Для багатьох в Україні досі є відкриттям той факт, що на Херсонщині існує свій незалежний і справді унікальний пласт кіновиробництва. Короткометражне кіно, яке почало повноцінно знімалося у Херсоні з середини нульових, знаходиться на межі відеоарту, мамблкору і мамблгору, та, врешті-решт, чогось суто аматорського та трансгресивного.
Херсонські фільми часто ґрунтуються на кінематографічному принципі зображення побутового реалізму, але їхній нестандартний сюжет та вельми фрагментована структура наративу відхиляються від усіх існуючих принципів кіномови.
Вдумливий перегляд короткометражних херсонських стрічок, створених центром «Тотем», так званою «Коаліцією зла» та іншими, наводить на чіткі асоціації з практиками німецького кіноандеграунду вісімдесятих та естетичними елементами пострадянського некрореалізму, де відсутність професійної техніки та кадрів народжували стрічки, які претендували на культовість одразу після монтажного стола. І подекуди розширювали межі жанрів.
З чого все почалося і куди це привело?
Усе почалося з телебачення. В далекому 1996 році невелика, але дуже натхненна група творчих особистостей організувала студію виробництва телепрограм під назвою «Тотем». Першим фільмом, – хоча це насправді була суто експериментальна замальовка, мікс усіх можливих та неможливих технічних прийомів та кіномов, – стала робота Макса Афанасьєва «Не дражніть місто посмішками дітей».
У 2003 році художник Стас Волязловський приєднався до студії. У складі «Тотему» він надавав особливе значення відеоарту та посприяв подальшій еволюції студії у центр культурного розвитку з акцентами на сучасне мистецтво у всіх його проявах. Спільно з Максом Афанасьєвим вони створили понад тридцять відеоробіт. Їхній перший проєкт, 40-хвилинне однокадрове відео, був знятий у готелі для далекобійників на кордоні Узбекистану з Афганістаном.
У 2009 році тотемівці започатковують «Молодіжний медіаклуб», мета якого – розкрити основи медіамистецтва та надихнути на творчість місцеву молодь. Найкращі відеопроєкти потрапили на фестиваль Terra Futura, який довгий час був головною подією для митців як Херсона, так і всього Півдня України. Вже у другій едиції в основній програмі з’явився блок короткометрівок і відеоарту.
Ще одна суттєва трансформація херсонського кіносередовища відбулася у 2015 році зі стартом фестивалю короткометражних фільмів «КіноДжем», який вже у 2017 році набрав ваги і став міжнародним. Ціль учасників/учасниць фестивалю – зйомка стрічки за тиждень. При чому щоразу команда фестивалю обирає наріжну тему, яка повинна була бути висвітлена конкурсантами в їх короткометражних роботах.
З «КіноДжему» виросла ще одна незалежна спільнота режисерів/режисерок – Херсонська кіношкола. Її створив випускник «Тотему» Устин Данчук, який зараз пробує свої сили в анімації. Він та його колеги не припиняли творити під час окупації й тоді ж створили найвідоміший свій антипропагандистський фільм – «Про Ігната-Їбаната. То не казка, а бувальщина». Втім, це вже зовсім інша історія та нова сторінка розвитку кіно в Херсоні.
Найцікавіші фільми «Тотему»
Ave.avi
реж. Макс Афанасьєв (2011)
Провінційний побутовий жіночий кошмар, зроблений майже в естетиці Яна Шванкмаєра. Саме ця стрічка може бути найкращою точкою входу для знайомства з херсонським кіно.
«Поповічі»
(2011)
Одна з частин довготривалого циклу короткометражних фільмів під загальною назвою «Випадок на дачі» (усього було знято 10 серій). Суто лавкрафтіанський сюжет про групу вчених, що відправляються на пошуки янгола, перетворюється для глядачів на іронічний, але місцями дискомфортний досвід.
«Білосніжка і 7»
реж. Володимир РейнХарт (2011)
Максимально кислотна та сюрреалістична варіація усім відомої казки про Білосніжку та сімох гномів. Ця стрічка – той випадок, коли дуже чорне почуття гумору авторів резонує з естетикою південного провінційного міста, в якому усілякі казкові сюжети набувають екстремальних рис.
«Чужа мобіла»
реж. Стас Волязловський (2014)
Фільм про мобільний телефон, який може читати думки інших. Суто фантастичний сюжет подається у манері cinema verite та «театру жорстокості».
«На горошині»
реж. Олександр Юдін (2015)
У цьому фільмі, на відміну від багатьох інших робіт «Тотему», відсутня будь яка трешова, аматорська естетика, зате в наявності – вихолощений візуальний стиль та сюжет з усіма ознаками притчі.
це неймовірно