Хто це такий: Девід Кроненберг

Body negative канадського режисера
Девід Кроненберг
дата народження: 15 березня 1943 р.

З великою часткою впевненості можна сказати, що кінематограф Канади слід ділити на два періоди: до появи Девіда Кроненберга і після неї. До Кроненберга головною особою незалежної канадської індустрії був режисер Дені Аркан, творчість якого помітно просякнута впливом французької «нової хвилі». Кроненберг практично відразу, з виходом своєї першої студентської картини «Стерео» в 1969 році, звернув на себе увагу, причому «Стерео» фактично був ідейним продовженням перших короткометражок режисера – «Трансфер» (1966) і «Зі стоку» (1967). Сюжетно нескладний та по-справжньому експериментальний з точки зору кіномови, дебютний фільм Кроненберга стосувався і основних тем усієї подальшої кінотворчості канадця: збоченій тілесності та ігор із людським несвідомим.

У 1970 році Кроненберг знімає свій другий повнометражний фільм «Злочини майбутнього», який являєсобою дикий мікс із постапокаліпсису, сатири та сюрреалізму. Нарочито відсторонена, можна навіть сказати «загальмована» кіномова фільму контрастувала з іронічною закадровою промовою Адріана Трипода, головного героя картини, в якій тема мутацій людського тіла і свідомості прозвучала ще сильніше, ніж це було в «Стерео». Втім, після виходу «Злочинів майбутнього» Кроненберг протягом п’ять років працює на канадському телебаченні, знімаючи документальні фільми, драми і часом навіть мелодрами. Пошук власного стилю в кінематографі на довгий час відійшов на задній план перед простою необхідністю мати заробіток.

У 1975 році до Девіда Кроненберга нарешті приходить справжня слава, з сильним присмаком скандалу, викликаного виходом його фізіологічного психосексуального фільму жахів «Судоми».  Кроненберг у цій картині знімає будь-які сутнісні відмінності між людьми, міжстатеві і міжвікові, міжконфесійні та міжвидові, багато, втім, залишивши на периферії, поза рамками основної дії. Стираються до кістки будь-які рамки і стримуючі основи суспільних норм, оскільки безмежне сексуальне бажання опановує всіма. Інцест, педофілія, масові зґвалтування, некрофілія та зоофілія – людський гуртожиток під тиском зовнішньої сили руйнується, вседозволеність і тотальна свобода обертається не рятівною революцією мас, а загальним знищенням людського в людині. У «Судомах» Девід Кроненберг руйнує паразитарне існування звичайних і непримітних людей впровадженням куди як більш небезпечного паразита, ім’я якому – відчуженість від моралі і принципів. Секс не стає смертю, але він наближає її з першим поцілунком незнайомки у ешафоту нових часів.

Горор «Скажена» 1977 року, головну роль в якому зіграла порнодива Мерилін Чемберс, продовжує розпочату в «Судомах» тему  «бунту плоті». У «Скаженій» сексуальний підтекст із темним психоаналітичним (читай – невиліковно шизоїдним) присмаком зчитується відразу, як і те, що вампіризм, за Кроненбергом, є проявом збочення. Його вампіреса, що стала такою штучною, своїм болісним існуванням спростовує і відкидає те пересічне буття Носферату/Дракули, чия природа сексуальності була привабливою. Ким/чим є Людина Кроненберга, Людина для Кроненберга, Людина за Кроненбергом? По суті, людина у сприйнятті Кроненберга тотожна, як плоть-тіло, плоть-розум, плоть-дух і плоть-сировина, причому його неусвідомлене часом існування (не життя) в авторському кіновсесвіту Кроненберга руйнується, варто тільки дозволити відкритися своїм страхам, комплексам, переживань.

У 1979 році Девід Кроненберг знімає відразу дві картини: спортивну драму «Безпутна компанія» і фільм жахів «Виводок», сюжетно близький «Злочинам майбутнього», в яких ішлося про кризу дітонародження і страху материнства. Знятий на тлі важкого розлучення з тодішньою дружиною, «Виводок» став чи не найбільш особистою картиною в кар’єрі канадійського режисера, в страшній формі виплескуючи на екран ненависть Кроненберга до всього живого. Депресія, криза, відсутність спільних точок дотику – це нова реальність для головного героя «Виводка» Френка, який не готовий взяти на себе відповідальність за дружину і дочку, стати Батьком у найбільш значущому розумінні. Для дружини Френка – Ноли – пеклом є виключно інші. Для всіх інших пекло – це вона сама, замкнута в сутінкових межах психіатричної клініки доктора Реглана, яка проводить над нею мерзенні експерименти.

Вісімдесяті стали для Кроненберга «його» десятиліттям – режисер не тільки фільмував хіт за хітом, а й став зніматися як актор у інших режисерів. Скажімо, у Джона Лендіса в кримінальній комедії «В ночі» або в горорі «Нічний народ» Клайва Баркера. Безперечно, «Відеодром» 1982 року, як і картина для покоління Ікс «Екзистенція», зчитується без жодних додаткових зусиль як такий собі фантастичний міраж про те, як телебачення поглинає людину, перетворюючи її на щось протиприродне. Розчиняючи те, що раніше було мислездатним суб’єктом, в порожній об’єкт, таку собі флешку на двох ніжках, народжену в ту пору, коли комп’ютери ще були розміром із пентхаус. Найбільш видима на поверхні фільму драматургічна колізія «ТВ і ти» нині трансформувалася у твіти. Симуляція буття в соцмережах підмінила і підім’яла під себе майже всіх і кожного. Основний же конфлікт фільму жахів «Муха» 1986 року теж базувався на протиставленні технічного прогресу і регресу тіла, під прямим впливом тих чи інших новаторських науково-технічних рішень. Втрата своєї ідентичності в «Мусі» була буквальною. І знову тема страху проступала в кінороботах Кроненберга, що знімалися вже в Голлівуді.

Глибоко особистісну інтонацію має і фільм Девіда Кроненберга «Пов’язані на смерть» 1988 року. Це екранізація «Близнюків» – бестселера кінця 70-х американської письменниці Барі Вуд, який вона написала у співпраці з Джеком Гіслендом. У картині «Пов’язані на смерть», сюжет якої зводиться до любовного трикутника між братами-близнюками і актрисою, Кроненберг через призму братів Ментл продемонстрував своє справжнє ставлення до кінематографа як такого. Що Елліот, що  Беверлі – це аверс і реверс однієї людини, що знаходиться по той бік камери. І ця людина з патологічною захопленістю творить гомункулів у своїй свідомості і свідомості глядачів, оголює саму себе та свою внутрішню боротьбу в мить, коли у тканину розповіді вривається актриса Клер. Її поява порушує природний хід речей, запускаючи зовсім інший механізм реальності.

Мабуть, немає нічого абсолютно дивного в тому, що Девід Кроненберг у 1991 році вирішив екранізувати Вільяма Берроуза, взявши за основу не тільки його найскандальніший роман «Голий сніданок», а й низку інших творів. Живі друкарські машинки з яскраво вираженою сексуальністю, моторошні посланці інтерзони, що вдираються в нашу реальність, наркотики, біль, абсурдність. За Кроненбергом, будь-яка творчість постає нелюдськи кошмарною, що, врешті-решт, руйнує і плоть, і дух самого деміурга, самовільно доторкується до сил потойбічних, практично лавкрафтіанского характеру. Тоді як історична драма «М. Батерфляй» досліджує межі людської сексуальності, в якій існує неминучий трагічний фінал історії кохання французького дипломата Рене Галлімара та оперної співачки Сонг Лілін. Секс і смерть, істина і самообман сплелися в цій картині в тугий вузол складних, практично дисфункціональних людських відносин.

фільмографія
1969: Стерео
1970: Злочини Майбутнього
1975: Судоми
1977: Скажена
1979: Безпутна компанія
1979: Виводок
1981: Сканнери
1983: Відеодром
1983: Мертва зона
1986: Муха
1988: Зв’язані до смерті
1991: Обід голяка
1993: М. Батерфляй
1996: Автокатастрофа
1999: Екзистенція
2002: Павук
2005: Виправдана жорстокість
2007: Порок на експорт
2011: Небезпечний метод
2012: Космополіс
2014: Зоряна карта

Утім, головним скандалом в кар’єрі Кроненберга став еротичний трилер «Автокатастрофа», який обернувся касовим провалом і призом Каннського кінофестивалю 1996 року «За художню сміливість». Кіномова, застосована тут Девідом Кроненбергом для діалогу з публікою, позбавлена будь-якої динамічності, навіть натяку на повноцінне життя. Анемічні рухи камери, царство всеосяжної статики, апатичний розвиток сюжету, який здається номінальним, непотрібним навіть в цій небагатослівній історії людей, які люблять машини більше самих себе. «Екзистенція» ж по суті продовжила одну з основних тем Кроненберга: підсилення влади технічних нововведень і нездатність сучасної людини з ними впоратись.

Нульові роки ознаменувалися для Девіда Кроненберга певною творчою втомою зі зміною дискурсу з боді-горору в сторону улесливого вивчення людської психології. Темними і жорстокими, неоднозначними і схильними до психопатологічних завихрень були герої «Павука», «Східних обіцянок» і «Виправданої жорстокості».  B «Небезпечному методі» і «Космополісі» Кроненберг і зовсім ступив на стежку не надто витонченого фрейдизму з явним креном у сторону гострої соціальної критики буржуазії, позбавленої нині своєї скромної чарівності.

