Коли ми говоримо про кіномову, то завжди маємо на увазі візуальну естетику фільму, яку створюють режисер і оператор. Але фільм — це не лише візуальне, а часто і вербальне.
Так, Наталка Ворожбит докладає чимало зусиль, щоб у «Поганих дорогах» суржик звучав органічно для східного регіону України, Квентін Тарантіно змушує нас дивитися «Безславні виродки» з субтитрами, а творці кіноадаптацій «Гаррі Поттера» та «Гри престолів» запрошують лінгвістів, щоб ті сконструювали вигадані у книгах мови.
Останнім присвятив невеликий розділ у своїй книзі «Лінгвістика на карті світу» мовознавець Рустам Гаджієв. У ній він збирає лінгвістичні історії від Нікарагуа, де місцеві діти самі створили для себе жестову мову, й до Великої Британії з її Пороховою змовою, катами і започаткованими ними словами.
Знайшлося місце і для мов із популярних кіносерій. Ексклюзивно публікуємо відповідний уривок.
Не із сього світу.
Про штучні мови в кіно
Уривок із книги «Лінгвістика на карті світу» Рустама Гаджієва
Ми невдячні! Ні, правда. Хай як намагаємося, більшість із нас все-таки не зможе оцінити жертви, на які йшли актори й режисери, щоб картинка на екрані ожила для нас. Крістіан Бейл для фільму «Машиніст» скинув близько тридцяти кілограмів, Роберт Де Ніро для «Скаженого бика» набрав тридцять кілограмів (це вже інша тридцятка), а Шарліз Терон для «Монстра» перетворили… реально на монстра. І все це заради наших «Ах!», «Ого!», «Та не може бути!». Все для того, щоб попкорн від нашого замилування сипався на підлогу кінотеатрів, а газові напої заливали їхні сидіння.
І якщо акторів і режисерів слава все-таки наздоганяє, то в тіні залишається безліч інших служителів кіноіндустрії: оператори, композитори, художники по костюмах, дизайнери й інші. Однак зараз я хочу поговорити про решту бійців невидимого кінофронту, про тих, хто працює не над кадром, а над словом. Ітиметься про штучні мови, які ми чуємо в кіно: конланги (англ. conlang, скорочено від constructed language). Конланг — це мова, що створюється певним автором для певної мети, а не розвивається природним чином. У контексті нашої теми конланги є окрасою кіношедеврів.
Оці прикраси я поки що залишу осторонь:
1. Мова евоків із «Зоряних війн», що, як з’ясувалося, списали з калмицької мови.
2. Дивне гарчання Чубакки з тих самих «Зоряних війн».
3. Мова Лілу з «П’ятого елемента», бо там радше окремі слова, аніж повноцінний конланг.
4. Мова «малкович» із фільму «Бути Джоном Малковичем», що складається з одного слова. Вгадали, це слово «Малкович».
5. Мова гептаподів із фільму «Прибуття». У гептаподів відмінне від нас сприйняття часу, в них минуле, сьогодення та майбутнє відбувається одночасно, тому й свої дивовижні чорнильні візерунки вони вимальовують у формі кола — це нелінійна орфографія, як її називають у фільмі. Так, і ще вони крехчуть і галасують.
А тепер перейдімо до конлангів, автори яких мені запл… Словом, поговорімо про найвідоміші конланги. Отже, п’ятірка найкращих.
