Хто це такий: Рідлі Скотт

Видатний ремісник із багатою уявою
Рідлі Скотт
дата народження: 30 листопада 1937 р.

У творчості Рідлі Скотта важко виділити якусь цілком очевидну закономірність. З 70-х років по 2000-й він зняв всього лише дев’ять фільмів, але потім заходився випускати по стрічці мало не щороку. При цьому не кожен із них підкорявся законам одного жанру. Окрім фантастики, Скотт навідується і до гангстерської драми, і до комедійна мелодрами, і до трилерів. Та вся його любов все ж належить фантастиці, яка і принесла йому славу.

Ще змалечку Рідлі полюбляв читати Герберта Веллса. Його батько працював у Корпусі королівських інженерів і часто пропадав на роботі. Скотту робити у рідному Саут-Шилдсі було нічого, тому він захоплювався літературою і поступово дійшов думки, що його приваблює робота художнього дизайнера. Замовлень мав достатньо. Одного разу навіть мало не став дизайнером головних ворогів Доктора Хто – Далеків, але через щільний графік мав відмовитися.

Дебютна стрічка про дуелянтів, які зустрічаються через роки, щоб знову і знову вступати в бій, принесла Рідлі Скотту приз за найкращий дебют на Каннському кінофестивалі. Це привернуло увагу великих студій, і наступними проектами були вже «Чужий» та «Той, хто біжить по лезу», який Скотт називає своїм найбільш особистим фільмом. Та навіть фільмуючи фантастику, що надалі стане культовою, режисер не відмовлявся від проектів на стороні.

У велике кіно він прийшов, створивши успішні рекламні ролики. Chanel настільки оцінила сильний візуальний стиль режисера, що помістила  на пляшки парфумів силуети з кадрів реклами. Та найбільшим досягненням Рідлі вважається рекламний ролик для Apple Macintosh – першого персонального комп’ютеру від тоді ще маловідомої компанії Apple. Ідея ролику полягала у створенні оммажу на книгу Джорджа Орвелла «1984», в якому англійська атлетка Аня Мейджор розбивала гігантський екран з Великим Братом, що зомбував глядачів. Так настала нова ера комп’ютерів, в якій реклама Apple Macintosh вартістю 1000 доларів виборола собі хвилину слави у перерві гри за звання чемпіона Національної футбольної ліги США.

У 1980 році Рідлі організував разом із братом Тоні невелику кіностудію «Percy Main Productions», якій у 1995-му році дали відому сьогодні назву «Scott Free Production». Під її крилом виходить безліч проектів режисерів, включно з телевізійними («Хороша дружина», «Чоловік у високому замку»). Взагалі майже вся родина Скотта так чи інакше пов’язана з кінематографом. Діти режисера – сини Джейк та Люк і донька Джордана – успішно працюють режисерами реклами в Лос-Анджелесі. Однак не все склалося у родині Скотта добре, адже вона має й трагічну сторону, про яку режисер нагадує глядачам присвятами у титрах своїх фільмів. Брат Рідлі Френк помер через рак шкіри у 45 років, ще один брат, Тоні, зістрибнув з моста Вінсента Томаса у 2012 році після довгої боротьби з раком мозку. «Того, хто біжить по лезу» режисер присвятив Френку, «Падіння «Чорного яструба» – матері, а «Радника» та «Вихід: Боги та царі» – брату Тоні.

фільмографія
1977: Дуелянти
1979: Чужий
1982: Той, хто біжить по лезу
1985: Легенда
1987: Той, хто мене оберігає
1989: Чорний дощ
1991: Тельма і Луїза
1992: 1492: Завоювання раю
1996: Білий шквал
1997: Солдат Джейн
2000: Гладіатор
2001: Ганнібал
2001: Падіння «Чорного яструба»
2003: Прекрасна афера
2005: Царство небесне
2006: Хороший рік
2007: Американський гангстер
2008: Тіло брехні
2010: Робін Гуд
2012: Прометей
2013: Радник
2014: Вихід: Боги та царі
2015: Марсіанин
2017: Усі гроші світу

Рідлі Скотт тричі номінувався на «Оскар» за найкращого режисуру, але жодного разу так і не отримав статуетки. Та зі своєю продуктивністю він навряд чи звертає на це увагу – режисер постійно в роботі. У своїх фільмах він часто опирається на візуальний стиль та не поспішає у ритмі оповіді. Сам Скотт говорить, що має ейдетичну пам’ять – здатність запам’ятовувати та відтворювати звуки, запахи та зображення із вражаючою точністю. Можливо, саме тому його стрічки відчуваються скоріше на метафізичному рівні, аніж на рівні історії (хоча вона завжди й присутня). Рідлі займається розкадровкою стрічки, але ніколи не пише сценарії до власних фільмів. Винятком можна назвати лише ранні короткометражки та міні-пріквели до «Чужого: Заповіт», які важко відносити до повноцінних фільмів.

