Долан пішов, але обіцяв повернутись. Найкраще, що є в його новому фільмі «Це всього лиш кінець світу» – гучна і справді красива назва.

Після пишного букету несхвальних відгуків колег у Каннах, котрим пощастило побачити новий фільм Долана на день раніше, йду на показ, сповнена натхнення переконати їх у протилежному. Доволі звично чути про нього погані коментарі, а потім виходити приголомшеним з кінотеатру із запитанням: why? Чому, люди, чому ви так його не любите? Він чудовий.

Скромна довідка про Ксав’є: сценарій до режисерського дебюту, автобіографічної драми «Я вбив свою маму», він написав у 16 років, фільм зняв на власні кошти. Після виходу на екран стрічка стає переможцем у трьох номінаціях позаконкурсної програми «Двотижневик режисерів» у Каннах, приносить Долану світову славу і близько 30-ти нагород. Далі кожен його фільм (за винятком «Том на фермі») – це завжди гучна Каннська подія, а пізніше – чималі прокатні збори.

З перших звуків автентичного Доланівського саундтреку розумію: світ недарма влаштований таким чином, що кожен має власну думку і право на неї. Зраділа – мовляв, ех, я вам всім розкажу, невдоволені життям люди, як треба дивитись і розуміти Долана. Тож вмостилась зручно у перший ряд червоного крісла зали SALLE DU SOIXANTIEME поруч із японським колегою Акіо, і дивлюсь далі.

Its-Only-the-End-of-the-World-Marion-Cotillard-Vincent-Cassel-Gaspard-Ulliel-Léa-Seydoux-Nathalie-Baye-Its-Only-the-End-of-the-World-8

Французько-канадська драма Ксав’є Долана «Це всього лиш кінець світу» знята за мотивами однойменної п’єси Жана-Люка Лагарса. У фільмі зіграли відомі актори – Наталі Бай, Маріон Котіяр, Леа Сейду, Венсан Кассель і Гаспар Ульєль. Стрічка оповідає про невиліковно хворого письменника, який після дванадцяти років відсутності приїхав додому, щоб оголосити родині про свою близьку смерть.

Довгі порожні балачки, суперечки, гучні сварки, агресія старшого брата Луї (Венсан Кассель) – все це наголошує на тому, що часом людям важко просто поговорити і почути один одного. Найбільш сумно, що це близькі люди, які ображають, кричать і багато говорять, нічого при тому не кажучи. Члени однієї сім’ї не в змозі простими словами висловити свою любов один до одного.

Долан прагне у цій стрічці відновити мову Жана-Люка Ларгаса, яка базується на повторах і роздумах. Цього він начебто досяг. В результаті – отримав усього лиш п’єсу на великому екрані, з відомими акторами, крупними планами і посереднім саундтреком. П’єсу, яка не стала шедевром і продовженням Доланівського успіху, до якого в Каннах вже так звикли.

У цьому фільмі не варто й шукати таких очікуваних класичних прийомів режисера з оригінальною побудовою кадру та уповільненою зйомкою. Кудись поділася естетика, краса і ефекти в стилі інстаграм. Усього декілька разів протягом стрічки картинка віддалік на це натякає, але це більше скидається на бліду копію звичного рівня. Також складається враження, що Долан невдало спробував орієнтуватися на більш старшу аудиторію, аніж зазвичай.

juste_la_fin_du_monde_0

Це фактично акторський фільм, побудований на діалогах. Тож вся надія – на акторську гру та цікавість цих розмов. Гаразд, можна нескінченно спостерігати за синіми нігтями і яскравим макіяжем улюблениці Долана Наталі Бай. А ще, за її жестами та мімікою, особливо, коли вона грає здивування, та і в цілому за її виконавською манерою. Можна сповна насолоджуватись мистецькими нервовими зривами Леа Сейду – ми вже знаємо цю її сильну сторону з «Життя Адель» Абделатифа Кешиша. Можна додати сюди красиву агресію Венсана Касселя – але стривайте, після фільму «Мій король» хіба це роль, хіба це емоція… Тим не менш – нехай, припустимо, що ці три герої витягують драматургію несправедливої історії про родину, яка не може дійти згоди за умовно обіднім столом. Розумієте, на що натякаю?..

