Обережно – спойлери!
У голови сімейства Середюків ніяк не минеться весільний головний біль. Слідом за Катериною виходить заміж Наталка. Якщо в першому фільмі Василю доводилося боротися з расистськими упередженнями, то тепер на черзі ейджизм – нареченому Наталки вже стукнуло за сорок. Тож в очах головного героя він скидається на пана часів кріпацтва, який своїми впливовими зв’язками та грішми зможе поневолити всю родину Середюків. Для протидії шлюбному союзові Василь знову змушений залучати вершки села – тамаду Назарія Запухляка, колишнього хлопця своєї доньки та священників, яких грають Потап, Позитив й Монатік.
Успіх першого фільму про весілля в Яблунівці продиктований зрозумілими інструментами: за кадром музика Потапа, у кадрі – улюблені зірки музичної естради й телебачення, а в центрі історії конфлікт батька, який не хоче видавати улюблену доньку заміж за темношкірого француза. Перевага фільму Влада Дикого полягала в тому, що він висміював провінційні стереотипи дорослих людей, але робив це не жорстко й жорстоко, а вельми іронічно. Головний конфлікт другої частини старанно приховували від глядача, тому навряд можна здогадатися, хто стане чоловіком у сиквелі. Замість того, щоби розвернути «Скажене весілля 2» в зовсім інший бік, творці стрічки пішли протореним шляхом.
Василь Середюк зовсім не змінився з часів виходу першого фільму. Так, він тепер люб’язніше ставиться до свого зятя з Франції, хоча й кепкує над «жаб’ячими лапками». Щойно на порозі з’являється наречений Наталки Юрій, стрілка моральних орієнтирів протагоніста знову падає до нуля. Разом із Василем доводиться знову пройти передінфарктне пекло зі скасуванням весілля. Складається враження, ніби дивишся нудний підручник зі створення гегів, слепстику та повторної самоіронії, адже всі актори вимушені виражати ті ж міміку та жести, які добре запам’яталися в першій частині. Часом жартам вдається влучити в ціль, але позаяк «Скажене весілля 2» майже повністю повторює фабулу першого, жодної новизни в них і з ліхтариком не знайдеш. Сиквел міг би піти шляхом продовження «Батька нареченої», де умовний Василь Середюк переживає народження внука/онуки. Або ще краще: наречена могла би привезти в Яблунівку ще одну наречену чи вийти заміж за москаля. Тоді б головному герою довелося боротися з потенційною гомофобією або внутрішнім націоналізмом.
Найбільше тішить око технічність творчої команди. У монтажі користуються цікавими рішеннями, римуючи обличчя Василя Середюка з гвоздиками на похоронах. Під час сутичок камера різко переходить із загального плану до крупного, імітуючи найкращі зразки азіатського кінематографа. Та все ж кульмінація (завдяки монтажу) досі залишається штучним прискоренням транспортних засобів, у яке ніяк не може повірити людське око. Часом здається, що дивишся переосмислення водевільних «Трьох бовдурів» із відвертим блазнюванням під музику Потапа. І пісні останнього викликають чималий дисонанс із побаченим, адже пасують не до екшн-відеоряду, а до звичайних весільних танців. Серед галасу та балагану можна хіба що зіграти в одну забаву. Якщо знайдете в кадрі постери до «Відданої» та «Захара Беркута», влаштовуйте власний drinking game. Є ймовірність, що наприкінці стрічки будете на одній хвилі весільного настрою з головними героями.
«Скажене весілля 2» також поглиблює тягу акторів до буфонади. Воно й зрозуміло: майже весь каст прийшов із телебачення, де кожен прагне досягти максимуму експресії, щоби залишатися помітним у кадрі. Але в кіно, на відміну від розважальних програм, така практика неабияк втомлює. Те, що здавалося хорошою адаптацією для першої частини, не працює повторно для сиквелу. Навіть новий персонаж Юра не викликає такого ж захвату, як, скажімо, Василь у виконанні Назара Задніпровського. Новому нареченому прикручують історію дитинства в інтернаті й тягу до меценатства, що розтоплює холодне серце Василя. Але ця розмова трапляється ближче до кульмінації й не виглядає правдоподібною, адже відбувається швидко та без жодної підводки. Ймовірно, персонажа Юру ще можна розвивати й далі, адже два фільми з легкістю перетворюються на трилогію. Крім двох доньок на виданні, в головного героя ще залишився син. І якщо йому приготована центральна роль у третій частині, то нехай це буде крок назад, ніж уперед – на ті ж граблі.
