Без перебільшення, премія Академії кінематографічних мистецтв і наук – це справжнісінький культурний феномен у кіноіндустрії. Якщо поки не заглиблюватися в деталі та галузеві тонкощі, то можна сказати, що «Оскари» – це своєрідне дзеркало досягнень насамперед американської кіноіндустрії, з невеликим заходом за фронтири неангломовного кіносектору. І так, це не спортивні змагання, де перемагає той, хто сильніший чи швидший. Це не вибір найкращого з найкращих на всі часи до палати мір і ваг. Це лише колективне відображення сум суб’єктивних думок кінопрофі за конкретний часовий проміжок.
Хтось, перед тим, як проголосувати, детально відстежує й аналізує кожен представлений фільм, хтось просто ґрунтується на власній симпатії до творчості претендента/претендентки, а хтось піддається впливу рекламних кампаній, на які недарма витрачаються чималі кошти. У результаті звичайна математика врівноважує ці думки – так ми й отримуємо чергового переможця премії «Оскар». Але для того, щоб зрозуміти як це відбувається, необхідно зробити екскурс у «Як це починалося», «Як це працює зараз» і, найголовніше, «Хто все-таки вирішує».
Від міжсобойчика до однієї з найголовніших світових кіноінституцій
Отже, «Оскари» вручає Академія кінематографічних мистецтв і наук (Academy of Motion Picture Arts and Sciences; A.M.P.A.S.), знана також як Академія або Кіноакадемія. Тобто, офіційно ніякої «Американської Кіноакадемії» не існує і це спрощена «локалізована» назва, що прижилася в Україні, і до якої всі звикли, щоб розуміти про яку «Академію» все ж таки йдеться.
Сьогодні це величезний інституціональний гігант, який залучений до всіх сфер кінодіяльності: від технологічних процесів виробництва кіно до збереження та популяризації кіноспадщини. Але насамперед, за своїм статутом, інституція є спілкою професіоналів/професіоналок у сфері кіно, що була створена для промоції кінематографу. Вже понад 90 років Академія заявляє, що її місія – це «зберегти минуле, заохочувати сьогодення й формувати майбутнє» у сфері кінематографії.
Як би іронічно це не звучало, але зародилася майбутня інституція в неформальній обстановці. Голова компанії Metro-Goldwyn-Mayer, продюсер Луїс Барт Майєр, і троє інших студійних агентів впливу, – актор Конрад Найджел, режисер Фред Нібло і голова Асоціації кінопродюсерів Фред Бітсон, – обговорювали справи і розмірковували про створення організації, що виступала би посередником у професійних суперечках і сприяла поліпшенню образу кіноіндустрії. За їх задумом вступити у таку «спілку» могли би представники/представниці п’яти професійних категорій: актор(-к)и, режисер(-к)и, сценарист(-к)и, оператор(-к)и і, звичайно, продюсер(-к)и.
Офіційно про плани створити профільну інституцію, що буде відкрита для кінематографістів/кінематографісток, які зробили вагомий внесок в індустрію Майєр оголосив 11 січня 1927 року в лос-анджелеському готелі «Амбасадор», де зібрав групу із 35 впливових представників кінобізнесу на звану вечерю. Спочатку нова організація мала назву «Міжнародна академія кінематографічних мистецтв та наук», але при реєстрації Статуту 4 травня 1927 року термін «міжнародний» з назви виключили. Після проведення кількох неофіційних зустрічей, 11 травня того ж року відбулися перші організаційні збори Академії. За результатами заходу членство отримали 230 осіб, актор Дуглас Фербенкс був обраний президентом, а першим почесним «академіком» став Томас Едісон.
Перші кроки Кіноакадемії були направлені на розробку рекомендацій з розв’язання загальних проблем кіновиробництва, які в основному були пов’язані з вирішенням трудових спорів без участі профспілок і проблемами забезпечення праці робітників кіноіндустрії. Крім суто професійних завдань, інституція активно проявила себе у громадському та культурному секторі, наприклад, організувала збір коштів для Фонду порятунку річки Міссісіпі або запросила до Голлівуду радянських кінематографістів/кінематографісток (серед них – Сергія Ейзенштейна, Григорія Александрова та Любов Орлову). Так само «навзаєм» голлівудські зірки потім приїжджали і у радянський союз. Щоправда, там цей візит сприйняли іронічно і зняли стрічку «Поцілунок Мері Пікфорд», де висміювалося непомірне захоплення кіно та обожнювання кінозірок.
