Містечко Ніндзяго постійно тероризує такий собі Лорд Гармадон. Його син Ллойд живе і навчається в цьому місті й страждає через нестачу уваги та батькових комплексів. Попри це, мало не щодня він одягає костюм Зеленого Ніндзя та разом з командою бореться проти Гармадона. Коли приходить більша небезпека, батькові доведеться об’єднати з сином зусилля для битви проти нового ворога.
Нові персонажі, міста та, зрештою, історії створили Lego цілий маскульт, який успішно збирає прихильників по всьому світу (хоча, здавалося б, куди ж більше?). «Ніндзяго» скидається на частину великого проекту, що намагається сподобатися кожному – і непогано дає раду поставленому завданню. Загравання із самурайською тематикою починається з лого студії і не втрачає запалу до самих титрів, а жарти летять з екрану швидше, ніж кулі у фільмах Джона Ву. Та після «Lego Фільм» та його спін-офу «Lego Фільм: Бетмен» нове творіння гіків-продюсерів Кріса Міллера та Філа Лорда має трохи поношений вигляд.
На відміну від свого попередника, «Ніндзяго» не збирає всіх героїв коміксів під одним дахом, але все ще грається з поп-культурними посиланнями. Сценаристи продовжують користуватися популярним мономіфом з книги Джозефа Кемпбелла «Герой із тисячею облич». Ллойд проходить усі три стадії класичного героя: відчуження, ініціація та повернення. Він пізнає командний дух, смак перемоги і поразки та відкриє незнану до певного моменту істину. До того ж, весь цей шлях очікувано нарощується омажами «Поверненню джедая» (без цього ніяк) та азіатського кіно, а завершується традиційним уславленням сімейних цінностей із краплиною самоіронії. Найбільшим же досягненням фільму є його пластичність, як смішно б це не звучало в контексті самого лего-конструктора. Історія про батька, якого ніколи не було в житті сина, сконструйована, як, власне, й саме місто Ніндзяго – абсолютно універсальною.
У розповідях про зйомки відчувається веселий настрій та завзятість акторів, які перенесли цей стан і на екран. Звісно, через дубляж глядачі не матимуть змоги почути зірковий каст, але кожна маленька деталь в персонажі говорить практично сама за себе. Найбільшою чеснотою «Ніндзяго» став візуальний гумор, адже з детальками Lego всі жарти лежать на поверхні. Та врешті-решт, ніяких одкровень стрічка не відкриває, і чи потрібно це їй? При всій своїй банальності, фільм справляє враження eye-candy та захопливого атракціону – власне, у повній відповідності до принципу самого конструктора.
