Поєднуючи фотографії двох пейзажів, – рідного Маріуполя та іспанського міста, де на момент створення фільму авторка перебувала вже два місяці, – Зоя Лактіонова роздумує про важливість простору для життя душі та творчого потенціалу.
Ідея створити такий колаж з двох фото, а також використати архівні матеріали, виникла через тиждень після початку повномасштабного вторгнення. У результаті вийшла сильна німа робота, субтитрована думками авторки англійською мовою.