Канадський Hot Docs – важливий міжнародний кінофестиваль документального кіно та головна подія присвячена документалістиці в Північній Америці. Один з його фокусів – різноманіття та певна етнологічність.
Цьогорічний фестиваль відбувається втридцяте й зібрав таку кількість українських стрічок та картин про Україну, яку ми звикли бачити на наших локальних подіях, а не міжнародних.
У програмі Made in Ukraine («Зроблено в Україні») зібрали 11 стрічок, зокрема світові прем’єри переможців та переможниць Civil Pitch 2.0 від Docudays UA. Також один показ відбудеться у секції Persister (Посестра), яка присвячена феміністичним картинам.
– «Залізні метелики» Романа Любого в унікальній художній формі розповідають про збиття літака MH17, риторику російських пропагандистів навколо цієї події та реакцію світової спільноти на цей злочин.
– «20 днів у Маріуполі» Мстислава Чернова показує від першої особи як росіяни знищили місто протягом декількох місяців. Це шокуюча та сильна хроніка, яку важко, але необхідно дивитися.
– «Коли весна прийшла в Бучу» Міли Тешаєвої та Маркуса Ленца – щемкі хроніки перших днів деокупованої Бучі та повернення її мешканців до нормального життя. Тут немає бажання шокувати глядачів, натомість є щира емпатія та тепло до своїх героїв/героїнь.
– «Ми не згаснемо» Аліси Коваленко портретує нову генерацію підлітків сходу України, які попри непрості умови залишаються вірними собі, мріють та рухаються у напрямку здійснення своїх фантазій.
– «ЄвроДонбас» Корнія Грицюка по поличкам розкладає історію регіону, руйнує радянські міфи та виводить на світло численні факти про вплив європейців на індустріалізацію Донбасу. Окремої уваги заслуговує зібраний фактаж про те, як всі ці факти намагалися приховати.
– «Я не хотіла робити фільм про війну» Надії Парфан з тих есеїв, які можуть видатися надто емоційними – настільки він щирий. Це особиста історія про повернення додому з-за кордону, після того, як у Київ прийшла війна.
– «89 днів» Павла Дорогого показує, як харківська станція метро вимушено перетворюється на бомбосховище та побут людей, які вирішують там рятуватися від російських ракет.
– «Під крилом ночі» Лесі Дяк стежить за 11-річною Олесею, яка була вимушена переїхати у Брюссель із мамою. Щовечора вона чекає на дзвінок тата, який лишився в Україні. Вони з мамою стають єдиною підтримкою одна для одної.
– «Гості з Харькова, пароль «КонХфета» Галини Лавринець теж звертається до теми вимушених переселенців, але підходить до неї з іншого кута. Головна героїня стрічки – Неля, власниця музею-садиби народно-побутового ужитку «Омелькова хата» в селі Козубівка Полтавської області. З перших днів війни вона зі своїм чоловіком Олександром розселили в сільських хатах більш як двадцять людей, що рятувалися від бомбардувань та обстрілів у Харкові.
– «Наша робо сім’я» Анастасії Тихої фільмує родину з Вугледару, яка навіть на новому місці відновлює головну сімейну справу – клуб для дітей, які захоплюються робототехнікою та програмуванням. У стрічці глядач захопливо спостерігає за тим, як наполеглива праця та пристрасть на шляху до своєї мети можуть допомогти пережити найважчі часи.
– «Мій дім Озірна» (My place Ozerna) Карини Бедковської фокусується на історії польки, які втікає з Лондона до далекої родички в Україну – в маленьке село Озірна. Там жінки зближуються, об’єднані спільними екзистенційними проблемами та уважністю одна до одної.
Фестиваль проходить з 27 квітня до 7 травня 2023 року.
Не забувайте донатити фонд Повернись живим.
За бажання можна підтримати нашу редакцію: 5375 4141 1184 1051.