Згодом організація відсторонилася від участі в арбітражі та переговорах, зосередившись на просуванні «кіно як виду мистецтва» та інших видах діяльності. Природно, верхівкою айсбергу зараз є премія «Оскар», але Академія може похвалитися й іншими не менш важливими, ніж щорічне вручення нагород ініціативами. Так, у 1929 році члени Академії в рамках спільного проєкту з Університетом Південної Каліфорнії створили першу кіношколу в США. А у 1928 році Кіноакадемія заснувала спеціалізовану бібліотеку, що нині носить ім’я Марґарет Геррік (бібліотекарка з 1936 до 1943 року і виконавча директорка з 1945 до 1971 року), яка вже у 1930 вважалася «однією з найповніших колекцій інформації про кінопромисловість». У 2003 році заснована Рада науки й техніки, яка покликана сприяти відновленню ролі Академії як загальногалузевого центру технологічних ініціатив кіноіндустрії. А останній opus magnum – це, безумовно, Музей Академії, відкритий 2021-го року в Лос-Анджелесі. Він займає площу 26942 м² і містить галереї, виставкові зали, навчальні майданчики і спеціальні зали для організацій заходів.
Свою основну діяльність Академія провадить у Лос-Анджелесі через Штаб-квартиру, розташовану за адресою бульвар Вілшир, 8949, Беверлі-Гілс, штат Каліфорнія. Також в розпорядженні організації є:
- кінотеатр імені Семюеля Ґолдвіна, що вміщує 1012 глядачів/глядачок і пристосований для показу фільмів з максимальною технічною точністю (кінотеатр використовують для показів для членів Кіноакадемії та інших офіційних заходів)
- Малий театр Кіноакадемії (на 67 місць)
- Центр кінематографічних досліджень імені Мері Пікфорд (в ньому розміщені декілька відділень Кіноакадемії, кіноархів, науково-технічна рада, керівництво програм, грантів і стипендій Nicholl Fellowship та Лінвуд Данн театр)
- Центр кінематографічного дослідження імені Дуґласа Фербенкса (саме тут розміщена бібліотека імені Марґарет Геррік) та вже згаданий музей.
- Крім цього, офіси Академії є і за межами США.
Як все влаштовано всередині?
З урахуванням останніх структурно-реорганізаційних змін, Академія та її члени розділені на відділи за професійною ознакою (філії, інколи їх перекладають як «гілки», або транслітерують «бранч» (branch)). Це:
- актор(-к)и (Actors)
- анімація (Animation);
- кастинг-директор(-к)и (Casting Directors)
- оператор(-к)и (Cinematographers)
- художни(-ці)ки з костюмів (Costume Designers)
- режисер(-к)и (Directors)
- документалістика (Documentary)
- керівни(-ці)ки кіновиробництва (Executives)
- монтажер(-к)и (Film Editors)
- гример(-к)и та стиліст(-к)и (Makeup Artists and Hairstylists)
- маркетинг та зв’язки із громадськістю (Marketing and Public Relations)
- музика (Music)
- продюсер(-к)и (Producers)
- виробництво та технології (Production and Technology)
- художни(-ці)ки-постановни(-ці)ки (Production Designers)
- короткометражні фільми (Short Films);
- звук (Sound)
- візуальні ефекти (Visual Effects)
- сценарист(-к)и (Writers).
Ті, хто в силу професійної або творчої діяльності не потрапляє до жодної зі зазначених філій, утворюють окрему групу – «членство в цілому» (Members-at-Large). Інколи можна також зустріти поняття «асоційованого» члена Академії, але це стосується тих академіків, які тісно пов’язані з галуззю, але не беруть активної участі у виробництві та дистрибуції фільмів. Кожен академік може бути представником/представницею лише одного відділення.
Востаннє Академія створювала новий відділ, а не реформувала існуючий, у 2013-му році, коли додала кастинг-директорів. І лише за останній рік у структурі відділів відбулися серйозні зміни. У квітні 2023-го з’явився «Відділ виробництва та технологій» для членів/членкинь Академії, які працюють на ключових технічних і виробничих посадах на всіх етапах кіновиробництва від пре-продакшену до пост-продакшну, і не мали свого окремого представництва. А вже наприкінці лютого 2024-го Рада керуючих оголосила, що розділяє гілку короткометражних фільмів і повнометражної анімації на дві окремі. Також прибирає приставку «повнометражних» у аніматорів.
Втім, є і дещо вічне: Академія досі не хоче створювати окрему гілку для координаторів/координаторок і спеціалістів/спеціалісток з продакшену трюків, про яку найчастіше говорять.
Чому так важлива ця структурність за філіями-представництвами, яка, на перший погляд, виглядає формальною внутрішньою класифікацією? Бо саме представники відділів утворюють Раду керуючих (існує дослівний переклад – «Рада губернаторів» (Board of Governors), тому і керуючих називають «губернаторами»), яка здійснює корпоративне управління та формує загальну політику, затверджує правила «Оскарів», прийом нових членів/членкинь, визначає лавреатів/лавреаток спеціальних та почесних нагород тощо. Кожен відділ обирає своє внутрішнє керівництво з трьох представників/представниць. Для «членів в цілому» привілея обирати кандидатів/кандидаток не передбачено і їх призначає Президент(-ка) Академії за погодженням з Радою. До речі, нинішня Президентка Академії Джанет Янг належить до складу «членів в цілому».
