Реальніше за вигадку: документальна анімація на LINOLEUM 2021

Повний гайд неіснуючою програмою фестивалю

Документальна анімація поєднує реальні події та спостереження з безмежною фантазією творця. Як наслідок, вона дає змогу закрити одне з проблемних місць документальних фільмів – показати цікаво спогади чи події з минулого, які не закарбовані в архівних кадрах. Фактично, така собі реконструкція здорової людини.

Також документальна анімація дає змогу показати стан героїв/автора під час тих чи інших подій у їхньому житті, водночас зберігаючи жорстку прив’язку до реальності. Тут ми бачимо, наприклад, графічне зображення хвороби, яке спонукає нас до емпатії (у той час, як у реальності симптоми практично непомітні) чи щоденний побут батька.

Цьогоріч на фестивалі LINOLEUM немає виокремленої програми документальної анімації, але є десять таких фільмів у різних секціях. Розповідаємо, про що вони та де їх можна подивитися з 1 до 5 вересня в рамках фестивалю.

«Утопія – К»

реж. Райнгольд Біднер

Райнгольд Біднер, як і переважна більшість людей нашої планети, опинився на самоізоляції. І вочевидь, провів цей час із користю. Він створив документально-анімаційний щоденник, де закарбував іронічні спостереження, на які накладається ковідна реальність Австрії. Люди в масках і зображення маленьких коронавірусів додаються.

Де дивитися: Міжнародний конкурс: Мистецькі справи

«Ті, хто тонуть, чіпляються за піну»

реж. Уртіна Ходзха

Уртіна Ходзха змальовує лаконічний, монохромний і страшний жіночий досвід бомбардування Югославії в 1999 році. Головна героїня, яка свідчить до нас, розповідає, як добувала їжу для своєї родини та наскільки самотньою почувалася. Попри невеликий хронометраж, ця історія надовго залишиться у вашій пам’яті.

Де дивитися: Міжнародний конкурс: Без назви

«Шкірка»

реж. Самюль Патте, Сільвен Монне

Олівцеві замальовки з будинку для літніх людей занурюють нас у повсякденний побут мешканців. Хтось приймає ліки, хтось грається, хтось відпочиває – декількома порухами руки ми переходимо від героя до героя, з кімнати в кімнату та від одного оточення до іншого. Хоча подорож і триває лише 15 хвилин, перед нами відкривається повна портретна галерея живих, невигаданих мешканців дому.

Де дивитися: Міжнародний конкурс: Без назви

«Мальбек»

реж. Ісмаель Жоффруа Шандутіс

Мозаїчна анімація від Ісмаеля Жоффруа Шандутіса нагадує частинки, які розлітаються після вибуху. Це безпосередньо корелює з його темою – історією жінки, яка втратила пам’ять після теракту на брюссельській станції метро «Мальбек» 22 березня 2016 року. Поки вона свідчить нам і намагається згадати, що відбулося, ми так само складаємо мозаїку в цілісну картину, щоби відчути травматичність події для героїні й земпатувати її стану.

Де дивитися: Експериментальна анімація та відеоарт: Події, які малося забути

«Дівчата говорять про футбол»

реж. Паола Соррентіно

Шість дівчат говорять про жіночий футбол і про те, як це – займатися спортом, де чоловіки домінують у розмірі зарплат і у медійній увазі. Кожна з героїнь наділена власною індивідуальністю – особливою технікою анімації, яка притаманна лише їй. Хороший хід, який дає змогу суб’єктивізувати спікерок, навіть попри домінацію мальованих зображень.

Де дивитися: Позаконкурсні програми: Ladies First

«Речі навколо нас»

реж. Маґда Крепс

Короткий власноруч намальований фільм Маґди Крепс торкається її стосунків із мамою крізь призму речей, які та колекціонувала. Авторці вдається не лише поділитися спогадами, а й передати своє ставлення до цього багатопредмеття, яке оточувало її з дитинства.

Де дивитися: Позаконкурсні програми: Ladies First

«Один два дім»

реж. Ґілі Шані

Ґілі Шані, вочевидь, непросто пережила розлучення батьків і тому присвятила цьому свій невеликий фільм. Тут змішуються правдиві свідчення її близьких зі старими знімками та піском, який їх постійно засипає. Зрештою під піском часу опиниться все – окрім фінальних титрів.

Де дивитися: Позаконкурсні програми: Ladies First

«Біль моєї матері»

реж. Хуліана Ерасо

Три покоління жінок з однієї колумбійської родини розповідають про жертви, на які вони йшли, щоби покращити життя наступниць. У трохи понад ніж шість хвилин Хуліана вкладає величезної глибини біль матерів, який зрозумілий не лише в Колумбії, а й у всьому світі. З турботою вона малює своїх героїнь мало не міфічними богинями, якими вони насправді і є.

Де дивитися: Позаконкурсні програми: Ladies First

«Одяг дощового дня»

реж. Ших Хунґ Ву

Один день із життя батька, який, окрім своєї рутини в щоденниковому стилі, привносить у зображення дещо гротескні мальовані елементи. Імовірно, якраз ті, про які сам батько повсякчас думає, поки чекає приготування їжі чи завершення прання.

Де дивитися: Позаконкурсні програми: Присутність. Близькість. Дотик

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Сподобалась стаття?

Допоможи Moviegram стати кращим

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

інші матеріали

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: