Нуарно-політично-журналістська відеогра The Westport Independent пропонує приміряти на себе роль головного редактора газети. Що ж означає бути головним редактором? В даному випадку – постійно розриватися між спробами влаштувати революцію, зберегти свою аудиторію, не занапастити власних колег та не потрапити до в’язниці самому.

В реальному житті я працюю в ЗМІ. Я пишу новини на основі стрічки інформагенцій, вирішую, з яких блоків складатиметься повідомлення, добираю заголовки. А потім пізно ввечері я повертаюсь додому і сідаю за відеогру, в якій потрібно робити майже все те саме: новини і заголовки. Напевно, я дуже люблю свою роботу.

The Westport Independent – це симулятор головного редактора незалежної столичної газети в 1949 році. У невідомій країні, де розгортаються події, нещодавно до влади прийшла партія фашистського курсу. Уряд оголошує про новий закон, який вступить в дію за 12 тижнів. Цей закон фактично ліквідує незалежні ЗМІ. Але наш безіменний головний герой має в руках владу друкованого слова – отож, здатен радикально змінити ситуацію.

Більша частина гри складається з читання новин

 

Кожен тиждень – це один ігровий хід. Щотижня головний редактор обирає з кількох статей ті, які будуть опубліковані. Тюнінг кожної зі статей передбачає вибір назви та цензурування фактів, з яких складається матеріал. Скажімо, ви можете повідомити, що поліція затримала учасників акції протесту, але не сказати, що протестувальники першими почали жбурляти каміння. Або, якщо на те пішло, не сказати про високе безробіття, яке і спричинило даний протест. Підбір цих деталей вплине на популярність вашої газети, на ставлення населення до уряду і на ставлення уряду до вашого видання.

Після редагування потрібно вирішити, кому з редакції довірити остаточний варіант статті. При цьому у ваших авторів також є свої погляди. Скажімо, Філ – такий собі «правильний хлопчик», який ненавидить жовту пресу і виправдовує дії уряду. А Френк – типовий революціонер, він не сприймає урядової пропаганди в жодному вигляді. Ви можете змусити його писати проурядові матеріали, однак якщо перегнути палку – він піде з видання. Але якщо давати йому лише критичні матеріали, також станеться лихо: Френка почнуть викликати на допити, а вам надішлють гнівного листа, аби ви дисциплінували своїх працівників. Власне кажучи, у мене так і трапилося – я проігнорував попередження «згори» і втратив цінного працівника.

Френка забрало місцеве КДБ.

 

На певному етапі влада кидає за ґрати вашого видавця, тож доводиться самостійно верстати кожен випуск та перерозподіляти рекламний бюджет. Верстка номеру передбачає планування: яка стаття піде на першу шпальту, яка – на другу і т. д. Маркетинг передбачає розподіл 100% бюджету між чотирма різними районами, які, по суті, представляють різні соціальні прошарки – від найбагатших до найбідніших. І кожен з цих районів полюбляє читати про своє. Скажімо, найбагатші охоче читають про знаменитостей, найбідніші – про злочинність. Ті й інші читають про економіку, бо хочуть знати, що відбувається на ринку цінних паперів та, відповідно, на ринку праці.

Власне, суть гри полягає саме в тому, щоби взбунтувати якомога більшу кількість районів. Мешканців припортових нетрів підняти на повстання буде найлегше. Середній клас – значно важче.

Що може змінити сила слова – гра покаже наприкінці.

 

Наприкінці гра продемонструє наслідки ваших дій. Мені вдалося розбурхати два бідніші райони, це призвело до зупинки виробництва та судів Лінча в нетрях. Тим часом заможні околиці мирно святкували набуття чинності новим державним законом. Замість повноцінної революції я отримав голодний бунт. Що ж, можливо, наступного разу зможу достукатися до верхівки суспільства.

Неглибоке читання

Гра містить низку влучних концепцій, однак всім їм бракує глибини. Скажімо, до кожного матеріалу є лише два варіанти заголовків, з яких зазвичай один нейтральніший, а інший – більш емоційний. Ми верстаємо газету, але йдеться суто про головні статті випуску і суто про текст. Нам не доступний, наприклад, добір ілюстрацій, хоча в реальності він не менш важливий за заголовки.

Також, окрім уряду, в місті присутні інші небезпечні сили – мафія, промислова корпорація, ті ж таки революціонери. Однак не до кінця ясно, що вони можуть вам зробити. Про мафію мені потрапляло обмаль матеріалів. Про революціонерів я писав нейтрально. А от корпорацію я чихвостив, як міг. Результат: два листи, в яких мені погрожували судом… і все.

Також The Westport Independent бракує грошей як ігрового елементу. Скажімо, ми продаємо газети в різних районах, але популярність видання впливає тільки на швидкість зростання протестних/лоялістських настроїв. Якби ми заробляли ігрові кошти, то могли б і спробувати викупити з в’язниці своїх журналістів або підтримати революціонерів, або купити місце в уряді, або взагалі виїхати з країни геть і жити десь на Карибських островах… гаразд-гаразд, на незалежній газеті стільки не заробиш.

Але, попри слабкі місця гри, було надзвичайно приємно, що комусь вдалося створити цікаву ілюстрацію життя і роботи в медіа. Гра схематично, але правдоподібно передає складності балансування між об’єктивністю, інтересом читача і тиском влади.

Гадаю, найкраще The Westport Independent дає уявлення про те, як доводиться виживати нині журналістам в Росії, коли офіційної заборони критикувати владу ніби немає, але будь-які проблеми суспільства озвучувати небезпечно, як мінімум, для власної кар’єри. Дана гра – можливість поглянути на схоже становище зсередини. А саме в репрезентації унікального досвіду й полягає одна з функцій відеоігор як візуального мистецтва. Зрештою, так само, як і кінематографу.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Відеоігри

  • Bearded Fox

    Цікаво! Побільше би таких ігор)