Залізна людина померла. Капітан Америка постарів. Чорна Вдова віддала своє життя, аби отримати один із каменів нескінченності. Таноса вбив Тор. Потім Таноса вбила Залізна людина. У фільмі головні герої подорожують у часі стрічками MCU.
Це все – жахливі спойлери для прихильника франшизи про супергероїв. Втім, з часом ці спойлери не матимуть значення за однієї причини: це кіно вимагатиме повторного перегляду від тих, хто справді хоче насолодитися атракціоном сповна.
За тиждень до світової прем’єри у мережу злили кадри, які безбожно псують перегляд своєю нечіткою картинкою. Втім, псують, перед усім, спойлерами. Там і Тор, який чомусь з довгими патлами та великим пузом, і Чорна пантера, яка повертається до життя у найкращих традиціях мальовничих портретів Ренесансу. Разом з тим, ці спойлери викликають ще більше занепокоєння, адже незрозуміло, чому це відбувається і головне – як? Насправді у «Завершенні» це питання стоїть гостріше, ніж сам факт переміщення у часі чи смерті головних героїв. Тому чи справді страшні спойлери?
Відповідати на це питання так само складно, як лупати цю скалу непорозумінь між прихильниками наративу та фанатами естетики. Ймовірно, правильним рішенням буде не псувати перегляд розповсюдженням сюжетних твістів, як цього просять режисери. Таке відбувалося на прем’єрах і «Того, що біжить по лезу 2049», і «Зоряних війн», і, власне, «Війни нескінченності». Такі речі більше заохочують до перегляду і роблять поворот сюжету справді несподіваним, а подекуди і шокуючим. Це працює і у випадку франшизи про Месників, які радше перетворилися на масштабний серіал, ніж на повноцінне кіно (різницю між цим добре ілюструє фраза Девіда Фінчера, що кіно – це про історію, а серіал – це про персонажів). Розуміння цього факту особливо позначається на «Завершенні», яке розставляє все по своїх місцях і прощається не просто з десятиріччям касової та фанатської слави, але зі своєю спадщиною у понад двадцять фільмів. Таке прощання цілком закономірне і тому дивитися стрічку варто як кульмінацію всіх подій, пов’язаних з каменями нескінченності. Брати Руссо лише нашаровують на цю історію тему, яка чітко відображає прощання з епохою супергеройського кіно таким, яким ми його знали. Це знову ж таки спойлер, але мова йде про спробу змінити невідворотне і повернути до життя померлих супергероїв.
Окрім фанатського захвату, такий прийом викликає і повагу до фільмів із часовими подорожами, адже «Завершення» продумує гнучкий таймлайн, аби пояснити всі суперечності, які потенційно можуть виникнути при перегляді. Аби підкреслити кожну деталь, варто переказувати все кіно повністю, і в цьому Руссо роблять знову хід конем, адже завдяки спойлерам остання частина «Месників» скидається на справді непідйомний наратив для переказу. Звісно, Youtube буде переповнюватися відео-туторіалами про перебування персонажів у неправильних проміжках часу. Втім, чого точно не зможуть пояснити влогери, це жагу режисерів до різкої зміни настрою стрічки. В одному з епізодів Тор пожирає чіпси та п’є мало не смертельну дозу пива, нарощуючи свій і без того великий живіт. В іншому – Яструб із модною хіпстерською зачіскою ріже на шматки токійських злочинців під проливним дощем. Між цими сценами не встигаєш і повітря видихнути. Але ця проблема наздоганяла стрічки Руссо і у минулих спробах поєднати кумедне та серйозне. Виправляються вони лише у фіналі, який по-справжньому розчулює підводкою до неминучого і трагічного. Саме це відчуття робить кіно цінним об’єктом мистецтва, медіатором відчуттів, які поступово накопичувалися протягом десятиліття.
Емоційна насиченість утворює у «Месниках» палітру настрою, що повністю нівелює спойлери. Донедавна існував неписаний закон про часові рамки розкриття сюжету, який розставляв пріоритети по серіалах та фільмам. Мовляв, мусить пройти щонайменше день від прем’єри епізоду, аби написати про свої враження від смерті умовного Джона Сноу. З кіно це правило мало більші часові рамки, адже його доступність в інтернеті відповідало рішенням дистриб’ютора. Це корисна штука для побудови дружньої спільноти прихильників, але із збільшенням популярності є ризик, що хтось здасть позиції і наллє в твіттер порцію гніву\радості щодо смерті персонажа передчасно. Власне, передчасність хвилює і продюсерів Marvel. Тому рекламна кампанія «Завершення» майже повністю складалася з кадрів минулих фільмів. Лише по крихтах можна було зібрати майже дві хвилини з трьохгодинного епіка, який боїться показатися своїм глядачам, наче хлопець при знайомстві з батьками коханої.
На відміну від решти франшиз хайп навколо нових «Месників» триматиметься близько тижня, враховуючи масивний sold out по кінотеатрах світу. Однак хвилювання продюсерів та режисерів, скоріше за все, виправдаються відмінною поведінкою фанатів, як це трапилося з виходом сьомого епізоду «Зоряних війн». Тоді протягом тижня інтернет доволі серйозно уникав спойлерів про смерть Хана Соло. Хоча коли говоримо про інтернет, звісно ж, звужуємо рамки розмови до власного досвіду зіткнення зі спойлерами. У таких умовах кожен знаходить комфортне становище для себе: не вмикає комп’ютер, не відвідує соціальні мережі або користується кнопкою mute. Ця гонитва за першим враженням сягає іноді дивовижних масштабів абсолютної десоціалізації. Але другий перегляд нівелює цінність спойлерів та частково може змінювати враження про будь-який фільм. Все пізнається у перспективі.
«Завершення» – це такий незупинний локомотив. Хоча, якщо у контексті екшену він здається повільнішим за «Війну нескінченності», сюжетно це хороша кульмінація. Післясмак гіркоти швидко перебивається розумінням завершеності, яку кмітливо поставили у заголовок. Так, це не кінець всієї франшизи, але подвійне підкреслення, яке дуже потрібне гігантським проектам. Тому ця серія і закриває раніше відкриті гештальти. Задоволення попиту відбулося, мусимо рухатися далі. Та разом з тим треба культивувати в собі етику спойлерів, вибудовуючи правила для читання текстів про кіно. Відділяючи важливе від другорядного, фільм часто вимагає отримувати максимально чисте перше враження і лише твітеряни, фейсбуківці чи ваше оточення може вплинути на нього. Ми вбереглися плашками, попередженнями, шрифтами та кольорами, щоб попередити про спойлери на початку цього матеріалу. І цю межу легко переступити. Варто лише повірити та зрозуміти, що кіно працює не лише на наративному рівні, але й має безліч інших плюсів (як то операторська робота, гра акторів, монтаж та декорації, тощо), що інколи важливіші за спойлери.
