10 диктаторів кінематографу

Top&Best | Moviegram

Нам невідомо, з яких часів влада стала каталізатором нарцисизму та диктатури. Можливо, так було завжди. Кінематограф успадкував історії про диктаторів прямісінько з театру. Постановки Шекспіра про королів з великими амбіціями та планами, ймовірно, і досі провокують режисерів переосмислювати класика. Та зрештою, хочеться вірити, що у житті диктаторів ставатиме менше, ніж у кіно. Стрічка Армандо Іануччі «Смерть Сталіна» може стати своєрідною пігулкою проти страху тоталітаризму. Іануччі, немов той жонглер, балансує на межі стилізованої комедії та реальних фактів, то й ми не оминули нагоди посміятися та зловити дрижаки від вигаданих диктаторів. З нагоди виходу в кінопрокат «Смерті Сталіна» разом з Вольга Україна пригадуємо кумедних та моторошних тиранів кінематографу.

Родинний диктатор
Мартін у «Загибелі Богів»

Режисер Лукіно Вісконті захоплювався трагедією Шекспіра «Макбет» і прагнув знайти для історії про короля гідне обрамлення. Зрештою, він відшукав статтю про родину Круппів, яка допомагала нацистському руху на початку війни.

Помітити справжнього диктатора з перших хвилин фільму буде важко, адже родина фон Ессенбека це цілий парад неприємних персонажів з амбіціями. Та вирізняється з-поміж них Мартін законний спадкоємець свого дідуся, власника металургійного заводу. Мартін імпульсивний прихильник нацистської ідеології. Вісконті додає негіднику едіпового комплексу та римує його історію ще з однією трагедією «Гамлетом». Його неосяжна одержимість владою усередині родини розкривається поступово і досягає свого піку наприкінці стрічки. Мартін з переможним виглядом, блідим обличчям і нацистським вітанням застигає над тілом матері та її коханця.

Це справжня сімейна трагедія, де член родини зазнав впливу ідеології і терору.

Play Video

La caduta degli dei, 1969
режисер: Лукіно Вісконті
жанр: історична драма
у ролі диктатора: Гельмут Бергер

Шекспірівський диктатор
Макбет у «Макбеті»

У 1969 році сталася трагедія в родині Романа Полянського – його вагітну дружину зарізав маніяк Чарльз Менсон. Полянський покинув зйомки фільму «День дельфіна» і зайнявся «Макбетом», у якому ніби втілив увесь біль і розпач.

Стрічка вийшла надзвичайно кривавою та жорстокою. Полянський зображує Макбета і Банко, які повертаються з бою до короля Шотландії недалекими юнаками. Вони легко підпадають під чужий вплив. Макбет урешті-решт вбиває короля, щоб виконати пророцтво відьом, однак через свою недалекоглядність втрачає владу. У рецензіїї на фільм Роджер Еберт писав, що «трагічні Макбети Орсона Веллса та Моріса Еванса скидаються на самозванців, а [цей] король — переляканий хлопчик». Якоюсь мірою Еберт має рацію і диктатура Макбета на перший погляд не така помітна, однак корона робить свою справу. Нажаханий своїми злочинами і можливою помстою, Макбет повільно божеволіє, і саме тут Полянський, можливо, знаходить для себе відповідь, чому цей проект настільки йому потрібен. Стрічка викликала на початку 1970-х суперечливі відгуки, але з часом посіла почесне місце серед екранізацій Шекспіра. Зрештою, нечасто режисер уособлює власні трагедії у шекспірівських.

Play Video

Macbeth, 1971
режисер: Роман Полянський
жанр: драма
у ролі диктатора: Джон Фінч

Жорстокий диктатор
Іді Амін в «Останньому королі Шотландії»

Стрічка про угандійського диктатора заснована на однойменній книзі Джайлса Фодена. Сам автор наголошував, що майже всі персонажі вигадані, крім самого Іді Аміна, який і називав себе останнім королем Шотландії. За сюжетом в Уганду прилітає медик-ідеаліст, який поступово і непомітно для себе стає радником правителя. Спершу Іді Амін здається головному героєві розважливим і веселим добряком. Однак люди з оточення очільника країни починають зникати і медик-радник потрапляє у незручну ситуацію.

Іді Амін особисто вбив більш як 2000 людей. Як і в реальному житті, так і у фільмі Кевіна Макдональда диктатор боявся, що його можуть зрадити. Режисер пропонує глядачеві подивитися на постать тирана очима прибулого лікаря, який не помічав тоталітаризму. Спрацьовує харизма Фореста Вітакера, який і зіграв головну роль. Він легко втирається у довіру та міцно хапається за можливості. А ще оператор стрічки постійно знімає Вітакера «тремтячою» камерою. Певно, хоче передати жах від образу тирана настільки сильно, що не може тримати об’єктив рівно.