Синдарин. «Володар кілець»
Схиляю голову перед одним із перших конлангів в історії. Джон Рональд Руел Толкін, найлютіший ґік з усіх ґіків, ще в дитинстві вигадував з друзями безліч мов. Разом за життя лінгвістичне альтер еґо Толкіна прописало граматику й лексику приблизно для п’ятнадцяти мов, що формують цілий ельфійський світ. Це і протоельфійська, і голдогрин, і нандорин, і аварин, і квенья, і синдарин тощо. Про ельфійські мови можна написати окрему велику книжку, тому поки що, для затравки, я торкнуся однієї з них — синдарину, мови сірих ельфів, якою розмовляла героїня Лів Тайлер. Синдарин — мабуть, найлегший конланг з погляду фонології, там немає складних звуків. Лінгвісти відзначають граматичну схожість цієї ельфійської мови з фінською та старонорвезькою, а от звукова система частково запозичена з валлійської та ірландської. Режисер Пітер Джексон спеціально для фільму найняв лінгвіста Девіда Сало, який виступив експертом на знімальному майданчику, чим дуже допоміг акторам.
Парселтанг із серії книжок про Гаррі Поттера
Коли вам нахамили в таксі, хочеться не нижчу оцінку поставити в мобільному додатку, а прошипіти щось зле, зміїне. Але просте шипіння — ще не парселтанг. Цією магічною говіркою в книжках Джоан Роулінг розмовляють маги-змієусти, здатні спілкуватися зі зміями. Хоча деякі люди й поводяться іноді як змії, анатомічно ми все-таки відрізняємося від них. У змій немає губ (вони не скажуть мамо), немає голосових складок (голосові зв’язки та м’яз відсутні, тому всі звуки глухі). У тотальному шипінні часто зустрічається звук [ħ], який називається глухим фарингальним фрикативом. Щоб почути його, уявіть сильний мороз, а ви забули рукавички і тепер дихаєте на п’яти-палі бурулі. Звук зустрічається в арабській, кабільській (великий салям Зінедіну Зідану), абхазькій, чеченській та інших мовах.
Загалом за фонетичним складом парселтанг нагадує деякі нігеро-конголезькі мови. Звичайно, всю цю красу вигадала не літературна мама «хлопчика, який вижив». Роулінг лише згадала в книжці мову, а фрази для фільму розписав професор фонетики з Кембріджа Френсіс Нолан — фахівець із фінської та естонської мов. Треба визнати, що зовсім ще кінодитина Деніел Редкліфф шипить у фільмі дуже переконливо. Ніби працював у радянському ЖЕКу.
Дотракійська мова із «Гри престолів»
У «Грі престолів» розмовляють різними мовами. Наприклад, високою валірійською, яка дуже нагадує естонську і водночас звучить, як латина, бо в серіалі є стародавньою мовою. Але мене більше цікавить інша «престольна» мова — дотракійська. Саме вона була опрацьована особливо детально спеціально для серіалу. За вдячну роботу взявся лінгвіст Девід Дж. Пітерсон із «Language Creation Society» («Суспільство створення мов»). У книжках було не так багато орієнтирів для розробки мови, але автору вистачило купки іменників і кількох імен, щоб зрозуміти, в якому напрямі рухатися.
Мова може нагадувати арабську, тому що в ній, наприклад, часто зустрічається язичковий вибуховий звук [q] — це коли ви хочете вимовити [k], але язик починає провалюватися в горло. Насправді Пітерсон відштовхувався від естонської, суахілі, російської, турецької й канадської мови інуктитуту. Дотракійська — безписемна мова, але граматика від цього не постраждала. Тут є відмінки, в іменників є категорія істоти (хоча слово дитина чомусь позначає неістоту).
Якщо для Кхала Дрого (його грав Джейсон Момоа, який, крім англійської, взагалі жодної не знає, а дотракійською говорить дуже переконливо), за фільмом, дотракійська — рідна мова, то Дейнерис Штормонароджена під час оповіді вчить її, і глядач бачить її успіхи в цьому. За що дякую британській тренерці з діалектів Джен Хейдн Роулз, яка чудово попрацювала в серіалі. А ось фахівці з інформаційної безпеки знаменито протупили, дозволивши хакерам викрасти сценарії нових серій одного із сезонів «Гри престолів». Наплодили, знаєш, підступи в серіалі, от підступність вас наздогнала і в реалі.
