Режиссер Вілл Аллен на 20 років попав під вплив харизматичного гуру. Весь цей час він знімав життя общини та вивчав її членів. Змонтований з цих кадрів документальний фільм потрапив на «Санденс», де оповіді про тоталітарні секти та різного роду культи завжди привертають гідну увагу.


 

«Lo and Behold, Reveries of the Connected World», реж. Вернер Герцоґ

Lo and Behold

Вернер Херцог, як і його колега та співвітчизник Вім Вендерс, в документальному кіно має досвід не менший, ніж в ігровому. Здається, цього разу Херцог зняв фільм-дослідження Інтернету, до того ж, вкрай чудернацьке. Наприклад, він на повному серйозі ставить питання, чи зможе Всесвітня мережа колись полюбити або чи бачитиме вона сни. Ми певні, що так – але тільки після перегляду картини Херцога.


 

«Соніта» (Sonita), реж. Роксар Гаем Маггомі

sonita_2Досвідчена документалістка Роксар Гаем Маггомі фільмує історію Соніти – іранської дівчини-репера. Своєю поведінкою та текстами Соніта кидає виклик традиційним цінностям країни. Проте консервативна мати не поділяє уподобань дочки та наполягає на якнайшвидшому одруженні. Конфлікт поколінь та світосприйняття виступає центральним мотивом, що цілком вписується в один із улюблених трендів «Санденсу».


 

«Площа Самотності» (Plaza de la Soledad), реж. Майя Годед

Plaza_de_soledad_2

Документальна стрічка про вуличних повій, яким вже за 50. Вони досі заробляють гроші своїм ремеслом, але їх мрії та бажання зовсім змінилися. Чого прагнуть ці жінки та заради чого живуть, – досліджує документалістка Майя Годед.


 

«Річард Лінклейтер: Мрія – це доля» (Richard Linklater: Dream Is Destiny), реж. Луі Блек та Карен Бернштайн

Річард Лінклейтер

Картина про одного із найяскравіших незалежних режисерів Америки. Фільм слідкує за професійним становленням Лінклейтера та свідчить про те, що він з самого початку хотів працювати поза голлівудською системою. З огляду на «Юність», яка знімалася дванадцять років, в це неважко повірити.



КОРОТКИЙ МЕТР


«Бекон та гнів Господній» (Bacon & God’s Wrath), реж. Сол Фрідман

Бекон та гнів Господній90-річна єврейка оглядається на свій життєвий шлях, плануючи наостанок спробувати бекон.


«The Chikening», реж. Нік ДенБоер та Дейві Форс

Chikening

Абсолютно божевільний шестихвилинний ремейк «Сяйва» Стенлі Кубрика, у якому зненацька з’являється аж забагато курей.


«Боб Ділан ненавидить мене» (Bob Dylan hates me), реж. Каве Захеді

Боб Ділан ненавидить мене

Режисер Каве Зейхеді фантазує про свою зустріч з кумиром дитячих років. Мультфільм відкриває серію «Незручні зіткнення зі знаменитостями».


«Життя зі смартфоном» (Life Smartphone), реж. Ченлін Се

Life smartphone

Смішна та дещо жорстка анімація про сяючий екран, від якого не так вже й просто відірватися.



СЕКЦІЯ NEW FRONTIERS


new_fronties

У цій секції збираються фільми, які використовують найновітніші надбання. І якщо ви хочете знати, яке кіно дивитимемося завтра, то вам якраз туди. Технології віртуальної реальності, інтерактивне кіно, відеоарт та нетривіальні 3D-фільми – лише невелика частина з того, чим оперують «New Frontiers». І це не кажучи вже про можливість самому побути Меттом Деймоном та подорожувати світом «Марсіянина» за допомогою спеціальних пристроїв.

Автори тексту: Алекс Малишенко та Лук’ян Галкін

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.