Як це дивитись: «Тор: Раґнарок»

 | Юрій Самусенко, Анна Шакун

(Не)дитяче авторське кіно про дітей

Авторське кіно Нової Зеландії вкрай рідко доходить через океан до наших широт. Тайці Вайтіті доводилося самостійно промотувати свої фільми для кінопрокату у США. Він, як людина-оркестр, продюсує, знімає та грає у своїх фільмах. Наприкінці 90-х років Тайка разом із актором Джемейном Клементом створили комедійний дует The Humourbeasts, який пізніше виріс у спільне режисування кількох стрічок. Разом вони знімуть «Хлопчика», «Що ми робимо у тінях» та кілька серій комедійного мюзиклу «Політ конкордів» про нелегку долю новозеландських музикантів у Нью-Йорку. Такий досвід навчить режисера працювати і домовлятися навіть із такими гігантами, як «Дісней».

Тайка Вайтіті завжди знімає кіно про дітей. Навіть якщо дітей у фільмі нема, дорослі у нього поводяться по-дитячому. Вампіри у «Що ми робимо у тінях» намагаються завоювати увагу документалістів, які знімають про них фільм. «Орел проти акули» нагадує глядачу про те, як важливо зберегти дитяче відчуття закоханості.

Тайка і сам схожий на героїв своїх фільмів. Коли режисера номінували на «Оскар» за короткометражу «Два автомобілі, одна ніч», він заснув на церемонії. Його оптимістичний підхід до створення комедійних історій простий: щирі неоковирні персонажі, яким не дуже щастить у житті. На перший погляд супергерой Тор зі своєю могутністю не сильно підходить під такі характеристики, але його недолугі спроби комунікації із землянами та гумор – саме те, чим оперує Вайтіті.

Тор: Раґнарок

Тайка Вайтіті сміливо відкрив двері у нову реальність стрічок Marvel. Третя частина пригод Тора відкинула всю театральність, яку так довго вибудовувавали Кеннет Брана та Алан Тейлор у попередніх фільмах про скандинавського бога. Вайтіті залишив від неї лише смішний гег у вигляді спектаклю із зірковими камео всередині стрічки. Натомість «Тор: Раґнарок» приваблює всім, за що ми любимо Тайку: незграбний гумор та оригінальний візуал, який передає вітання поп-культурним стрічкам останніх 40 років. З усіх месників Тор має вигляд чужинця з далекої планети, тому ось вам пісня «The Immigrant Song» під час битви, нова зачіска та обладунки для підкреслення теми вигнанця з власного Асгарду.

Тайка відібрав у Тора не лише його атрибути (молот, одяг, зачіску), але і вірних друзів-асгардійців з попередніх фільмів, та навіть рідне місто Асгард. Винуватцем таких змін стала зла-презла сестра Гела. Вона поцупила всі іграшки своїх братів Тора та Локі і влаштовує чаювання з ляльками у масштабах цілої планети. Схоже, нашому богові доведеться дорослішати.

З першої хвилини зовсім не хочеться, щоб це свято кольорових фарб та імпровізаційного гумору закінчувалося. Як і кожен попередній фільм Marvel, «Тор: Раґнарок» будуть (справедливо) називати найкращим у франшизі до наступного пришестя супергероя. Та навіть у кращих представників коміксного кіновсесвіту є стабільні проблеми. Не складно помітити, що Вайтіті нецікаво знімати сюжети з лиходіями. Кейт Бланшет у ролі Гели вмикає свій професіоналізм оскароносної акторки на повну потужність, але сценарій не дає їй розкритися. Боси Marvel не дають режисерам пуститися берега, тому з фільму у фільм змінюються тон, фон та гумор, але сценарії залишаються цвинтарем хороших ідей. Звісно, Тайка додає до мегаломанії Гели жагу до визнання, яка римується з комплексом єдиної сестри серед двох братів, але це все ще банальний злодій, який прагне захопити світ.

З режисерів Marvel варто б зняти кайдани франшизи. Вайтіті спробував керувати фільмом максимально наближено до свого режисерського бачення. Буйна фантазія втілилася у соковиту картинку, а жарти – настільки смішні, що на їхньому ґрунті можна вирощувати нові скетчі. Дивитися це можна лише із чистим захопленням та щирою інфантильністю. Як і заповідав своїм глядачам Тайка Вайтіті: «Треба виходити з кінотеатру, посміхаючись».

Thor: Ragnarok, 2017
Режисер: Тайка Вайтіті
Країна: США
Жанр: екранізація коміксів, фантастична комедія
В головних ролях: Кріс Гемсворт, Том Гіддлстон, Кейт Бланшет, Марк Руффало

Play Video

АСОЦІАТИВНИЙ РЯД

Play Video

Альбом Daft Punk
«Human after all»

Французький дует Ґі-Мануеля де Омем-Крісто i Томаса Бангальте, які грають електронну музику, неабияк навіює відчуття свіжості у захаращеному шаблонами коміксі. Цей альбом змінив сприйняття, що музика має слідувати встановленим правилам. Битва Халка проти Тора неначе створена стати візуальним доробком для кліпу Daft Punk. Власне панківські мотиви в електронній музиці — це і близька за духом мантра режисера-хулігана у кіновсесвіті зі своїми правилами.

