Гіліан Флінн завжди вирізнялася з-поміж інших авторів створенням бридких, але водночас емпатичних персонажів. Вони часто викликають відторгнення завдяки своїй підлості та відносинам із зовнішнім світом. Однак це завжди пояснювалося якоюсь внутрішньою травмою. Наприклад, якщо Емі із «Загубленої» виховали батьки-письменники, як зразкову головну героїню свого роману, то будьте певні – ця система дасть збій і зразковість миттєво зникне.

Як в серіалі, так і в книзі «Гострих предметів» Камілла Прікер працює журналісткою у невеликій газеті. За сюжетом роману вона провела якийсь час у психіатричній лікарні, у серіалі ж на це можна зловити лише деякі натяки. У режисера Жан-Марка Валле є певна перевага перед текстом Флінн, у нього є більше часу для розкриття навіть другорядних персонажів, хоча марнує він його доволі знатно: Емі Адамс добру половину серіалу напивається віскі вночі, а вранці запиває власний біль водою Evian. На цьому, в принципі, і будується весь пілотний епізод. Алкоголізм її героїні Камілли насправді цілком виправданий. Однак Валле знову ж таки працює лише напівнатяками, не даючи флешбекам минулого досягнути бодай хвилинного хронометражу. Книга працює дещо краще: оповідь веде сама Камілла, тому зрозуміти її читачу стає краще з кожною наступною сторінкою.

Її мати у серіалі – це безумовно друга перлина після Емі Адамс. Акторка Патріша Кларксон вжилася в образ немов тієї свекрухи з анекдотів, яка постійно емоційно дражнить та мучить головну героїню. Її турбота викликає відразу химерне враження у глядача через постійну двозначність поглядів та неприязнь за першої появи доньки на порозі будинку. Книга не змогла похвалитися таким різнобарв’ям її емоцій. Власне, у книзі Флінн не так вже і часто згадувала матір Камілли, яка і виявилася тим самим вбивцею дітей (втім, про це буде мова далі).

Решта маленького містечка має цілком органічний вигляд, який мусить доповнювати головних героїв і не заважати їм. Хоча перш за все варто виокремити детектива Річарда Вілліса. Його екранний образ доволі близький до книги, хоча у фіналі, побачивши шрами Камілли, він врешті-решт прийняв рішення відмовитися від романтичних стосунків з нею. Серіал же залишає це питання відкритим, але не просто так. В одній з останніх серій Камілла переживає емоційний занепад і наважується переступити межу в оголенні власного тіла перед незнайомцем.Цим незнайомцем став підозрюваний у вбивстві брат маленької дівчинки. З одного боку ця сцена демонструє вразливість головної героїні до будь-яких спроб виразити свій біль, але з іншого ця постільна втіха сильно сповільнює сюжет. У цьому раунді все ж перемагає книга, яка зуміла за нетривалий час зацікавити набагато більш об’ємними персонажами, ніж в серіалі.