Книга краще? «Відьмак»

| Богдан Стрільчик

Інтерес до теми метагуманізму не збавляє обертів: уже котру декаду поспіль увагу публіки привертають надлюди, за радощами і стражданнями яких спостерігати цікавіше, ніж за умовними Homo Sapiens. Від книг до серіалів та відеоігор – скрізь зустрічаємо героїв із надприродними здібностями. Зовсім скоро глядачам Netflix випаде нагода вкотре переміститись у фентезійний світ Неверленду, подарований нам Анжеєм Сапковським. Доки ще не відомо, хто носитиме на шиї медальйон із вовчою мордою та вибілюватиме волосся, пригадаємо, як Геральт із Рівії мандрував серіальними та ігровими екранами.

До випробування обираємо канонічний цикл книг Анджея Сапковського (1990-2013), телевізійну інтерпретацію Марека Бродського (2002) та серію ігор від CD Project Red — The Witcher (2007-2015).

Обрані твори зійдуться на таких полях битви, як «Історія», «Відьмак», «Свита» і «Сеттинг».

Історія

Не варто створювати інтригу на порожньому місці. Однозначно, текст про Геральта та Циріллу виграє у цій категорії і в найближчого за силою противника – ігрового всесвіту Відьмака. Утім, не настільки легко, як здавалося б.

Книги Сапковського – це і хитре плетиво авторських перемальовок традиційних сюжетів («Меч призначення» складається здебільшого із перефразування відомих казкових фабул та їх інтеграції у темний і жорстокий світ «Відьмака»), і нелінійний пазл із фентезі та альтернативної середньовічної політики, і врешті стара добра романтична любовна історія про приречених коханців та класицистичний конфлікт між обов’язком і почуттями. Книжкова сага складна, проблемна і витримана у одній стилістиці, де кожен читач знаходить власний об’єкт переживання.

Основною темою, яка закручує сюжет у клубок, Сапковський обирає Призначення та Несподіванку. Метафізика циклу балансує між цими двома сутностями, штовхаючи Геральта на любовні пригоди чи на складні моральні вибори. Додавши трохи брутальності та сарказму, автор витягує таку структурну побудову з пазурів пересічного фентезі, приправляючи його актуальними суспільними проблемами ксенофобії, расизму, плутократії тощо.

Play Video

Трейлер серіалу 2002 року

Play Video

Трейлер гри 2007 року

Ігрова історія «Відьмака» ж – це скоріше фанфік, події якого відбуваються уже після описаних у книзі та пропонують альтернативні сюжети. Атмосфера та колорит гнилого Середньовіччя, політика і еротика, перемішані з убивствами умовних накерів, гулів та утопців, збережена і доповнена інтерактивом – проте все одно сюжет CD Project Red видається намаганням доставити дві крапки до фіналу історії. Попри все, сюжети книжкового та ігрового циклу захоплюють і створюють звикання, як відьмачі еліксири.

Якщо ж дивитись на історію серіального мракобісся, то доведеться напружити мозок, аби знайти у ній щось привабливе. Сюжет завжди кудись поспішає, репліки персонажів побудовані не як взаємодії, а як цитати із Вікіпедії. Усе це неподобство розбавляють мелодичні вставки MC Лютика, у яких час від часу мова заходить про Призначення та осінь. Загалом серіал намагається спростити світ «Відьмака» до банальної історії про помсту та прив’язаність. Це йому успішно вдаєтся.

Складний вибір між книгою та грою спровокував аукціон щедрості, на якому 1 бал отримують обидва претенденти, а також безпрецедентний випадок, коли замість нуля у серіалу віднімається бал. Хтось мав це зробити.

Книга: 1

Серіал: -1

Гра: 1

Відьмак

Геральт із Рівії a.k.a. Білоголовий, a.k.a. Гвінблейд, a.k.a. Відьмак, a.k.a. «М’ясник із Блавікена», a.k.a. Білий Вовк – ключова фігура світу Сапковського. Книжковий головний герой – не дуже приємний тип із заниженою самооцінкою, схильний до сарказму та пиятик дезінсектор, у якого час від часу прокидаються почуття відданості, справедливості та любові. Коротше кажучи, останній романтик на фестивалі людського лицемірства у світі страховиськ.

Хоч за пригодами такого типа приємно спостерігати, ігрова серія дає набагато ширші можливості для розвитку персонажа завдяки системі прийняття важливих рішень, які впливають на сюжет. Гравець може спробувати у інтерактивному романі побути і героєм-коханцем, і борцем за справедливість, і жадібним щуроловом. І у всіх іпостасях зберігається і харизма книжкового Геральта, і його цинічні репліки, і романтика пошрамованого чоловіка. «Усе могло закінчитись зовсім по-іншому», каже нам Білий Вовк у критичні для сюжету моменти, натякаючи: «Не канон, вийди і перепройди, як Сапковський учив». З іншого боку – варіативність характеру часто позбавляє ігрового відьмака конкретної харизми та визначеності.

Відьмак же у виконанні Міхала Жебровського – не найгірше, що могло б бути. Так, замість неприємного чоловіка, що вбиває страховиськ та забирає дітей, ми бачимо пухнастого котика із вертикальними зіницями. Образ створено достатньо ізольований, щоб викликати інтерес, але недостатньо живий для того, щоб його підтримувати. Поводиться Геральт у серіалі так, наче йому не доводиться нічого вирішувати через особливі відьмачі лапки – врешті-решт, все можна виправдати тим, що мутації позбавили Білоголового емоцій. Чи поширюється це виправдання на Жебровського – невідомо.

Бал за кращого відьмака із тяжким серцем отримує книжкова сага, а Геральтам від CD Project Red та польських кіноробів доведеться залишитись із нулем у цьому поприщі.

Книга: 2

Серіал: -1

Гра: 1

Свита

Бал за другорядних персонажів серії спершу без бою хотілося б віддати Сапковському, але у випадку з оточенням Геральта беруть гору CD Project Red. По-перше, тому що засилля персонажів книжкової саги спокушає забувати їх швидше, ніж знайомитись. Історії-філери та їхні герої, звісно, розширюють світ Неверленду, проте зменшують рівень емпатії до конкретних дійових осіб.

По-друге, ігрові персонажі перетягують на себе більше уваги у дозований спосіб – час взаємодії із Тріс, Йенніфер, Лютиком та Цирі відбувається у рамках основного квесту, у той час як побічні місії та додаткові міні ігри приховують не менше персонажів, ніж у книжковій епопеї. Гравець не втомлюється від оточення Геральта і може змінювати його, як заманеться. У книгах Сапковського натомість фокус уваги до Білого Вовка спадає під фінал серії, залишаючи Гвінблейда на узбіччі історії. Ігри хоч і дають можливість змінити підстаркуватого відьмака на срібнокосу красуню Цирі, не заміщують цим увагу гравця.

Серіал же перемагає всіх у ступені викривленості персонажів та їх стереотипізації. Йенніфер – стерво, Лютик – алкоголік, усі антагоністи – сволота бездушна. Єдиний привабливий персонаж Борх Три Галки отримує не так багато екранного часу, а його перевтілення стирає з пам’яті усе хороше і заповнює її анімованим золотим драконом, якістю промальовки якого досі страхають дітей.

Книга: 2

Серіал: -1

Гра: 2

Сеттинг

Онтологія «Відьмака» – досить дивний симбіоз середньовічного фентезі та політичних ігрищ. Плідне поле для росту «Гри престолів», на перший погляд. Утім, мова не лише про геополітику, а й про атмосферу, враження, можна сказати, «образ світу».

Книжкова серія в основному водить героїв болотами та каналізаціями, пустирями та глухими лісами, час від часу заглядаючи у трактири та королівські палаци. Описи їжі, відьмачих тактик, еліксирів та страховиськ створюють автентичний і правдоподібний світ, який здатний жити і окремо від Геральта й Цирі. Проте читача не покидає упродовж усієї саги відчуття Середньовіччя у стилі Монті Пайтона: іронія, сарказм, чума.

Відкритий світ ігор натомість заводить Геральта то в шинок, то в селище, яке окупували чудовиська, то в склеп, то на бездоріжжя, то на поле бою, то у найкраще ліжко Каер Морхена. CD Project Red не поскупились на розмаїття страховиськ, противників, локацій, одягу та всього на світі, щоб світ Неверленду залишався різним кожного разу, коли ви заходите у гру. З цим важко боротись навіть книжковому моноліту.

Серіал виглядає як аматорська зустріч реконструкторів із хорошими костюмами. Якщо ближче придивитись до атмосфери та візуального втілення страховиськ, можна осліпнути від кривизни ефектів і роботи аніматорів. Геральт героїчно бореться із шкарпетковими монстрами та, як не дивно, іще й програє.

2

книга

-1

серіал

3

ігри

Підсумок

Щось починається, щось закінчується. Проект CD Project Red – унікальний інтерактивний роман, який перемагає у двобої самого Сапковського. Третя частина ігрової саги The Witcher: Wild Hunt зламала індустрію: ось уже третій рік жанрові RPG прирівнюють до «Відьмака» з його велетенським світом і харизмою, яка довго не відпускає гравців, а потім закидає їх у вир блаженної ностальгії. Невідомо, що означитиме початок нового серіалу на Netflix, але якщо ви намагаєтесь упоратись із пост-відьмачою депресією і шукаєте розради, то переглянути у оригіналі польський серіал – це чи не найкращі ліки. Звичайно, серіал сумнівний у майже кожному аспекті, але має всі шанси стати чиїмось guilty pleasure.

 Сподобалась стаття? Допоможи Moviegram стати кращим

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Книга кращe?

One Reply to “Книга краще? «Відьмак»”

Leave a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.