Що в цьому фільмі робить Маріон Котіяр? Хто відповідальний за її фонову присутність протягом півторагодинного «кінця світу»? Серйознішу і важливішу роль зіграла собака у «Патерсоні» Джармуша, аніж Котіяр у Долана. Погана гра? – Так. Але, можливо, це всього лиш погана роль. Зіграти трепетну дівчину, яка увесь час говорить, думає про своїх дітей і безрезультатно намагається заспокоїти всіх родичів, що підвищують голос, могла б і непрофесійна акторка з вулиці. Для чого ж мучити імениту акторку, для якої ця роль – витрачений час?

Приблизно така ж історія з Гаспаром Ульєльем, можливості якого ми знаємо з «Ів Сен-Лорана». Половина кадрів, що випали на його долю – профіль із затемненим обличчям, де знаменитий шрам від укусу добермана виглядає як ямочка на щоці, тож очікуєш, що він от-от повернеться і покаже таку ж другу справа. Роль і гра Гаспара нудна і неоднозначна. Його герой Луї – письменник, тож цілком ймовірно, що філософський образ і мовчання йому «до лиця». Та мовчати також можна цікаво і голосно.

Its-Only-the-End-of-the-World-Marion-Cotillard-Vincent-Cassel-Gaspard-Ulliel-Léa-Seydoux-Nathalie-Baye-filmz.ru_f_227307

Сюжет і зйомка… О Долане, кохання всього мого життя. Є різні прийоми, формати і фішки, якими можна захопити глядача і фестивальне журі. Можна зняти фільм одним кадром, як-то «Вікторію» Себастьяна Шиппера, можна увесь фільм грати труп, як Деніел Редкліфф у «Складаній людині», але п’ять-шість чи скільки там епізодів для фільму – це не особливість, це мало. Мало в принципі і мало для Долана. Це справді п’єса, де зекономили на зміні декорацій.

Перший епізод-діалог був настільки довгим і беззмістовним, що відвідали сумніви – це Долан взагалі? Ось що було від серця режисера – це нарізання салату. Пригадуєте початок «Уявного кохання», де героїня Монії Шокрі ріже овочі на кухні і в цей момент помічає хлопця Ніко та закохується у нього. Це епізод, про який кажеш: вона богиня, і бачили б ви, як вона нарізала салат… За винятком кількох таких моментів у «Кінці світу» Долан проігнорував власні сильні сторони і вже так уподобані його фанами прийоми.

tumblr_o72e9uRKWc1qej1i6o4_1280

Ксав’є невтомно стверджує, що це – його найкращий фільм, але після «Уявного коханя», «Мамочки» і «Лоранс у будь-якому випадку» – хто ж йому повірить. Можливо, якщо провести велику роз’яснювальну роботу та почути всі меседжі Долана про те, що це драматична картина, суть якої саме в беззмістовних діалогах, і «я зняв життя, як воно є» – можливо, тоді дещо спадуть оберти невдоволення і фільм можна буде оцінити м’якше. Можливо, врешті-решт, це не такий і поганий фільм. Але не для Долана.

Що також нехарактерно для режисера – в останніх двох своїх фільмах він не з’являється на екрані. Проте на прес-конференції Долан пообіцяв повернутися до акторства: каже, що починає заздрити своїм виконавцям, бо не може втілювати власні ідеї і грати поруч з ними. Влітку режисер планує зняти «Смерть і життя Джона Ф. Донована» з Кітом Харінгтоном у головній ролі, а опісля знову збирається грати сам.

myrPJkvVKmo

Я в абсолютному захопленні Доланом як юним вундеркіндом, який не раз втер носа фестивальним старожилам. У свої 27 років Ксав’є Долан вже шість разів був каннським переможцем у різних категоріях. Минулого року він здобув Приз журі за фільм «Мамочка». Без сумніву, Долан талановитий, цікавий і ще не раз нас здивує. Проте з багатообіцяючого режисера цим фільмом він зійшов на одну сходинку нижче, тож тепер треба рвонути на дві вперед. Друже, триматимемо кулаки. «Це всього лиш кінець світу» дістанеться до українського прокату 16 вересня 2016 року.

P.S.: Якщо б це була хвалебна стаття, я б назвала її «Долан. Говорити про смерть мовчки». Це те, що йому справді вдалося.

Its-Only-the-End-of-the-World-Marion-Cotillard-Vincent-Cassel-Gaspard-Ulliel-Léa-Seydoux-Nathalie-Baye-JUSTE-LA-FIN-DU-MONDE-11-_Shayne-Laverdi_re-Sons-of-Manual-1024x678

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Канни Рецензії