Штучний інтелект до чортиків лякає його персонажів, разом із тим додаючи стрічкам режисера біблійної метафоричності. Іншою помітною особливістю режисера є любов до створення переконливих жіночих образів. І йдеться не лише про Ріплі з «Чужого» або про «Тельму та Луїзу». Скотт завжди відкритий до обговорень персонажів і,за словами Шарліз Терон, часто погоджується змінити вектор зображення акторки на екрані. Ще Рідлі точно не назвеш перфекціоністом, адже він прекрасно розуміє: не можна приділяти занадто багато уваги тому, що може стати поразкою. Однак, як показує його останнє рішення (заміна Кевіна Спейсі на Крістофера Пламмера в «Усіх грошах світу»), він з легкістю може погодитися на перезйомки у вкрай стислий термін.

Вибрана фільмографія

1977

The Duellists

жанр: історична драма
у головних ролях: Кіт Керадейн, Гарві Кейтель, Альберт Фінні

Дуелянти

Ця історична драма – екранізація невеликого оповідання Джозефа Конрада про двох вояків доби Наполеонівських війн. Вони зійшлися в дуелі – і не змогли вийти з неї впродовж довгих років. Дебютна стрічка Скотта навіює спогади про «Баррі Ліндона». І не просто так, адже фільм вийшов лише за два роки після славнозвісної спроби Стенлі Кубрика привернути увагу до XIX століття. На відміну від свого попередника, Рідлі Скотт акцентує увагу на сутичці двох вельми різнопланових персонажів. Гарві Кейтель грає гульвісу, який живе лише дуелями, а Кіт Керредайн натомість шукає спокійного життя. В «Дуелянтах» відчувається туманний морок наполеонівської Франції та нестабільність у соціумі, яку по-різному відрефлексовують головні герої. У динамічному зображенні подій є неабияка майстерність Скотта, який отримав приз за найкращий дебют від Каннського журі.

1979

Alien

жанр: фантастичний фільм жахів
у головних ролях: Том Скеррітт, Сіґурні Вівер, Вероніка Картрайт

Чужий

Навряд чи можна знайти франшизу, в якій режисер почувається настільки комфортно, щоб повернутися до неї через тридцять років після виходу свого першого фільму. Перед зйомками Рідлі цілий рік розробляв екранізацію «Дюни» Френка Герберта. Та після перегляду «Зоряних війн» Лукаса він побачив потенціал в історії про жінку, що бореться в космосі з іншопланетним чудовиськом. Рідлі навіть взявся випустити The Final Cut, хоча в інтерв’ю говорив, що оригінальна версія була бездоганною. Скотт не був першою людиною, яка випускала режисерські версії стрічок, але за ним закріпилася слава «того, хто перемонтовує фільми». Сильний жіночий персонаж, увага до деталей та атмосфера страху всередині космічного корабля Ностромо змушують повертатися до цієї стрічки знову. Дякуємо, Рідлі, за нічні кошмари в дитинстві.

1982

Blade Runner

жанр: фантастика
у головних ролях: Гаррісон Форд, Шон Янг, Рутгер Хауер

Той, хто біжить по лезу

Попрацювавши вже із двома великими студіями (Paramount та Fox), Скотт звертається до Warner Bros. для свого найамбіційнішого проекту – екранізації роману Філіпа К. Діка «Чи мріють андроїди про електричних овець?». Вона видалася напрочуд магнетичною та гіпнотичною: музика Вангеліса, акторські роботи Гаррісона Форда і Рутгера Гауера та, врешті-решт, видатна операторська робота зробили з цієї стрічки аудіовізуальний шедевр. Ба більше, фільм посприяв атмосфері серйозного занепокоєння постгуманним періодом цивілізації, яка прагне створення штучного інтелекту і водночас його боїться. «Той, хто біжить по лезу» разом із книгою Вільяма Гібсона «Нейромант» зробив величезну послугу кіберпанку: нині численні антиутопії досі послуговуються образом неонового міста, яке неначе викрадене з ескізів фільму Скотта. І марно їх звинувачувати – у своєму фільмі Скотт понавигадував візуальних ідей щонайменше на 40 років вперед.