На’ві з «Аватара»
Якщо створити нову мову вас просить режисер, який спускався на дно Маріанської западини, відмовляти йому не варто. Ось і професор Університету Південної Каліфорнії, лінгвіст Пол Фроммер не відмовив Джеймсу Кемерону. Кемерон замовив Фроммеру дивовижну, але милозвучну мову, яка була б не надто складною і водночас легко піддавалася б артикуляційному апарату людини. На’ві, мова інопланетної раси планети Пандора, дуже нагадує мову маорі й інші полінезійські мови. Особливо це стосується фонетики — відчутний характерний принцип чергування приголосних та голосних.
Також Пол додав пандорцям інших принад. Наприклад, гортанних змичок — як у російському нє-а, в англійському розчарованому uh-oh або в арабській хамзі «ء .«Або в абруптивних приголосних, які часто трапляються в мешканців гір (наприклад, у чеченців) або використовуються у бітбоксі. А якщо чеченець забітбоксить, вийде взагалі забійна комбінація! За такого звуку легені не використовуються, голосова щілина закривається, а гортань швидко рухається вгору. В англійській також зустрічається абруптив, як, наприклад, наприкінці фрази take it у виконанні Білла Скарсгарда у фільмі «Воно». Сьогодні у на’ві близько півтори тисячі слів і є навіть свій ресурс з навчальними матеріалами — LearnNavi.org.
Клінгонська мова із «Зоряного шляху»
Улюблена мова Шелдона Купера із «Теорії великого вибуху». Мову для космічних людей з вареником на голові — клінгонів — розробив професійний лінгвіст Марк Окранд на замовлення Paramount Studios. Пригадаймо типологію порядку слів у реченні в природних мовах, де є підмет (англ. subject), присудок (англ. verb) і прямий додаток (англ. object). Так ось бешкетник Марк Окранд вирішив обрати рідкісний на земній кулі тип OVS, тобто «Артемона їсть Кім Чен Ин», і вкласти його в уста гостролобих інопланетян.
Режисерами клінгони, очевидно, замислювалися як войовничі персонажі, тому й мова повинна була звучати жорстко. Звідси так багато гортанних звуків, наприклад [х], що нагадує звук із шотландського «Лох-Несс», або [qχ], який називається увулярною аффрикатою. Увулярний — це глибоко-задньоязиковий звук, уявіть, що лор лізе вам у горло з ложечкою, — і зрозумієте. З інших характерних звуків можна виділити глуху альвеолярну латеральну африкату [tɬ] (нагадує останній звук в англійському слові little). Цей звук, як і інші елементи фонетики й граматики, Марк Окранд запозичив у мов корінних народів Північної Америки, наприклад у ацтеків науатль. В основі системи клінгонської писемності лежить письмо Тибету, однак користувачі мови в цей час переважно використовують латиницю. У мові чудово опрацьована граматика, існує свій словник (близько трьох тисяч слів уже є, й нові додаються), і нею навіть успішно перекладають Біблію та Шекспіра. Сьогодні у світі близько сотні користувачів, які вільно послуговуються цією мовою. Здається, хлопці щось знають і готуються до захоплення Землі клінгонами.
Звісно, це не всі штучно створені мови, але й за цим переліком видно, скільки акуратності, пристрасті й дивацтва люди вкладали в конструювання філологічного мікросвіту. Хтось у ньому ховався від реальності, хтось не витримував тиску магії букв, а хтось виконував бездушне (ха!) замовлення. І нехай у збивання правил клінгонської, дотракійської чи синдарину вкладено чимало сил, знань і часу. Нехай будівельні матеріали для цих мов тягали дуже розумні та професійні люди. Нехай! Нам з вами зрозуміло, хто розмовляв найкрасивішою і, визнаймо, досить складною мовою на кіноекрані. Тому хочеться закінчити проникливими словами цього кіногероя — Кротика із чехословацького мультфільму: «Ля, то то, о-о-о? По, ені ті-і-і! По — та-а-а!».
