Ще один фільм, де герой спілкується з глядач(-к)ами віч-на-віч.
Ян розмірковує про те, щоб покинути дім після смерті батька та емігрувати в іншу країну заради кращого, більш вільного життя.
Українсько-канадська копродукція охоплює хвилини внутрішніх сумнівів та секунди точного усвідомлення власної ідентичності, свого коріння та знаходження своїх крил. Особливо магічна у цій стрічці операторська робота: камера кружляє архітектурою житлової панельної забудови Києва, підкреслюючи геометрію та цікавість форм.
Фільм отримав спеціальну відзнаку від журі на Берлінському кінофестивалі в секції Generation 14plus, а українська премʼєра відбулася на Одеському міжнародному кінофестивалі в конкурсі коротких метрів.