Президіум Академії (Academy Officers) складається з президента/президентки, віце-президент(-ок)ів (зараз їх вісім; вони також є головами підкомітетів, які закріплені за кожним з напрямком діяльності, наприклад комітет з членства або комітет музейної справи), скарбника/скарбниці та секретаря/секретарки (останні дві посади можуть бути сумісними з віце-презедентством), який обирається Радою керуючих. Головного виконавчого директора, який також входить до складу президії, обирають президент(-ка) та віце-президент(-к)и. Для всіх керівних посад від ради до президії та керівництва комітетами встановлено терміни перебування з можливістю переобрання та обмеженням кількості каденцій. «Губернаторів» обирають на трирічний термін, але не більше трьох термінів поспіль, з можливістю зробити перерву на один термін. Члени/членкині президії можуть бути на посаді до чотирьох однорічних термінів поспіль.
Хто такі академіки і як ними стати?
Що стосується складу Кіноакадемії, то відкритою є інформація про апарат управління та керуючих осіб, а таємницею – персональні дані «рядових» академіків та повний поіменний список членів/членкинь. В останньому офіційному прес-кіті (дані станом на 16 січня 2024 року), Академія згадує про членство 10 500 академіків, з яких 9341 можуть голосувати на «Оскарах». Одне з ґрунтовних незалежних досліджень складу Академії робилося понад 10 років тому, коли кількість академіків налічувала 5765 членів. У 2012 році видання Los Angeles Times з’ясувало расовий, віковий та гендерний склад Кіноакадемії:
- 94% білі за расовим походженням
- 77% чоловіки
- 86% у віці 50 років або старші
- середній вік 62 роки;
- третина членів – це лауреат(-к)и або номінант(-к)и премії «Оскар».
З 2016 року, після звинувачень у расизмі, гендерній несправедливості та ігноруванні гостросоціальних тем (наприклад, один з популярних тегів у соцмережах того часу був #OscarSoWhite), Кіноакадемія переглянула правила прийому до своїх лав і тих, хто може голосувати на «Оскарах». Звісно, нікого не позбавляли членства (є лише декілька гучних випадків, коли хтось був позбавлений статусу, а не вийшов за власним бажанням; це – Гарві Вайштайн, Білл Косбі, Романа Полянського та Адам Кіммел, яких виключили за аморальні дії, пов’язані з сексуальним насильством), але право голосу на нагородах теперь мають лише активні члени кіноіндустрії, а до лав академіків запрошують більше жінок, молоді, представників неамериканської індустрії і мало представлених расово-етнічних та соціальних груп. Наприклад, у 2023-му році Академія запросила 398 особи і відзвітувала що серед новачків є 40% жінок, 34% належать до мало представлених етнічних/расових спільнот, а 52% походять із 50 країн і територій за межами Сполучених Штатів. Всього за 8 років, з 2016-го до 2023-го, Академія запросила 5236 осіб. Рекорд припав на 2018 рік, коли запрошення отримали 928 кінематографістів/кінематографісток.
Що ж стосується голосування за «Оскар», то таке право з 2016-го року є привілеєм академіків зі статусом активного і довічного членства. Статус активних членів/членкинь Кіноакадемії переглядається кожні 10 років: ті, хто брав повноцінну участь в кіноіндустрії за останню декаду, будуть отримувати привілей голосування ще на 10 років після закінчення першого терміну. Якщо академік три десятиліття поспіль брав участь у створенні або дистрибуції фільмів, або працював в пов’язаній з кіно галузі, він отримує статус довічного членства. Також, в довічні академіки без відпрацювання квоти потрапляють номінант(-к)и та лавреат(-к)и «Оскара». А ось академіки, які з тієї чи іншої причини не набули статусу активного та довічного членства, переходять у розряд почесних. За ними зберігаються всі базові права та обов’язки, крім оскарівського голосування. Якщо ви не зрозуміли цю механіку, не хвилюйтеся, кінематографіст(-к)и у 2016-му, коли Академія оголосила про радикальну диверсифікацію своїх лав, теж не з усім розібралися з першого разу. У результаті Академії довелося зробити спеціальний Q&A.
Ще важливо, що Академія оголошує списки запрошених, – раз на рік, навесні чи влітку, – але не озвучує, хто погодився прийняти подібний привілей, а хто відмовився. Так само не повідомляється, хто добровільно відмовився від уже наявного членства.
