Екранізація реальних історій постійно має за собою шлейф упереджень: раптом багато драматизму або творці стрічки розбавлять усе комедією. Сценарій Девіда Скарпа «Усі гроші світу» засновується не на реальній історії, а на книзі Джона Пірсона «Painfully Rich: The Outrageous Fortunes and Misfortunes of the Heirs of J. Paul Getty». Та це, зрештою, не знімає відповідальності з режисерів та продюсерів більш-менш достовірно розповісти історію, якій уже понад 40 років. Історію про викрадення онука Пола Гетті.
Пол Гетті – це один з найбагатших нафтових мільярдерів. 1973 року в Італії терористи вимагають викуп у 17 мільйонів доларів за викраденого внука Гетті. Старенький мільярдер грошима ділитися не збирається, а сердешна мати такої суми не має. Вона наймає Флетчера Чейза, колишнього агента ЦРУ, який допомагає їй знайти план «Б» у цій ситуації.
Звісно, цей фільм ще до перегляду обговорювали всі, хто в курсі однієї з найголовніших новин 2017 року – Кевіна Спейсі звинуватили у сексуальному домаганні. Тому режисер стрічки разом із продюсерами вирішили не ризикувати самим фільмом і замість Спейсі відзняли сцени з Крістофером Пламмером усього за 9 днів. Це теж призвело до чималого скандалу, адже акторка Мішель Вільямс отримала значно менший гонорар за свого колегу Марка Волберга на перезйомках. То як це позначилося на стрічці? Майже непомітно. Лише у кількох сценах занадто видно, як незграбно «вклеїли» Пламмера в інтер’єр пустелі. Однак загалом він має органічний вигляд на фоні всієї історії. Найбільш помітною у кадрі стала Гейл Харріс-Гетті у виконанні Вільямс. Вона заповнює кожну секунду на екрані, і за її персонажем цікаво спостерігати. Їй співчуваєш, адже з викраденням сина вона втратила будь-яку довіру та підтримку з боку родичів. Про роль Марка Волберга, на жаль, нічого і не скажеш – він переважно закриває сюжетні дірки, де вони могли б виникати при адаптації книги.
Рідлі Скотт дає найменше співчуття Полу Гетті. Крістофер Пламмер грає такого собі Ебенезера Скруджа з «Різдвяної історії» – сноб, егоїст та скнара. Відверто одновимірний персонаж, тому не зрозуміло, чому Кіноакадамія вирішила дати йому номінацію за найкращу чоловічу роль. Це радше зумовлено швидкою підготовкою до зйомок. У другій половині фільму увага режисера зміщується на власне історію. І ось тут уже з’являються справжня динаміка та влучні елементи трилеру. Якщо не знати реального фіналу історії, то події у стрічці ще сильніше тримають увагу і не доведеться поглядати на стрілки годинника. Схоже, це той випадок, коли до рук Скотта потрапив хороший сценарій, у якому режисер зміг розігнатися у своїй уяві лише на епізодах викрадення.
Урешті-решт фільм залишає по собі хороші враження від несподіваної історії про боротьбу бандитів-початківців з рішучою матір’ю. Після того, як Скотт присвятив увесь свій час та зусилля франшизі «Чужих», «Усі гроші світу» видаються поверненням режисера до послідовних сюжетів без фантастичних вигадок. Разом з тим історія Пола Гетті не несе в собі бодай якогось меседжу. Це ілюстрація без глибоко прописаних персонажів, але з достатньо цікавою інтригою, щоб переглянути кіно принаймні раз. Зовсім скоро Денні Бойл спробує екранізувати той самий сюжет у форматі серіалу-антології з Дональдом Сазерлендом під назвою «Довіра». Фільм Скотта поки що скидається на пролог до чогось більшого. Та більшого нам так і не покажуть.
