Британського актора Роберта Паттінсона вже давно перестали асоціювати з вампірською франшизою «Сутінки». Кіносага, звичайно ж, зробила актора всесвітньо відомим, але водночас перетворила, нехай і ненадовго, у заручника лише одного образу – загальмованого вампіра Едварда Каллена. Тому, варто було франшизі дійти свого логічного завершення, Паттінсон поступово почав обирати ролі, які де-факто повністю зруйнували його амплуа романтичного героя, що так ретельно нав’язувалось йому.
За відносно короткий проміжок часу Паттінсон довів усім скептикам, наскільки широким може бути його акторський діапазон: у свій «післясутінковий» період він знявся у Девіда Кроненберга, Антона Корбейна, Вернера Герцога, братів Сафді та ін.
Стосовно ж свого вибору ролей, Роберт сам в інтерв’ю зізнавався: «Не буду брехати: мені досі подобається грати героїв мейнстріму. Це набагато легше і приємніше. Але від вампірів і суперменів рано чи пізно втомлюєшся. Вірніше, втомлюєшся від їхнього вічного пафосу та ідеальності».
Космополіс
2012 рік, реж. Девід Кроненберг
Роль: Ерік
«Космополіс», знятий за однойменним романом Дона деЛілло, став найбільш недооціненим фільмом у кар’єрі Девіда Кроненберга. Заворожлива монотонність і одвічний режисерський інтерес до всякого роду аберацій (цього разу психосоціальних) доповнювалися відточеною акторською грою Паттінсона, який фактично грав такого собі «Патрика Бейтмана ХХI століття», схильного до постійної саморефлексії і нестерпної ангедонії.
Ровер
2014 рік, реж. Девід Мішо
Роль: Рейнолдс
Незалежна постапокаліптична драма австралійського режисера Девіда Мішо, у якій Паттінсон зіграв у дуеті з Гаєм Пірсом. Перебуваючи в пограничному нервово-психічному стані, Ерік (Гай Пірс) і його побратим по нещастю Рейнолдс (Роберт Паттінсон) бредуть по нескінченній і безплідній пустелі, яка стає символом для всього людства. Паттінсон грає свого героя з деяким відстороненням, мимохіть додаючи у свою фільмографію ще один доволі дивний образ.
Життя
2015 рік, реж. Антон Корбейн
Роль: Денніс Сток
Через призму особистості (не однієї, а навіть двох, адже Джеймса Діна ми бачимо очима Денніса Стока, яким і собі милується сам Корбайн) режисерові вдається показати живу історію, не впадаючи у солодкуватий мелодраматизм. Варто в наратив стрічки вклинитися Деннісу Стоку, як вектор розповіді викривляється, і фільм набуває рис універсальної, а тому не завжди історично достовірної, оповіді про зустріч двох самотностей. Ці дві особистості приречені на дружбу і співпрацю, навіть любов і врешті-решт обручені на власному таланті. Паттінсон же неухильно перемикає всю глядацьку увагу на свого героя.
Дитинство лідера
2015 рік, реж. Брейді Корбет
Роль: Чарльз
Режисерський дебют актора Брейді Корбета може здатися як надто претензійною дрібничкою, так і амбітним коментарем постановника до всього ХХ століття, оскільки у літературній основі фільму лежить однойменна розповідь Сартра. Роберт Паттінсон в цій картині-метафорі грає не стільки реальну людину, скільки втілення диктатури, яка лише до певного часу криється в суспільстві.
Гарні часи
2017 рік, реж. брати Сафді
Роль: Конні
Кримінальна драма братів Сафді «Гарні часи», яка стала однією з сенсацій «Санденса» у 2017 році, поповнила список стрічок у кар’єрі Паттінсона, де він грає уже на межі власних можливостей. Сам актор свою роль прокоментував так: «У своєму нарцисизмі Конні здається огидним, але потім я зрозумів, що він хлопець непоганий. Безкорисливий, по-дитячому наївний, завжди готовий прийти на допомогу другові, навіть якщо це суперечить його власним інтересам. Ці якості і лежать в основі усіх його пригод і переживань, які чергуються, немов при ланцюгової реакції».
