Канонічному еротичному трилеру 1992 року, знятому режисером Полом Верговеном, судилося стати найвідомішою роботою кінематографіста та за сумісництвом найяскравішою роллю акторки Шерон Стоун. Стрічка спричинила контраверсійні відгуки американської спільноти, і навіть збурила хвилю протестів ЛГБТ-активістів. Вони розпочалися ще під час зйомок у Сан-Франциско, де розгортаються події фільму, та прокотилися іншими великими містами. Національна організація жінок назвала «Основний інстинкт» мізогінним та таким, що змальовує сильну жінку небезпечною для суспільства. Але галас навколо фільму тільки забезпечив йому тисячі заінтригованих глядачів, які поспішили побачити «Основний інстинкт» та віддали за нього понад 352 мільйонів доларів.
А почалося все ще в рідних для Пола Верговена Нідерландах, де стартувала кар’єра режисера. З першого ж повного метру «Бізнес є бізнес» (Business Is Business) про двох амстердамських повій режисер заявляє себе любителем говорити на соціально незручні теми. Його наступну стрічку «Рахат-лукум» (Turkish Delight) критики називають напівпорнографічною. Втім, це не заважає голландцям висувати її на премію Оскар у 1973 році.
З моменту переїзду Верговена до Сполучених штатів, його картини стають більш комерційно спрямованими та успішними. Він знімає фантастику та блокбастери, почасти з елементами трилеру. Зокрема, фентезійний бойовик «Згадати все» (Total Recall) 1990 року за участі Арнольда Шварценеггера та Шерон Стоун, що приносить Полу Верговену світову славу. Успішна співпраця в цій роботі підштовхує режисера запросити Стоун на головну роль до «Основного інстинкту». У ньому режисер пригадує свою скандальну кіноюність та об’єднує її з набутим голлівудським досвідом.
За сюжетом, нью-йоркський детектив Нік Каррен (Майкл Дуглас) розслідує справу загадкового вбивства рок-зірки. Так він знайомиться з підозрюваною в злочині письменницею Кетрін Трамел (Шерон Стоун). Детектив з’ясовує, що сцена вбивства її коханця точно відтворена з книги Кетрін. Розплутувати справу Каррену допомагає його коханка Бет Гарнер (Джин Тріплгорн), що працює докторкою психіатрії у відділку. Бет постійно підкидає нові факти з біографії письменниці. А тим часом чоловік впадає в залежність від таємниці злочину та самої Кетрін.
Вибір жанру міг бути не лише примхою автора, а й комерційним розрахунком. Незадовго до цього, 1987 року, значну касу вже зібрав жанровий сусід «Основного інстинкту» – «Фатальний потяг» режисера Ендріена Лайна. Там головну роль також зіграв Майкл Дуглас. Але, звісно, це не означало автоматичний успіх.
То що допомогло стрічці Верговена закарбуватися в пам’яті глядача, якого не здивуєш оголеністю в прокаті? Певно, саме детективна канва історії, загорнута в еротичну обкладинку, як засіб виразності та ностальгія. Режисер зазначав, що йому хотілося передати ту «атмосферу вільної любові», яка набула розквіту в часи його юності.
Прихильників жанру вистачає серед кіноробів та глядачів, навіть за три десятки років потому, коли декларування сексуальної свободи перестало бути новиною, а перетворилося на буденність.
Наслідує традицію відвертого трилеру Франсуа Озон. 2002 року він знімає «Басейн», а за 15 років звертається до еротичного детективу в стрічці «Подвійний коханець». До теми крові та любові повертається й Пол Верговен. Цьогоріч режисер випустив еротичну драму «Бенедетта». У ній події розгортаються в Італії 17 століття навколо монахині, яку тривожать релігійні та еротичні видіння.
І в «Бенедетті», і в «Основному інстинкті» можна простежити одну особливість режисерського стилю Верговена. Усі жінки фільму є індивідуальними випадками персонажками, що важко сказати про змальованих Верговеном чоловіків. В «Основному інстинкті» вони, окрім Ніка Каррена, позбавлені диференційованих ознак особистості та наділені лише формальною владою.
Тільки детектив може розділити залежності, вбивства та інше тваринне, що режисер приписує жіночому світу. Непомітно для себе Нік мімікрує, доки його вчинки стає неможливо відрізнити від вчинків письменниці, а градус жорстокості постійно зростає. Так з’являється «дзеркальний» наратив, яким грається Верговен.
І зрештою глядач, як і детектив, не може розділити персонажів на «хороших» та «поганих». Режисер навмисно зберігає класичну гічкоківську плутанину до кінця стрічки, де фінальна сцена стає візуальною та смисловою паралеллю до початку оповіді.
«Основний інстинкт» навіть за 30 років після виходу далі збуджує кіноспільноту. Так виконавиця головної ролі Шерон Стоун пригадала у своїх торічних мемуарах про те, як знімали знамениту сцену допиту.
«Ми нічого не покажемо. Зніми свої трусики, бо вони білі й відображають світло»
Акторка заявила, що слова Верговена були не більше, ніж трюк, який змусив її роздягтися заради легендарного кадру. Вона згадує про це, не приховуючи, що шкодує. Сам же режисер неодноразово стверджував на інтерв’ю, що Шерон Стоун бреше.
«Всі акторки знають, що вони побачать, якщо ви просите їх зняти білизну й спрямовуєте туди камеру»
Істина, як ми знаємо, знаходиться між двох протилежностей. Згодом був закритий показ, на який, пише акторка, її запросив режисер. Там були присутні адвокати та юристи й вирішувалася доля сцени, а отже й фільму, – так вважала сама Шерон Стоун, тож дозволила її залишити. Хоч обидві версії конфлікту певним чином збігаються, про що свідчить фінальний монтаж «Основного інстинкту» – протистояння досі є. Можливо, саме низці протиріч картина завдячує своєю культовістю. Проте, її історію створення, як і будь-якої стрічки Верговена, не псує скандал. Контекст стає лакмусом для розуміння як сучасного гендерного, так і вічного глобального дуалізму.
