Вже третій рік поспіль «Анімаційне божевілля», що проходить в рамках передпоказів Київського міжнародного фестивалю короткометражних фільмів, пропонує програму, що у повній згоді з назвою бентежить уяву і трохи збиває з пантелику. Мультиплікація вже давно не асоціюється з виключно дитячим продуктом – власне, і не мала б. Варто згадати хоча б «абсолютний фільм», німецький напрям абстрактної анімації 20-х років. Представники цього жанру експериментували, відкидаючи усе зайве – лишалась тільки умовна форма і зміст. В цьому напрямок був дуже близькій із засадами супрематизму.
То що ж змінилось сьогодні? Часи актуальності «абсолютного фільму» пройшли – погодьтесь, нині небагато тих, хто ладен куштувати мультфільми з намальованих квадратів і трикутників. Проте в царині короткого метру все ще міцні засади доби модернізму. І отут пригадуємо заявленого в назві Пікассо, який стверджував, що все життя витратив, аби навчитись малювати, як дитина. Аніматорів цього жанру не сильно бентежить промальовка кадрів, навіть навпаки – вони ніби навмисно роблять образи химерними тим самим створюють світи, де не діє звичайна логіка речей. Приблизно це й підготувало для нас «Анімаційне божевілля».
Гординя
реж. Луца Тот, Угорщина, 16 хв
Сюжет анімації розгортається в утопічній країні Гордині, де суспільство розділене за гендерною ознакою. Режисерка підіймає питання гендерної нерівності, ставлячи питання ребром – а що, якби жінки з чоловіками існували, ніби два окремих види. Обидві статі народжують дітей, щоправда, жінки тут займають домінантну роль. Власне, їх екранна поведінка скидається на природну дикість приматів. Їхнім головним органом є груди, що повністю замінюють руки, і їхня сила вимірюється у розмірі. Вони тісно пов’язані з природою, на що вказує головне божество – годівниця-корова. А от чоловіки – інфантильні створіння, що днями милуються собою і грають на музикальних інструментах. Та настає момент, коли світ опиняється у небезпеці від контакту жінки й чоловіка.
У роботі Луци Тот дуже сильно вчувається вплив її дизайнерської освіти. Кожен кадр ретельно вимальований, немов яскравий плакат. У зображення відсутні гострі кути, усі лінії м’які й пластичні. І якщо сюжет лишається скоріш концепцією без чіткої історії, то візуальна складова тут на високому рівні.
Дззинь-дззинь!
реж. Томас Кнеффель, Німеччина, 6 хв
Погано, коли тобі нічого розказати людям і коли тобі здається, що будь-хто живе набагато цікавішим життям. Головний герой «Дзинь-дзинь!» саме такий. Він телефонує усім знайомим задля однієї мети: знайти людину, чиє життя виявиться іще нуднішим. Коли нарешті він знаходить таку людину, то робить усе, аби видатися співрозмовнику більш значимим… навіть якщо для цього доведеться вигадати собі хворобу.
Головний акцент цієї роботи – емоції головного героя. Протягом шести хвилин з його обличчям відбуваються неймовірні метаморфози, які вкрай наглядно демонструють внутрішній стан і думки персонажа.
Пенелопа
реж. Хета Яліноя, Естонія, 4 хв
Лисе майбутнє
реж. Поль Кабон, Франція, 6 хв
Лісовий король
реж. Жорж Швицґебель, Швейцарія, 6 хв
В основі анімації лежить твір Ґете «Вільшаний Король». Ми бачимо, як під трагічну музику Ліста і Шуберта чоловік із маленьким хлопчиком на руках скаче лісом на коні. Хлопчик марить – він бачить сюрреалістичні видіння про короля що забирає його в своє королівство.
В стрічці сильно вчувається вплив художників початку XX сторіччя. Багато запозичених композицій, динамічних повторень – ба більше, в одній зі сцен використано одну з найвідоміших картин Анрі Матісса, «Танок».
[…] смак: від фестивальних хітів та лауреатів «Оскара» до анімаційного божевілля та 100 короткометражок за 100 хвилин. Розповідаємо про […]