 

Play Video

Зоряні війни. Епізод V. Імперія завдає удару у відповідь
реж. Ірвін Кершнер

Порівнювати будь-який фільм з однією з найпопулярніших франшиз було б занадто легко, якби не персонаж Валькірії. Тесса Томпсон грає у третьому Торі найманку зі складним характером та бажанням перехилити склянку-другу міцного алкоголю. Нікого не нагадує? У світі «Зоряних війн» її з легкістю можна б назвати дочкою Хана Соло. Валькірія не мітить у подружки Тора, але органічно доповнює компанію скандинавських богів.

Play Video

Що ми робимо у тінях
реж. Тайка Вайтіті

Серед усіх фільмів Вайтіті цей отримав найбільшу прихильність як публіки, так і критиків. Стрічка відчинила йому двері до Голлівуду. Комедія про вампірів-гульвіс, які не вписуються у сучасний ландшафт нічного життя, свого роду перезавантажила маленький піджанр чорної комедії. Тайка режисував стрічку на пару з Джемейном Клементом і розділив з ним екранний час як актор. Такий дует додав фільму цілісності, якої бракувало попереднім роботам Вайтіті. Якщо і шукати потужне ядро незграбного гумору, то лише у цій пародії на класичних вампірів.

Play Video

Флеш Гордон
реж. Майк Ходжес

Ще один персонаж коміксів, який, щоправда, отримав свою екранізацію набагато раніше, у 1980 році. Руйнування цілої планети намагається зупинити американський футболіст Флеш Гордон, який поневолі стає супергероєм. Ця космічна опера дещо випередила свій час, але отримала культовий статус у вузьких колах любителів фантастики. Вайтіті знайшов натхнення у кольоровому наповненні стрічки та розважливій подачі матеріалу. Для «Флеша Гордона» саундтрек написали легендарні Queen, тому «Тор» теж мусив використати солідну рок-підтримку Led Zeppelin.

«Віллі Вонка і Шоколадна фабрика»
Роальда Даля

Складно не порівнювати персонажа Джеффа Голдблюма із шоколадним майстром Роальда Даля. Зухвалий, і трохи навіжений Гранд-майстер, майже ідентично повторює персонаж Віллі Вонки, а збудована ним імперія за атмосферою сильно нагадує шоколадну фабрику. Сцена, в якій Тору проводять віртуальний тур по світу чи не кращий тому доказ. Згадайте хоча б екранізацію Тіма Бертона. Та звісно ж історія  «залишайся, хлопче, з нами» зовсім не про нашого героя.

Старша Едда

… без якої, власне і не було б основи для усіх коміксів про скандинавського бога. Проте, на відміну від інших частин трилогії – саме третя найближче підібралась до свого міфологічного першоджерела. Характерним для Старшої Едди стає урівнювання жіночих персонажів у силі та значимості. Чим і користується «Тор: Раґнарок», ввівши в сюжет валькірій та жінку-поганця. До того ж чи не вперше в історії Marvel. І хоча вони все ще далеко до кінематографічної значимості і все ще підпадають під стереотипні другорядні ролі, це все ж великий крок уперед. Зв’язок із першоджерелом підкіплює використання однієї зі скандинавських країн у створенні образу дому.

Основу Старшої Едди складають пісні про створення світу, правління Одіна та найголовнішу частину, яку присвячено саме кінцю світу — Раґнароку. І так, як саме ним закінчується фільм — нові історії про Тора, аж ніяк не стосуватимуться надалі класичних Едд. Тож Вайтіті по суті закриває класичну Асгардську історію, вижавши з неї по максимуму.

ЯК ЦЕ ДИВИТИСЬ…

коли набридли одноманітні супергеройські фільми..

..особливо коли весь фільм перетворюється на масштабну сцену баталій у 3D. Звісно ж, технологічні новації дають більший простір можливостей для створення історій. Але подекуди це заважає. Останнім часом студії все більше випускають фільми, що утопають у своєму візуальному відтворенні, в першу чергу це стосується супергеройських фільмів. І якщо DC ще підкуповують власною стилістикою (хоч і програють в інших аспектах), Marvel остаточно скидаються на штампований набір інструментів. Ті ж «Месники» із фільму у фільм ніби розповідають одну й ту саму історію, лише по-різному знищуючи Нью-Йорк. У царині фантастичних супергероїв конче не вистачає чогось «інакшого».

Та останнім часом Marvel радує більше. «Дедпул» знаходить компроміс між самоіронією і екшеном, а «Логан» і того більше – вражає проникливою, незвичною для Marvel драматургією. Тайка Вайтіті, у свою чергу, розвертає пафосну подачу всесвіту «Месників» на 180 градусів, створюючи легкий і веселий фільм. І це як раз той випадок, коли візуал тільки підкріплює потрібний настрій. Незліченна кількість посилань на всі можливі поп-культурні явища додають деякої кітчевості, що загалом іде на користь стрічці. Режисер іронізує не тільки над персонажами, але й над масовим кінематографом загалом.

Чи вплине вклад Вайтіті на майбутні фільми всесвіту Marvel, ми дізнаємось лише у «Месниках: Війна нескінченності». Але сподіваємось що «Тор: Раґнарок» врешті стане повноцінним кроком в історії кінокоміксів.

Сподобалась стаття? Допоможи Moviegram стати краще

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Комікси Як це дивитись