1991

Thelma and Louise

жанр: трагікомедія
у головних ролях: Сьюзан Серендон, Джина Девіс, Гарві Кейтель

Тельма і Луїза

Дві жінки вбивають чоловіка біля нічого клубу після того, як він здійснив спробу зґвалтування однієї з них, а потім разом тікають від поліції. Таке собі роуд-муві з феміністичним меседжем, який залишається актуальним сьогодні. Шість номінацій на премію «Оскар» зробили зі Скотта серйозного претендента на золоту статуетку, втім, якої він досі не отримав. Розім’явши кінематографічні м’язи на науковій фантастиці, Рідлі переміщується в інтер’єри одноповерхової Америки та буквально підриває підвалини пригодницького кіно. У руках звичайного режисера «Тельма і Луїза» могла би стати банальним та сентиментальним фільмом про дружбу двох жінок. Однак у візуальній мові Скотта залишилося місце для розповіді про femme fatale на пустинних дорогах Техасу. Якщо вже переглянули «Шаленого Макса» по десятому колу, не пропускайте можливість відвідати драйвовий кіносвіт Рідлі. Також можемо завдячити режисеру відкриттям Бреда Пітта, який грає хитрого красунчика з яскравою посмішкою – одну з перших помітних ролей у справді значному кіно.

2000

Gladiator

жанр: історична драма
у головних ролях: Рассел Кроу, Хоакін Фенікс, Конні Нілсен

Гладіатор

Історія про помсту римського генерала Максимуса маркує переломний момент в кінематографі – відродження популярності пеплумів. Це піджанр історичного кіно, якому притаманний довгий хронометраж, використання біблійних чи античних мотивів у сюжеті та масштабне зображення батальних сцен. Сам Рідлі Скотт неодноразово повертатиметься до цього жанру у «Царстві небесному» та «Виході: Боги та Царі», але пік популярності прийшовся на демонстрацію чудової фізичної форми Рассела Кроу в образі мстивого та рішучого Максимуса. А ще пам’ятаєте підступного Коммода, який вбив свого батька через жадібність до влади? Для молодого Гоакіна Фенікса ця роль стала проривом у Голлівуд. Критики розходились в думках при виході стрічки в прокат. Наприклад, Роджеру Ебертуздалося, що «депресія персонажів перекриває їхні особисті якості», а Камілія Палья взагалі назвала фільм Рідлі Скотта «нудним, погано знятим сентиментальним сміттям». Нам же лишається зацитувати цим людям слова Максимуса: «Вам недостатьно розваг?».

2001

Hannibal

жанр: триллер
у головних ролях: Ентоні Гопкінс, Гері Олдмен, Джуліанн Мур

Ганнібал

Ще під час зйомок «Гладіатора» Діно Ді Лаурентіс умовив Скотта зняти продовження роману «Мовчання ягнят», від якої відмовився Джонатан Демме (історія здалася йому занадто кривавою). Та коли Скотт взявся за історію й отримав новий рейтинг NC-17, у нього з’явилася можливість добряче погратися з гримом та художнім оформленням «Ганнібала». До того ж розширилася локація подорожей Лектора – відтепер Ганнібал не задоволняється лише Америкою й наганяє жаху на жителів Флоренції. Однак, крім чудового перевтілення Ентоні Гопкінса у кровожерливого маньяка, стрічка навряд чи можна похвалитися перевагами. Стилістично фільм радше скидається на бляклу процедуральну серію телевізійного шоу, яке крутять на кабельному каналі опівночі. Це неабияк розчаровує після напруженого фільму Демме. Психологічні ігри тут замінені на швидке заламування рук та випускання нутрощів ефектним способом. Навіть остання сцена з поїданням мозку Рея Ліотти не рятує «Ганнібала» від нудної гри у «злови-відпусти», яка по-справжньому захоплює в романах Томаса Гарріса.

2001

Black Hawk Down

жанр: військова драма
у головних ролях: Джош Гартнетт, Юен Мак‑Грегор, Ерік Бана

Падіння «Чорного яструба»

