Телеканал HBO відстрілявся показом фінального сезону «Гри престолів» і випустив щось значно важче, ніж фентезійний світ Дж. Р. Р. Мартіна. Трагедія Чорнобиля займає особливе місце у житті українського суспільства, але досі не відображалася у кінематографі з чинним розмахом. Від документальних стрічок про зону відчуження до художніх переосмислень квітневих подій 1986 року не знайшлося жодної, яка б відкривала очі на підступність Радянського Союзу у замовчуванні. Досі не існує єдиної вичерпної причини, чому вибухнув четвертий реактор на атомній станції. Переважно наполягають на збігу обставин та помилок, які призвели до найпотужнішого вибуху, що забрав життя ліквідаторів та працівників станції. Телеканал HBO та шоураннер Крейг Мейзін зробили фантастичну роботу над відтворенням подій та причин аварії і з обережністю поставилися до автентичності показаного на екрані, чим неабияк спровокували хвилю фідбеку в мережі.
Зрозуміло, що американським кінематографістам не вдасться в абсолютних деталях відтворити події тих років. Наразі Прип’ять та Чорнобильський район не в тому вигляді, який мали у 1986 році. Це не документальна стрічка, але вона дуже правдоподібно відтворює дні, тижні та місяці до і після аварії. Тому при перегляді мусимо з розумінням поставитися до художніх вольностей. На щастя, якщо більшість таких у серіалі і помітні, вони не впливають на загальне враження. Мейзін кілька разів у своїх інтерв’ю для подкастів говорив про важливість автентичності й хотів зробити серіал про цінність життя та брехню, яка лише відтягує правду від неминучого висвітлення. І поки що ніхто ближче по якісному зображенню ЧАЕС не наблизився.
Не можу лукавити, що ця історія була особливою і для мене та моєї родини, яким довелося виїхати з Чорнобильського району внаслідок аварії. У моїх батьків лише за рік до вибуху народилася донька і ця техногенна катастрофа змінила їхнє життя. Моє дитинство пройшло з людьми, яких евакуювали з різних сіл біля Чорнобиля і тому історії звідти міцно закарбувалися у пам’яті, яке не викреслить жодне кіно. Позаяк більшість медіа публікує багато матеріалів про відповідність реальним подіям, ми підійшли до протилежного. Разом зі своїм батьком я переглянув п’ять епізодів «Чорнобиля» і поговорив з ним про все, що відбулося 30 років тому, але не потрапило у поле зору творців серіалу.
Розкажи, спершу де ви були 26 квітня 1986 року перед і після аварії і чим займалися, коли почалася евакуація.
Я знаходився в селі Опачичі Чорнобильського району. Там були моя дружина та донька. На той час я завершував навчання у Київському автомобільно-дорожньому інституті (нині Національний транспортний університет – ред.) і писав диплом. Занять не було, тому я перебував у селі Опачичі. Відразу після аварії наше село зібрали разом видобувати пісок. Це тривало близько 3-4 днів, але справжні причини такої роботи нам були невідомі. Як пізніше виявилося, саме цей пісок скидали на четвертий реактор. Після евакуації працював у Чорнобильській Державтоінспекції у 1989-1991 роках.
Наскільки правдоподібним тобі здалися Прип’ять та атмосфера квітневих та травневих подій 1986 року на екрані? І найголовніше – чи мусить це бути правдоподібним, щоб донести думку про цінність життя?
Відсотків на 80-85. І він мусить бути правдоподібним.
У творця шоу спитали, що він дізнався на зйомках серіалу, неважливо чи це стосується подій чи людей, а взагалі. Що нового дізнався ти?
Багато нового дізнався з того, що вирішували чиновники. Про це багато та гучно не говорили. Найцікавіше, як приймали рішення високопосадовці.
Якого епізоду чи сцени можна було б позбутися? Чому?
Розстріл собак гвинтівками Мосіна-Нагана. На мій погляд, цей момент неправдоподібний.
Якраз про цей епізод хотів і запитати. У четвертій серії показували ліквідаторів, які відстрілювали собак та інших домашніх тварин. При перегляді ти сказав, що такого моменту не пригадуєш з розповідей і власного досвіду. Розкажи, чи не здався епізод з розстрілом щенят таким, що перейшов межу.
Думаю, що так. Тут вони перейшли цю межу.
Крейга Мейзіна дивує той факт, що при евакуації більшість людей покірно забирали на день-два свої речі і їхала з домівок, як потім виявилось назавжди. Чи були у твоєму досвіді люди, які навідріз відмовлялися кудись їхати?
Були такі люди. Люди похилого віку не хотіли їхати. Були й такі, що просто ховалися по сараях. Зараз їх вже немає в живих. Потім дехто повертався у село пішки після евакуації. Дроту може на той час у зоні ще й не було, але поверталися у свої домівки і жили там до самої смерті.
У нас є відеокасета з 90-х років, де ви говорите з мамою про те, що ти збираєшся їхати у супроводі міліції на Чорнобиль. У серіалі не проговорюється цей момент, бо події розгортаються переважно навколо Прип’яті до 1987 року, але розкажи, як це відбувалося і чому люди їздили колонами у зону відчуження після аварії на ЧАЕС.
Так, це було на поминальні дні. Ще у 1993-1994 році багато людей їздили на поминальні дні у зону відчуження. І коли я працював у міліції, ми супроводжували колоною людей, які відвідували могили своїх родичів. Зараз супроводу вже давно немає. Якщо було понад п’яти-шести наповнених автобусів, тоді і надавався супровід. У різні села їздили колонами і по 20 автобусів. У нашому Макарівсьому районі, де ми зараз мешкаємо, евакуйовано найбільшу кількість сіл Чорнобильського району, наскільки мені відомо. І саме з Макарівського району найбільше людей їздило на поминальні дні. Такі виїзди почалися відразу після аварії з 1987 року.
світлини мого батька
Як вважаєш, чому американцям та телеканалу HBO вдалося зробити такий масштабний серіал про Чорнобильську катастрофу, а на пострадянському просторі за 30 років ні в кого так і не вийшло? Це лише питання фінансове чи цією темою у нас не так сильно цікавляться? І які фільми та серіали можеш порекомендувати на тему Чорнобиля, якщо такі є?
Гадаю, що відповідь ховається в обох питаннях. Це і фінанси, і ніхто не хотів розсекречувати всі події, що були на станції. Хотіли, щоб швидше про це забули. А серіалів чи фільмів про Чорнобиль я більше таких і не знаю.
Чому, на твою думку, серіал став таким популярним?
До цього просто не було фільму з такими фактами. Та й взагалі про Чорнобиль нічого такого подібного не було. Принаймні я такого фільму не пригадую.
