Мало хто сприймає відеоігри як щось, варте уваги: здебільшого до них ставляться зверхньо, як до веселої забавки. Воно й не дивно – навіть у кіно пересічний українець заходить переважно, аби трохи розважитись.

Між тим, сфера відеоігор швидко розвивається. Прибутки зростають, бюджети ААА-ігор значно перевищують витрати на голлівудські блокбастери. Відеоігри – вже геть не жалюгідні піксельні недоробки із двома кнопками управління: розробники досліджують і використовують найновітніші технології.  Virtual Reality, Augmented Reality, «гейміфікація» – певно, вже не найновіші слова, але сенсаційні явища, саме зараз вони швидко проникають у повсякденне життя, і хоча б через це варті нашої уваги.

Тепер в ігри можна не тільки бавитись – ними можна всерйоз  цікавитись, захоплюватись, пишатися. Хочемо ми того чи ні, але відеоігри змінюють масову культуру, і що далі, то радикальніше.

Проте варто зізнатися: свого часу ця нова індустрія дечого запозичила у набагато старшої – кіно. У сучасних фільмів і відеоігор, звісно, є кілька принципових відмінностей. Наприклад, ігри мають вищий «поріг імерсії». Кіно ми споглядаємо, і зазвичай воно все ж не потребує надзусиль для сприйняття; а от для того, щоб пограти, необхідно вивчити правила, зрозуміти логіку гри, продумати стратегію і таке інше. Якщо ми з цим розібралися і занурення відбулось, то свою причетність до ігрової реальності ми відчуваємо куди сильніше, аніж до кінореальності. Простіше кажучи, ігри проймають повільніше, аніж фільми, але як вже проймуть – то напрочуд сильно.

158e67a7c4aab169f7e87653ceef8165

Втім, є й багато спільного. Поки відеоігри розвиваються та виборюють собі право бути мистецтвом, розробники застосовують вже діючі засоби виразності, вправно й винахідливо підлаштовуючи їх задля своїх потреб. І чимало тих засобів запозичені з кіно.

Як це відбувається, і що з того виходить – розберемо на прикладі гри «The Wolf Among Us».

wolf among us episode 5 screen



Про вовка промовка


Події гри відбуваються у Фейблтауні, невеличкому районі Нью-Йорка. Це анклав міфічних і казкових істот («fables»). Свого часу несамовитий тиран вигнав їх з рідного магічного краю, і тепер вони намагаються вижити у реальному світі. Персонажі до болю знайомі – Червоний Капелюшок, Синя Борода, Троє Поросят, Красуня та Чудовисько, і звісно ж, Великий Поганий Вовк, він же Біґбі Вулф. Власне, наш головний герой.

Біґбі – дебелий похмурий мужик з волохатим торсом і щетиною. Він холостяк, п’є, багато курить, багато гарчить. І ще, він – хто б міг подумати – шериф. Місцева громада й досі не може пробачити Вовку всього того, що він колись накоїв (здуті будівлі, з’їдена бабця, таке інше), і це не тільки псує йому настрій («Невже я й справді такий поганий чувак?»), а ще й заважає виконувати свою роботу.

1381271349-the-wolf-among-us-artwork

Нічний Нью Йорк – ідеальна декорація для детективного трилеру в стилі нуар з елементами фентезі. Блимає неон, гримлять нічні клуби, дзинчить крига у келихах з віскі. Люди й казкові істоти бавляться скелетами у своїх шафах, а тим часом відбувається дещо страшне й неприємне, і треба, щоб хтось дав усьому раду.

І цього разу «хтось» – Біґбі Вулф.

unnamed

 


Fool the eye, fool the brain


Telltale games – студія, що здобула популярність саме завдяки напрочуд вдалому поєднанню наративних засобів кінематографа з ігровою інтерактивністю, виводячи на перший план оповідь (власне, Tell Tale – «байки травити»). Телтейлівські хлопці не гають часу, і після першої гри за жанром «Інтерактивне кіно» майже одразу випускають другу, зроблену за тим же принципом – тільки у новому сеттінгу.

Wolf Among Us успадкувала від своїх попередників найкраще. Гра по самі вінця напхана кат-сценами і діалогами. Ігрова камера відверто копіює традиційні операторські прийоми жанрового кіно, а сюжет розвивається подібно до детективних серіалів. Ба навіть сама гра розбита на епізоди, тож фактично це серіал і є.

2749417-wolfamongus3

Саундтрек, візуальна естетика, сценічні прийоми, сюжетні ходи – все зроблено за канонами нуарів у кіно, але з однією-єдиною відмінністю: у вас є вибір. Кого саме з підозрюваних переслідувати, коли речових доказів недостатньо? Бути вихованим і уважним, чи не стримувати емоцій та випустити звіра на волю? Вбити чи лишити живим, покарати чи дати другий шанс?

У кіно на ці питання за нас відповідає сценарист, а тут аж волосся стає дибки, коли доводиться обирати. Саме від гравця залежить доля головного героя і всього ігрового світу, тому напруга вдвічі сильніша, враження щиріші, а ідея та концепція гри закарбовуються в пам’яті надовго.

30617797-73e8-4d73-a46f-d5acfab0f4ef

 


Далі буде


Останній епізод гри – чи не найнапруженіший. Від того, як поводив себе гравець протягом всієї гри, залежить вирішальна сцена. Та навіть після її завершення нас чекає новий сюрприз – все не так, як гадалося! Здавалося б, знову нічого особливого, ми давно звикли до «серіальних» кінцівок. Але саме ми допомогли дівчині Фейт на початку гри, це нашими руками Вовк підпалив їй цигарку, саме її випадково врятував від смерті. Як тут не розчулитися – і, тим більше, не зацікавитись продовженням?..

Як відомо, байки та казки – дуже сильний механізм набуття досвіду, з давніх-давен люди накопичують і вчаться переповідати їх одне одному. Особисто я певен, що відеоігри – один із найбільш перспективних прийомів репрезентації історій. А гра «The Wolf Among Us» мою певність тільки підтверджує.

573786b6

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.