«Ведмідь Бріґсбі»: Недитяча творчість і ностальгійні мультики

Юрій Самусенко

25-річний Джеймс живе з батьками у повній ізоляції. Вони жахають його радіацією за межами оселі та показують хлопцеві телевізійне шоу «Ведмідь Бріґсбі». Воно нагадує «телепузиків», але лише з одним головним героєм, який кожної серії рятує Галактику. Джеймс просто марить цим серіалом, але одного дня виходить зі своєї зони комфорту. «Ведмідь Бріґсбі» виявився несправжнім, радіація теж, і йому потрібно якось виживати у новому світі.

Play Video

Brigsby Bear, 2017
жанр: комедія
режисер: Дейв Маккері
у головних ролях: Кайл Муні, Марк Гемілл, Клер Дейнс

Стрічка Дейва Маккері – з ряду фільмів, про які краще нічого знати, аби дивуватися подальшим подіям. Ідея химерного сюжету народилася у голові актора комедійної трупи «Saturday Night Live» Кайла Муні. Разом зі своїм товаришем Кевіном Костелло вони розробляли сюжет та персонажів стрічки, а Муні ще й взяв на себе головну роль. Робота роботою, а мрію зняти власний фільм вони не покинули. Муні подобається естетика чудернацьких телешоу 80-х для дітей, і він створив такий собі узагальнюючий образ Бріґсбі. Естетику для стрічки хлопці теж розробили самі. Часом фільм скидається на суміш ранніх фільмів Спілберга на відеокасетах і сонячні інді-драми братів Дюпласс. Для посилення ефекту ностальгії вони запросили на одну з ролей Марка Гемілла.

Серед більш очевидних паралелей пригадується «Вибух з минулого», в якому молодий Брендан Фрейзер вийшов із бункеру і вперше побачив навколишній світ та людей. Однак фільм Маккері розрахованийна на молоду аудиторію. Ба більше, він видається більш банальним, але від цього не менш щирим та зворушливим. Пояснення цьому просте, як власне і сюжети передач про Бріґсбі: Костелло та Муні створили свій magnus opum доби поп-культури. Вся любов до творчості молодих сценаристів виражена у цій півтори годині чистісінького кінематографічного щастя для гіків усіх країн. І звинуватити їх у пласкому зображенні багатовимірних персонажів означає стати цинічним ворогом стрічки.

Творці фільму прекрасно знають свою аудиторію і розмовляють із нею зрозумілою мовою ностальгійних та подеколи меланхолійних інструментів. Так, дивитися «Ведмідя Бріґсбі» очима умовного Міхаеля Ганеке може стати ще тою мандрівкою мізантропа в голову легковажного колекціонера відеокасет та фігурок пухнастого ведмедика. Та попри це, світу інді-драм часом не вистачає тої наївності, яку з легкістю випромінює кумедний та зворушливий персонаж Кайла Муні.

 Сподобалась стаття? Допоможи Moviegram стати кращим

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Рецензії

Leave a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.