Дві суто технічні перемоги на «Оскарі» за найкращий монтаж та монтаж звуку говорять самі за себе. Рідлі Скотт зняв емоційне військове кіно, яке вражає своїми технічними премудростями. За сюжетом, події розгортаються у Сомалі 1993 року. Загін бійців відправляють на гелікоптері «Чорний яструб» у самісеньке пекло військової операції. І, як вже відомо з назви, бійцям доведеться вигадувати план «Б» для того, щоб вибратися із зони бойових дій. Перша половина фільму відбувається на тренувальній базі, і сценарій змальовує персонажів вкрай однобокими: ідеаліст, вояка, романтик тощо. Та як тільки персонажі потрапляють під обстріл, відкривається нова перспектива стрічки з рухливими камерами, які дозволяють заглянути по той бік екрану. Окремо варто відзначити інтернаціональність фільму, адже за сюжетом молоді солдати — американці, але жоден із них не пропагує американські цінності. Лише раз із вуст героя Еріка Бани звучить трохи банальна фраза про війну як наркотик. З цієї фрази Кетрін Бігелоу вже якось зробила цілий фільм під назвою «Повелитель бурі», але картина Скотта набагато чесніша, рішучіша та просто більш захоплива. Годі й бажати більшого від військового кіно про гарячі точки в Африці та американські рятувальні місії у такий неспокійний час.

2012

Prometheus

жанр: наукова фантастика
у головних ролях: Нумі Рапас, Майкл Фассбендер, Гай Пірс

Прометей

Режисер повертається до всесвіту «Чужого» з надзвичайною обережністю, нагадуючи фанатам, що це не зовсім приквел, і у «Прометеї» є лише ДНК від оригінального фільму. Власне, режисер нас не обманув, хоча трохи і злукавив. У стрічці ефектно з’являється рівно один живий ксеноморф, аби порадувати аудиторію зустріччю з героїнею Нумі Рапас. На цьому зв’язки або примарно, або сороміцьки перериваються на більш важливі теми (принаймні, на думку Скотта): міфологію про деміургів та проблему штучного інтелекту. Фанатам історії про Чужих у замкнених приміщеннях навряд чи бракувало елементів античного підтексту, але у кого дудка, той і грає. Після виходу в прокат фільм неодноразово піддавали критиці за нелогічність вчинків персонажів. На ці нападки Скотт в основному віджартовувався, але, схоже, зовсім не образився. Натомість він продовжив знімати «Чужий: заповіт», який став хитким містком між «Прометеєм» та фільмом 1979 року.

2013

The Counselor

жанр: кримінальний трилер
у головних ролях: Майкл Фассбендер, Пенелопа Крус, Камерон Діас

Радник

Кримінальний трилер за сценарієм Кормака МакКарті. Звучить принаймні обнадійливо, але де-факто стрічка провалюється під власною вагою значущості. Для трилеру їй не вистачає саспенсу. Зате тут є елементи мамблкору, притаманні окремим сценам Тарантіно між перестрілками. Можливо, із цим матеріалом краще би впоралися брати Коени, які вміють додати іронії серйозним інтонаціям. Сюжет розгоротається навколо багатого та впливового адвоката, якого грає Фассбендер. Він встрягає у бізнес перевезення наркотиків і одразу отримує на горіхи від фахівців у цій справі. До абсолютно химерного вигляду Хав’єра Бардема у нас питань нема, але до незрозумілого меседжу – безліч. Наприклад, чим насправді заробляв собі на життя Радник, якщо ми так і не побачили, чим він займається? Та, зрештою, у «Радника» знайшлося і багато захисників. Серед них Гільєрмо дель Торо, який назвав стрічку «медитацією над ілюзорною природою норм та подальшої руйнації».

2015

The Martian

жанр: наукова фантастика
у головних ролях: Саймон Кінберг, Рідлі Скотт, Майкл Шефер

Марсіянин

З усієї фільмографії Рідлі Скотта «Марсіянин» зібрав у прокаті найбільше – 630 мільйонів доларів. Цьому можна знайти два пояснення: зірковий каст (Метт Деймон, Джессіка Честейн, Джефф Деніелс, Кейт Мара) та книга Енді Веєра, яку майстерно адаптував до сценарійю Дрю Годдард. За цими ж іменами ховається послідовна гуманістична історія про порятунок самотнього астронавта з Марсу. Рідлі Скотт детально підійшов до теми вивчення космосу і заручився підтримкою НАСА, які консультували його під час зйомок. Та головне у фільмі – це легкість та комедійна складова, яку виносить на своїх плечах Деймон. Метту доводиться більшість часу проводити сам-на-сам в об’єктиві камери і вести відеощоденники. Навіть на папері це звучить самогубством розважального кіно, але актор привносить свою енергійність – і від цього стрічка виростає у цікаве дослідження людської поведінки. Будь-яке повернення до космічної тематики від Скотта – це завжди свято. Ми не проти час від часу запускати Деймона в космос – аби лиш Рідлі повертався з цікавими історіями.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Сподобалась стаття?

Допоможи Moviegram стати кращим

останні матеріали

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: