Механізм насилля від Мiхаеля Ганеке
У творчому доробку режисера Мiхаеля Ганеке майже немає фільмів, у яких не домінувала б тема насилля та його невичерпної привабливості для звичайних людей. Вже у своєму повнометражному дебюті, психологічній драмі «Сьомий континент», режисер продемонстрував справжній екзистенційний кошмар рутинного буття звичайнісінької родини. Стрічка здобула нагороду на фестивалі у Локарно та відразу привернула увагу до тоді вже 48-річного австрійця. До того ж вона стала першою частиною ганеківської «Трилогії заморожування», маючи неабияку ідейну спорідненість з класичною кінороботою Шанталь Акерман «Жанна Дільман, набережна Комерції 23, Брюссель 1080». І ній (теж із підкресленим відстороненням) ішлося про рутинну течію життя, що згодом привела до жорстокої кривавої драми. Крихке благополуччя, якого не було насправді.
Найбільш жорстка та резонансна робота Ганеке «Кумедні ігри» 1997 року та несподіваний дослівний ауторімейк цієї картини у Штатах ще більше розвинули тему буденності та жорстокості. Через образи головних безіменних вбивць, що влаштували зі своїми жертвами гру на виживання, Ганеке регулярно втручається у дію та ламає четверту стіну. І хоча режисер майже не робить явних акцентів на візуальному насиллі, йому вдається дуже іронічне авторське висловлювання про танатостичну сутність кінематографу. Глядач стає головним співучасником цих жорстоких кумедних ігор, кінець яких легко спрогнозувати, тоді як режисер невпинно насичує свій фільм поп-культурним контекстом, продуктом якого і є ті самі безіменні криваві молодики.
Відео Бенні
1993
Benny’s Video
режисер: Міхаель Ганеке
країна: Норвегія
жанр: кримінальна драма
у головних ролях: Арно Фріш, Ульріх Мюе, Ангела Вінклер
Але перед «Кумедними іграми», що фіналізували «Трилогію заморожування», Ганеке зняв трилер «Відео Бенні», якій дуже детально висловився про насилля у медіа та культурі. Головний герой фільму, юнак Бенні, що виріс у заможній але байдужій родині, захоплюється фільмами жахів, причому такими, в яких є акцент на садизмі та відвертих сценах. Облишений сам собі, Бенні під впливом побаченого вбивства свині на фермі краде пістолет та вбиває свою малолітню знайому, фільмуючи весь процес на відеокамеру. Для Ганеке у цьому фільмі важливою є перш за все фіксація насилля на плівку та момент, коли Бенні демонструє свій снафф батькам. Вони ж навіть перевершують Бенні у цінічному ставленні до чужих життя та смерті, і головний герой, що згодом приходить до каяття, не викликає таку відразу, як його родина.
У «Відео Бенні» Ганеке вбачав головні причини вчинку хлопця не в його захопленні трешем, а у відсутності батьківської відповідальності. Родина Бенні звикла все та всіх купувати або ж нищити заради мети. Батьки помічають власну дитину лише після вбивства та починають діяти, щоб зберегти свою репутацію в очах інших. Таким чином Ганеке дає доволі відверту оцінку суспільству, з якого вимита будь-яка мораль, тоді як свобода волі та вибору не дає нічого, окрім бажання невпинної деструкції. Кожний наступний крок батьків Бенні шокує своїм цінізмом, і згодом саме така сім’я постає жертвою у ганеківскьих «Забавних іграх». Круг замикається, і ніхто не заслуговує на спасіння.
Несправедливим буде звинувачувати у злочині Бенні фільми категорії «Б», якими захоплювався хлопець. Причини вбивства глибші за бажання зняти власний кривавий треш, тому розпач хлопця після злочину обумовлений відвертим страхом при зіткненні зі створеним власноруч потворним хаосом. Режисер не ототожнює екранну жорстокість з позаекранним буттям, бо реальність людської смерті постає зовсім не такою, якою ії бачив Бенні. Ганеке руйнує для юнака сприйняття смерті як екранного симулякра і руйнує те, що можна назвати магією кіно, бо реальна смерть нівелює природу кіно, яка складається зi снiв розуму та щiльної павутини вимислу. У кожному своєму фiльмi Ганеке завжди є богом, і саме таким богом зажадав стати Бенні – щоправда, вже не на плiвцi. Та зрештою, жадати та бути – це зовсім різні речі, як i вбивати: заради мистецтва, роблячи сакральну жертву, або просто так, щоб лише вiдчути себе живим.
Асоціативний ряд
Відеодром
реж. Девід Кроненберг
Головний фільм режисера Девіда Кроненберга про медійну сутність насилля та захоплення ним масової аудиторії. Головний герой цього провокаційного трилеру, телепродюсер Макс Ренн, як і Бенні, захоплюється всілякою жорстокістю, транслюючи ії на своєму каналі. Кроненберг натуралістично демонструє, до чого може призвести наркотик насилля та пропаганди.
Пошук
реж. Скотт Ширмер
Незалежна малобюджетна соціальна драма американського режисера та кінокритика Скотта Ширмера про двох братів, що живуть у звичайному передмісті. Молодший дізнається, що його старший брат захоплюється жорстокими фільмами жахів, і ця таємниця разюче змінює життя головних героїв. За шість років екранізація роману письменника Тодда Рігні стала майже культовою, а режисер почав знімати суворий треш, що має перемiнний фестивальний успiх.
Зала самогубців
реж. Ян Комаси
Польська молодіжна драма режисера Яна Комаси про кохання та смерть. Фільм, прем’єра якого відбулася на Берлінському кінофестивалі, розповідає як про самоідентифікацію молодої людини, так і про привабливість смерті в молодості. Домінік, як і Бенні, лише зробивши багато помилок, занадто пiзно розуміє, що справжнє самоствердження не може базуватися на вiдвертому нехтуванні своїм або чужим життям. Таке собі live hard, die young.
#Горор
реж. Тара Сабкофф
Ще одна незалежна картина, режисерський дебют акторки Тари Сабкофф про группу дівчат, яких убиває невідомий у затишній хатинці в лісі. Слешер, у якому головним монстром є не маніяк, а самі малолітні героїні, які практикують у своєму колі буллінг та насилля. Цей фільм у дусі Михаєля Ганеке трактує тему жорстоких відносин в суспільстві як на рiвнi окремих родин, так i в тінейджерському, особливо суто дiвчачому, колi (реверанс в сторону «Керрi» Стивена Кiнга).