Play Video

The last king of Scotland, 2006
режисер: Кевін Макдональд
жанр: драма
у ролі диктатора: Форест Вітакер

Приречений диктатор
Гітлер у «Бункері»

Олівер Гіршбігель у своєму фільмі про останні дні нацистської Німеччини зображує тирана, понівеченого владою, жорстко та реалістично. Гітлер перебуває в розпачі, але при цьому залишається у палаючому Берліні. «Бункер» показує його перш за все людиною, а не монстром. Таке зображення підкреслює його слабкість перед неминучою поразкою. Адольф ставиться добре до своїх підлеглих, слухає дитячі пісні та сумує за втраченою імперією. Зрештою, щоб стати лідером країни, треба причарувати свій народ сильною харизмою.Звісно, найкраще у фільмі працює саме Бруно Ґанц. Від його емоційності персонаж настільки харизматичний, що навіть після його смерті підлеглі не перестають вірити своєму фюреру. Стрічка Гіршбігеля здатна сильно вразити глядача своїм реалізмом та неупередженістю. Можливо, саме тому, щоб нікого не провокувати і не здіймати дискусій із транспарантами (а то й зі смолоскипами) на вулицях, у рекламі фільму в британських газетах віджартовувалися: «Буде гепі-енд. Він помре».

Play Video

Der Untergang, 2004
режисер: Олівер Гіршбігель
жанр: історична драма
у ролі диктатора: Бруно Ґанц

Надреалістичний диктатор
Гітлер у фільмі «Молох»

Молох це божество, якому фінікійці приносили в жертву дітей. Схожий опис міститься і в давньогрецькій міфології: для бога Кроноса спалювали немовлят. Та Олександр Сокуров знайшов Молоха і в XX столітті. Адольф Гітлер разом з Євою Браун перебувають у височенному замку в Альпах. Гітлер запрошує гостей скуштувати трупний чай (так він називає бульйон), дивиться воєнну хроніку і втрачає залишки здорового глузду. Браун у якийсь момент дивиться на блідого Гітлера, який жаліється на свою старість, і каже, мовляв, ти помираєш від нестачі уваги. Як і будь-який міфічний персонаж, Адольф справді справляє враження божества, якому прислуговують посіпаки з натягнутими посмішками. Однак Сокуров не відкидає його приземленості: любовних утіх з Євою Браун та, власне, примітивного мислення.

Наприкінці стрічки Гітлер завершує свій день у замку від’їздом, але не у найкращому настрої. Він усе ще бореться з міфічною істотою на ім’я Смерть і бачить перемогу в красі. Однак коханка йому шепоче на вухо, що «Смерть це лише смерть. Її не можна побороти». І фюреру нічого не залишається, окрім як з обличчям переможеного і розчарованого покинути замок, оповитий густим альпійським туманом.

Play Video

Молох, 1999
режисер: Олександр Сокуров
жанр: драма
у ролі диктатора: Леонід Мозговой

Диктатор мимоволі
Хінкель у «Великому диктаторі»

Чарлі Чаплін вловив потрібну тему для своєї першої розмовної стрічки. Війна ще не розпочалася, але світ уже говорить про лідера оновленої Німеччини Адольфа Гітлера. Схожість Чапліна до фюрера важко не помітити, лишилося тільки вибрати потрібну історію. Режисер та актор взяв за основу роман Марка Твена «Принц та жебрак» і міняється місцями з вигаданим персонажем, занадто схожим на Гітлера. Чаплін насміхається з фізичних та мовних вад фюрера: кепкує над його зростом та надмірною кількістю дієслів у промовах. «Великий диктатор» це, швидше, ще один плацдарм для Чапліна, щоб висловитися проти технологій після «Нових часів». Він завершує фільм палкою та пафосною промовою: «Ми думаємо занадто багато і відчуваємо занадто мало. Більше за технології нам потрібна людяність. Більше за розум ми потребуємо доброти і лагідності. Без цих характеристик життя буде насильницьким і все буде втрачено». У виданні Vulture боротьбу маленької людини проти технологій та автоматизації порівняли з битвою Давида проти Голіафа. І схоже, що у конфлікті з консюмеризмом Чапліну таки вдалося знайти власний голос.

Уже пізніше Чаплін пошкодував про зйомки, коли дізнався про концтабори Третього рейху. Можливо, він відмовився би від ідеї «Великого диктатора», та стрічка вже увійшла в історію як перший фільм, що висміює нацизм. За чутками Гітлер мав змогу переглянути стрічку. Його реакція на глузування Чапліна лишилася невідомою, та сумніваємося, що кпини лишили його байдужим.

Play Video

The Great Dictator, 1940
режисер: Чарлі Чаплін
жанр: комедія
у ролі диктатора: Чарлі Чаплін

Абсурдний диктатор
Аладін у «Диктаторі»

На перший погляд може здатися, що Саша Барон Коен вибирає найпростіший шлях у комедії і грається у примітивний гумор. Якщо ж копнути глибше, за всіма гегами стоять міжкультурні розбіжності, які висміює мало не кожен стендап-комік у підвалах Нью-Йорка. Та з «Диктатором» ситуація трохи інакша. Коен взяв «Поїздку в Америку» Джона Лендіса і підлаштував під сучасні реалії. Тобто не принц африканської держави приїздить до Великого Яблука, а справдешній диктатор з довжезною бородою заходить на засідання ООН і привертає до себе увагу вкрай незвичним способом.

Після 11 вересня страх серед американців перед мусульманським світом різко зріс, та вже за кілька тижнів Трей Паркер і Метт Стоун насміхалися з Усами Бен Ладена у «Південному парку» й винайшли еліксир від цього страху гумор. Подібного прагнули і Джеймс Франко із Сетом Рогеном у своєму «Інтерв’ю». Саша Барон Коен пішов ще далі – «Диктатор» висміює не тільки культурні цінності американців, за які ті так міцно тримаються. Глузуванню піддається сексизм, антисемітизм і консюмеризм. Коену вистачає сміливості різати цю сатиру товстими шматками, і це не всім припаде до вподоби. Однак вмістити неймовірну кількість гегів на квадратний міліметр плівки ще треба вміти.

Play Video

The Dictator, 2012
режисер: Ларрі Чарльз
жанр: комедія
у ролі диктатора: Саша Барон Коен

Невротичний диктатор
Філдінг Меліш у «Бананах»

Нині й уявити важко, щоб Вуді Аллен зняв стрічку про диктатора. Та в 70-х він пускався берега мало не у кожному своєму фільмі, торкаючись заборонених тем. Пролог «Бананів» загалом окреслює будь-яку стрічку Аллена: невротичний герой намагається повернути кохання всього життя і байдуже, що воно переважно плотське. Персонаж Вуді опиняється в центрі революцій у Сан-Маркос і внаслідок кількох маніпуляцій раптово сам стає президентом. Однак головний герой Філдінг Меліш не знайде втіхи навіть у такому перевтіленні.

Усі персонажі цього фільму тією чи іншою мірою показують свою імпульсивність, однак справжнім диктатором стає лідер революції Еміліо Моліна Вергас. Схожий на Кастро, він ухвалює божевільні рішення, які і призводять до президентства Меліша. Здається, лише по-справжньому божевільна людина може побачити у Вуді Аллені лідера країни.

Play Video

Bananas, 1971
режисер: Вуді Аллен
жанр: комедія
у ролі диктатора: Вуді Аллен

Істеричний диктатор
Гітлер у «Безславних виродках»

Ще з 90-х формула «воєнне кіно для Тарантіно» звучала занадто нереалістично. Та чому стрічки взагалі мусять бути реалістичними, особливо для Квентіна? У «Безславних виродках» він збирає групу негідників різного калібру, щоб убивати нацистів. І знову ж таки, помста це страва, яку треба подавати холодною. Об’єктом цієї помсти став харизматичний Ганс Ланда любитель молока і солодких десертів, а ще ненависник євреїв. Цілком заслужено Крістофу Вальцу відчинилися двері до Голлівуда після цієї ролі, адже він зіграв зловісного естета, який вміє причарувати своєю підступністю. Зате більшість інших нацистів у Тарантіно – стереотипні йолопи.

Адольфа Гітлера у стрічці вкрай мало. Він встигає показати себе істеричним і переляканим фюрером. Та є певне відчуття, що Гітлер останній бос у цій великій відеогрі, яка завершиться тріумфальною різаниною не на його користь. Квентін створює катарсичний фінал для всього людства, коли персонаж Ілая Рота випускає свій гнів кулями у тіло Адольфа Гітлера. Ба більше: усе це відбувається в кінотеатрі, як і мріє справжній сінефіл.

Play Video

Inglourious Basterds, 2008
режисер: Квентін Тарантіно
жанр: альтернативна історія
у ролі диктатора: Матін Вуттке

Мультиплікаційний диктатор
Багс Банні у «Герр зустрічає кролика»

У 1945 році за 4 місяці до самогубства Гітлера Warner Bros. випускають свій найбільш контроверсійний мультфільм «Герр зустрічає кролика». За нинішніми стандартами провокації в мультфільмі небагато. Багс Банні замість Альбукерке опиняється у нацистській Німеччині, знущається з Германа Герінга та Гітлера. За 7 хвилин Багс Банні встигає і сам перевдягнутися в Гітлера і навіть побувати у формі Сталіна, чим неймовірно нажахав фюрера.

Після завершення війни студія переосмислює концепцію і фактично робить «Герр зустрічає кролика» вигнанцем серед власної колекції короткометражок. Причина: мульфільм говорить про нацистів у жартівливій манері. На останній хвилині Багс промовляє фразу з російським акцентом: «Does your tobacco taste different lately?» («А твій табак смакує інакше останнім часом?») Та чомусь ця фраза здалася російським перекладачам мультфільму образливою, тому звучить інакше: «Немцы нынче совсем плохие пошли». І ось де справжній абсурд, адже сама студія забороняє стрічку через недоречний гумор – однак локалізатори йдуть далі всіляких заборон.

Play Video

Herr meets Hare, 1945
режисер: Фріз Фрілінг
жанр: анімаційна комедія
у ролі диктатора: Мел Бланк

Політична сатира «Смерть Сталіна» зі Стівом Бушемі від Вольга Україна – у прокаті з 25 січня.

Play Video

Сподобалась стаття? Допоможи Moviegram стати кращим

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Top&Best Партнерські проекти

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.