Ви розпочали зйомки «Вівчарів» у 2015 році, а останній фільм «Урок німецької» вийшов у 2006. Як проводили весь цей час?

Я монтував і час від часу іншим допомагав. Також працював на якихось фільмах, де допомагав у підготовчому періоді. А ось сам не знімав, справді.

Чи не сумували за процесом зйомки?

Ні, не сумував. Весь час я монтував, бо найбільше люблю монтувати. Це мій улюблений період у кіновиробництві. Я знаю режисерів, які монтують, і їм важко зосередитися. Вони виснажливо це роблять. Стільки емоцій і переживань з цим монтажем, а в мене це як курорт, і я просто відпочиваю.

В інтерв’ю для «Радіо Свобода» ви давали пораду молодим кіномитцями, мовляв: «Якщо болить, то знімайте». Чи змінилася ця порада з того часу для молоді? Що саме має боліти?

Це не тільки молодих митців стосується. Якщо болить, свербить, хочеться, то, думаю, треба знімати, писати, малювати, зварювати, довбати, пиляти. Нічого не змінилося з того часу.

«Подорожні» зняті на плівку, а «Вівчарі», зрозуміло, на цифру. З чим краще і зручніше працюється?

З цифрою легше працювати. Більш універсальний інструмент. Я не з тих, хто плаче за плівкою. Я інколи фотографую на плівку, щоб не забути процес проявки. Це відпочинок. А так, щоби працювати з плівкою, – то сумувати нема причин.

Ігор Стрембіцький

рік народження: 1973
фільмографія:
2005 — «Подорожні»
2006 — «Урок німецької»
2018 — «Вівчарі»
Нагороди:
«Подорожні» — Золота пальмова гілка Канн для короткометражних фільмів
«Вівчарі» — Найкращий фільм в віртуальній реальності на кінофестивалях Virgin Spring Cinefest 2018, Barcelona Planet Film Festival 2018, Short Movie Club Film Festival 2018, Rendezvous Film Festival 2017, 360 Film Festival 2017’s Film Selection.

Якщо болить, свербить, хочеться, то, думаю, треба знімати, писати, малювати, зварювати, довбати, пиляти.

Якби запропонували піти по нинішньому голлівудському тренду і взятися за якусь з американських кінофраншиз – то яка б це була?

«Годзіллу» (сміється). Важко сказати, бо це гіпотетично. Мені цікава будь-яка ідея, якщо я зможу щось з нею зробити, запропонувати підхід. Якщо вона не цікава, то кажу, чому, і не працюю з цим. А так гіпотетично – не знаю. «Титанік» я би не знімав, бо мені цей фільм не подобається. А ось «Годзілла» 30-х – це вже краще.

Чи переглядали щось перед зйомками, аби підготуватися? Чи дивилися щось у VR, що вас по-справжньому захопило?

Бачив. Всі ці чотири фільми [йдеться про «Вівчарів»] – це продюсерська ідея, адже поки мені не показали, що можна знімати у цьому форматі, то я не знав, що він існує. Ні про маски, ні про VR нічого не знав. Це була весна 2015 року. Мені показали якісь американські гірки і короткометражку, в якій була майстерня з музикантом за електронним фортепіано та собакою. Він грав на інструменті десь у Нью-Йорку. І ще бачив якусь невеличку театральну постановку.

Яку музику слухаєте?

Іггі Поп, Том Вейтс, Лу Рід. Щоб було по настрою. І час від часу повертаюся до таких от стариганів. Панк люблю, старенький простий панк.

Годзілла і панк.

Здається, схожі. Принаймні поведінка (сміється).

Після Золотої пальмової гілки за найкращий короткометражний фільм у вас був песимістичний настрій на світле майбутнє фінансування державою якісного українського кіно. Чи змінилося воно з тих часів?

Я взагалі не прибічник державного фінансування.

Ваші стрічки міцно тримаються у голові завдяки сильним візуальним образам, адже ви часто працюєте з фотографією. Чи є хтось з режисерів-фотографів, на кого рівняєтесь?

(довго думає) Кріс Маркер, Роберт Франк. Я не люблю писати. Вважаю, що людина, яка написала 200 сторінок, зробила подвиг, адже вона списала ці 200 сторінок. Я обмежуюся маленькими нотатками і стараюся писати рідко. Більше роблю нотаток фотоапаратом, бо мені це ближче. Може, тому, що так привчили в інституті, бо до того я не фотографував. Майстрами в нас були Буковський і Кукоренчук. Кукоренчук – оператор і фотограф, який навчив мене фотографувати.

Я обмежуюся маленькими нотатками і стараюся писати рідко. Більше роблю нотаток фотоапаратом, бо мені це ближче.

Чи часто відвідуєте кіно? Які фільми сподобалися з останніх?

В кінотеатрі не був дуже давно,  якщо вже щось дивлюся, то вдома. З  українських я дивився тільки тизери, бо кіно я вже після них не хочу дивитися. Тизер мене не зацікавлює, і дивитися фільм вже нема бажання. Взагалі останнє, що дивився, було «Обличчя» Касаветіса. Часу не вистачає, тому лише зрідка передивляюся фільми. Це було чотири місяці назад. Мені вистачає сісти біля вікна і подивитися, що там відбувається. Найкраще – це їхати у транспорті біля великого вікна, рухається картинка, багато чого відбувається. Це краще, ніж дивитися кіно.

Які плани на майбутнє?

Жити. Здається, непоганий план.

 Сподобалась стаття? Допоможи Moviegram стати кращим

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Інтерв'ю

Leave a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.