«Зоряна карта», останній до цього часу фільм Кроненберга, – кіно нещадне і жорстке за інтонацією, нагадує осучаснену варіацію «Сансет Бульвару» Уайлдера і «Все про Єву» Манкевіча. Ось тільки Голлівуд як осередок мільйонів амбіцій і бажань, місто кіно і місто снів, постає у стрічці Кроненберга набагато більш жахливим місцем, ніж у Вальдера з Манкевичем, місцем, яке з канібальською жадібністю пожирає як легенд, так і старлеток, готових заради слави і обожнювання продати за безцінь власні душі. Висловивши Голлівуду все, що Кроненберг про нього думає, режисер на деякий час узяв мовчання. Але у випадку з Девідом Кроненбергом абсолютно впевненим не можна бути ні в чому.

Вибрана фільмографія

1979

The Brood

жанр: фантастика, жахи
у головних ролях: Олівер Рід

Виводок

Цей фільм жахів легко уявити як один із головних аргументів на користь ідей чайлдфрі. Настільки жахливими тут постає не тільки процес дітонародження, а й самі діти, що виглядають максимально потворно і не несуть зі своєю появою нічого, крім смерті. До того ж цей фільм чимало надихнув кліпмейкера Кріса Каннінгема на створення відео «Come to daddy» Aphex Twin. Мотиви цієї стрічки чітко проступають і в «Одержимій» Анджея Жулавські, і в «Антихриста» Ларса фон Трієра, і навіть трохи в «Мамі!» Даррена Аронофскі.

1981

Scanners

жанр: фантастка, жахи
у головних ролях: Дженніфер О’Ніл, Стівен Лек, Патрік МакГуен

Сканнери

Безсумнівний касовий хіт, «Сканери» в першу чергу є вкрай похмурим міркуванням про суспільство тотального контролю. Суто фантастичний антураж і звичне для режисера захоплення кривавими ефектами нітрохи не відволікли від актуальної й нині ідеї боротьби проти диктатури технологій і страхом Іншого , що може бути занадто небезпечним.

1983

Videodrome

жанр: фантастика, жахи
у головних ролях: Джеймс Вудс, Соня Смітс, Дебора Гаррі

Відеодром

Фільм-ілюстрація фрази «Телебачення вбиває», «Відеодром» може вразити глядачів і сміливими сценами, і оригінальними режисерськими знахідками. Втім, водночас це і один з найбільш іронічних фільмів Девіда Кроненберга, що на роки вперед передбачив симптоматику залежності людини від ТБ та інших виробників різного роду видовищ на будь-який смак.

1986

The Fly

жанр: фантастика, жахи
у головних ролях: Джефф Голдблюм, Джина Девіс, Джон Гетц

Муха

Цей фільм став одним з рідкісних випадків, коли римейк перевершує оригінал. Фільм 1958 року, заснований на оповіданні Жоржа Ланжерона, абсолютно неможливо порівнювати з картиною Девіда Кроненберга, в якій гармонійно поєднуються сцени жорсткого натуралізму і екзистенційної драми.

1993

M. Butterfly

жанр: драма
у головних ролях: Джеремі Айронс, Джон Лоун, Барбара Зукова

М. Батерфляй

Історична мелодрама, яку легко уявити знятою Пітером Грінуеєм. Втім, Девід Кроненберг інтерпретував п’єсу Девіда Хвана більш ніж самобутньо. «М. Батерфляй» регулярно заходить на територію чуттєвого самопізнання, зіштовхуючи в тому числі різні світогляди: азійський та західноєвропейський. Кроненберг в цьому фільмі як ніколи ідейно близький до Нагісі Осима з його імперіями почуттів і пристрасті.

1996

Crash

жанр: драма
у головних ролях: Джеймс Спейдер, Голлі Гантер, Розанна Аркет

Автокатастрофа

Екранізація роману Джеймса Балларда, яка і через 22 роки здатна, як і раніше, збентежити глядачів позамежною відвертістю деяких сексуальних сцен, яких у картині налічується більше десятка. Найпохмуріший фільм Кроненберга з часів «Судом», «Автокатастрофа» залишається картиною навіть не про болючу прихильність до автомобілів, а про смерть як таку. Особи, суспільства, здорової сексуальності.

2002

Spider

жанр: драма, трилер
у головних ролях: Ральф Файнс, Гебріел Бірн, Лінн Редгрейв

Павук

Психологічна драма про «павукову» підсвідомість хворого на шизофренію Денніса, який повертається в рідне місто. Кроненберг переконливо занурює глядача в розколотий розум головного героя, який починає згадувати все своє дитинство і самого себе, врешті-решт. Вельми важке, клопітне кіно про божевілля як порятунок.

2007

Eastern Promises

жанр: трилер
у головних ролях: Наомі Воттс, Вігго Мортенсен, Венсан Кассель

Порок на експорт

Трилер про російську мафію в Лондоні, після виходу якого стало ясно, що Девід Кроненберг перебуває вже далеко не у кращій своїй формі. Втім, відверта жорстокість і натуралізм (а також безумовний акторський бенефіс Вігго Мортенсена) зробили фільм куди кращим, ніж може здатися спочатку.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Сподобалась стаття?

Допоможи Moviegram стати кращим

5 1 голос
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

інші матеріали

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: