Існує думка, що доки людину пам’ятатимуть, вона житиме. Не залишається сумніву, що Федір Михайлович Достоєвський отримав нескінченне визнання та пошану. Російський класик, яскравий представник онтологічної та рефлексивної поетики зумів зробити величезний внесок не лише у літературу, але й у театр, балет, оперу та кінематограф. Ні, фільмів Федір Михайлович не знімав, проте створив настільки потужні та інтригуючі історії, а також парадоксальних та непередбачуваних персонажів, що не екранізувати його твори було б справжньою помилкою.
Проте вплив Достоєвського на кінематограф не обмежується лише екранізаціями, які, як відомо, не завжди бувають настільки ж якісними, як літературні твори, за мотивами яких їх знімали. Тож пропонуємо розглянути творчість Достоєвського у кіно в декількох варіаціях, адже всього за мотивами його творів (чи за натяками на них) вже було відзнято понад 100 фільмів: італійські, американські, російські, шведські, британські, французькі, індійські та навіть японські. І цей процес досі не зупиняється.
За мотивами творів Федора Михайловича
Цей блок присвячуємо екранізаціям, режисери яких не приховують того, що зробили спробу показати історію, яку вигадав Достоєвський, на екрані, нехай і у своєму баченні. Екранізації за мотивами творів письменника знімають із 1909 року. Першу спробу зробив Василь Гончаров. Під його режисерське «перо» потрапив роман «Злочин та кара». До речі, зо 20 екранізацій цієї історії ви точно знайдете. Остання датується 2003 роком, режисер – Джуліан Джаролд. А ось трохи пізніше, у 2007 році, у Росії зняли телесеріал Дмитра Свєтозарова. «Злочин та кара» – роман, який найчастіше екранізували, проте й інші твори, повісті та навіть оповідання також стали потужною зброєю в руках режисерів.
Рейтинг екранізацій
кількість фільмів та серіалів за мотивами творів
Це саме ті екранізації, які вдалося ідентифікувати навіть за назвою, однак існують і фільми, які не визнають себе стрічками «за мотивами», – і то вже зовсім інша історія.
За мотивами
але про це нікому не скажуть
Це другий блок своєрідних екранізацій творів Федора Михайловича. Відчайдушні прихильники творчості письменника або ж ті, хто просто мав час перечитати найголовніші його твори, із легкістю вкажуть на фільм, де простежуються мотиви романів чи повістей Достоєвського. Насправді, це не так вже й важко, адже деякі режисери навіть не намагаються приховати певних паралелей. Мета в кожного може бути різною: створити пародію та спробувати висміяти літературу XIX століття («Любов та смерть» Вуді Аллена), використати ремінісценцію («Партнер» Бернардо Бертолуччі, «Машиніст» Бреда Андерсона), згадати самого письменника чи його твори («Він помер із фалафелем у руці» Річарда Ловенштейна).
Звісно, режисери мають повне право не вдаватися у титрах до фрази «За мотивами роману…», якщо історія майже повністю переписана та виглядає по-новому, а відсилки мають лише романтичний характер та своєрідний знак поваги, проте, чи вдасться когось обманути? Якщо глядач для себе встигнув підкреслити: «О, це ж було у Достоєвського!», то якою б оригінальною, зрештою, не була історія режисера та сценариста, все одно не вдасться повністю позбутися цього (зовсім не поганого!) клейма. Мораль: не слід соромитися того, що письменники-класики вміли надихати на цілі століття.
Квиток до нескінченних екранізацій
Погляди, переконання та власне філософія Федора Михайловича завжди випереджали його час, тож не дивно, що сюжети, які він колись вигадав, здаються цікавими та актуальними навіть сьогодні. Більш того, складається враження, що їх можна буде екранізувати ще дуже довго, при цьому не втрачаючи духу сучасності. Талановиті режисери вчаться по-новому показувати історії письменника, вони додають щось своє, вдаються до ремінісценцій, аби створити власний продукт, проте не забути нагадати й про той, який їх надихав. Тож залишається лише чекати на нові екранізації та варіації на тему, а поки що пропонуємо декілька стрічок до перегляду.
2013, The double
Двійник
режисер: Річард Айоаде
Ця чорна трагікомедія за мотивами однойменної п’єси блискуче відтворює атмосферу безумства, яке перегукується із буденністю, чим ще більше підсилює ефект. Проблема маленької людини, яка взагалі себе не ідентифікує у великому суспільстві – чи не найактуальніше на всі часи питання. Головний герой мріє стати унікальним, як і кожен із нас, чи не так? Філософська екранізація, яка майстерно доповнює класичний твір сучасними колірними схемами, напруженим та сповненим саспенсом, музичним супроводом та максимально невимушеною (і тому моторошною, як і потрібно) грою акторів.
1968, Partner
Партнер
режисер: Бернандо Бертолуччі
Цей шизофренічний фільм італійського режисера, до речі, також робить уклін саме повісті «Двійник» (проте не є конкретною екранізацією). На відміну від британської, більше уваги він зосереджує саме на шизофренії. Фільм дуже нагадує театральну постанову, адже на перший план виходить один головний герой та його проблеми із самоідентифікацією. Поступово глядачеві стає все важче розуміти, де справжній Джакобе (головний герой), а де – його копія.
1951, Hakuchi
Ідіот
режисер: Акіра Куросава
Чорно-біла драма є досить цікавою екранізацією за мотивами однойменного роману Достоєвського. Історія переноситься у японські реалії, а всі герої та локації наділені національними та самобутніми темпераментами та характерами, проте залишаються екранізованими персонажами Федора Михайловича, яких не важко вгадати за умови того, що роман було прочитано. Звісно, сюжет підлаштовується під історію, яку хотів показати режисер, тож не слід шукати повної достовірності та транслювання роману.
1974, The Gambler
Гравець
режисер: Карел Рейш
Це не стрічка за мотивами роману Достоєвського, проте досить цікава драматична ремінісценція. Головний герой фільму полюбляє ігрові клуби та букмекерські контори, а свої переконання пояснює філософією, яку почерпнув, читаючи роман «Гравець» Федора Михайловича. Таким чином сам персонаж говорить глядачам про те, де фактично слід шукати першоджерело його історії. Сюжет, зрештою, зовсім не перегукується із твором письменника, але цікава історія та такий своєрідний «привіт» Достоєвському заслуговують на увагу.
2004, El Maquinista
Машиніст
режисер: Бред Андерсон
Цей психологічний трилер – справжній «достоєвський парадокс», адже у фільмі простежуються мотиви відразу двох творів письменника, «Злочин та кара» і «Двійник», а ось у самій стрічці режисер показує глядачам книгу «Ідіот», чим ніби говорить: «Так, тут я згадую Достоєвського, здогадалися як?». Це фільм-ребус у всьому, тож стежити за розвитком подій буде досить цікаво, так само, як і шукати інтертекстуальні месседжі творам Федора Михайловича.
