З ромської «suno» перекладається як мрія. Цей короткий метр створено на основі інтервʼю жінок в Словакії, які є представницями найбільшої в цій країні етнічної групи – ромів. Їх роздуми про геноцид і єдине бажання, авторка, як і в своїх минулих роботах, втілює в колажній формі. А на тлі Лактіонова фіксує життя міста, що пустішає, хоча там і вирує життя, але ніби відсторонено від героїнь та неї самої.