Цікавий фан факт з приводу членства в Академії: 2018-го року IndieWire повідомили, що режисер і лавреат «Золотої пальмової гілки» Каннського кінофестивалю Апічатпонг Вірасетакул має намір вийти з лав Академії, бо «почесний обов’язок» стає для нього неприйнятним. Вийшов він чи ні, історія замовчує. Вагомими причинами такого кроку стали обов’язок у сплаті членського внеску (це десь $450+ доларів на рік), необхідність перегляду великої кількості фільмів, які не завжди відповідають високим художнім стандартам, займали увесь час режисера і відволікали від роботи, а також проживання в Європі, де він не мав можливості користуватися архівами і матеріально-технічною базою Академії, що переважно розташовані на території США.
Тож, як увійти до обраних? Стати членом/членкинею Кіноакадемії можливо лише за запрошенням. Матеріали кожного кандидата/кожної кандидатки розглядають у спеціальному організаційному департаменті Академії, а той, відповідно, передає їх виконавчим комітетам відділів для узгодження. У разі успішного схвалення від професійної гілки, остаточне рішення про запрошення нового члена приймає Рада Губернаторів. Ця процедура відбувається щорічно.
За загальним правилом процес членства в Академії здійснюється через «спонсорство» (тобто, рекомендацію), а не через самостійну заявку. Кандидата/кандидатку мають рекомендувати два члени/дві членкині Академії з філії, до якої він/вона може вступити. Гіпотетично декілька філій можуть запросити людину, але при прийнятті членства реципієнт(-ка) має обрати конкретну гілку, до якої хоче належати. При цьому (формально) не мають значення громадянство, стать, раса та належність до будь-якої соціальної групи, лише професійні і творчі якості та досягнення. Застереження за рекомендаціями є для тих хто відповідає критеріям «членства в цілому» – їм потрібна обов’язкова одна рекомендація від «члена в цілому», а другу вони можуть отримати від представника/представниці будь-якої іншої філії.
Увагу під час відбору можуть приділяти наявності у портфоліо премій, нагород на кінофестивалях або інших почесних нагород, присуджених за видатний особистий внесок у кінематограф чи за певний трудовий стаж. Також оцінюється картина, в створенні якої брав участь кінематографіст(-ка). Вона має відповідати високим художнім стандартам, які запроваджені Кіноакадемією.
Автоматично на членство розглядають номінантів/номінанток та лауреатів/лавреаток премій Академії, яким не потрібні рекомендації від колег/колежанок з відділу. Але розглядати – не означає запросити. Так, наприклад, не прийняли в академіки покійного Кобі Браянта, який був не тільки зіркою НБА, але і отримав «Оскар» як співавтор анімаційного шорта «Дорогий баскетбол» (Dear Basketball). Причина – участі у створенні лише одного короткометражного фільму недостатньо. Також у списках запрошених тільки у 2023-му році опинився фронтмен гурту Talking Heads, Девід Бірн, хоча він отримав свій «Оскар» ще в 1988-му за оригінальну музику до фільму «Останній імператор» (The Last Emperor). У даному випадку важко стверджувати чому так сталося, можливо, Бірна запрошували і раніше, але він відмовлявся, бо публікувати списки запрошених Академія почала лише з приходом ери глобального інтернету на початку 2000-х.
Отже, не тільки розподіл «Оскарів» щорічно може викликати питання у громадськості, але і списки запрошених в Академію. У свій час синефіл(-к)и мучилися питанням: «Нащо Академія запросила дітей-акторок Ебігейл Бреслін і Дакоту Фаннінг?». Хоча, перша й отримала оскарівську номінацію. Минулого року питання викликало ім’я CEO корпорації Mattel Інона Крейса у списках (зараз уже зрозуміло чому – «Барбі»!).
Але є і свого роду курйози. Доллі Де Леон з «Трикутника смутку», якій пророкували номінацію, вистачило цієї відносно гучної ролі для запрошення. А от акторці Брук Сміт, яка грала у фільмі «Мовчання ягнят», торік відмовили, і вона висловила своє розчарування твітом:
«Ха-ха-ха, мій друг, лавреат премії “Оскар”, рекомендував мене членкинею акторського відділу Академії, але, очевидно, я ще не зробила достатньо. Можливо, мені пощастить потрапити наступного року (як Біллі Айліш та іншим)!».
І ще один факт про склад Академії. Академія постійно запрошує декілька росіян(-ок) і майже не запрошує українських кінодіячів/кінодіячок. Вивчивши списки запрошених представників/представниць з України, можна згадати вже покійну Кіру Муратову, формального «українця» Олександра Роднянського (але академіком він став за свої здобутки у росії та копродукційні іноземні проєкти) і продюсерку Олену Єршову (до речі, в стислому академічному портфоліо українські фільми перелічені не були, зате була грузинська стрічка «Брайтон 4»). Хочеться вірити, що згодом ситуація зміниться і невдовзі ми як мінімум побачимо у лавах академіків Мстислава Чернова.
