1979 рік. Містечко Бреддок, Пенсильванія. Цегляні будинки навколо тісно оточують натовп репортерів та поліції. Камера на рівні ліхтарних стовпів повільно просувається за автомобілем агента ФБР Голдена Форда, неначе у фінчерівському «Зодіаку». Голден спокійно підходить до паркану-решітки і відмовляється від запропонованого мегафону. Він намагається поговорити зі скаженим чоловіком, який тримає на мушці дробовика невинну жінку. Голден виглядає цілком врівноваженим. Хоча його обличчя ще видає юнацьку недосвідченість, всередині Форд – холодний, мов айсберг в океані.
Заспокоїти оскаженілого чоловіка не вдасться, він випустить собі кулю в голову. Однак Голден Форд лише зітхне, сповнений відчаю. Єдине, що його по-справжньому засмутить, – це забруднений кров’ю манжет білосніжної сорочки. Саме так Девід Фінчер представляє свого головного героя у «Мисливці за розумом» – педантичним, але водночас наївним відмінником.
Новий серіал від Netlfix – адаптація однойменної книги. Її автор, Джон Дуглас, 25 років працював спецагентом у ФБР і досліджував психологію злочинців. Дуглас інтерв’ював таких злочинців, як Чарльз Менсон і Тед Банді, а також працював над справою Аманди Нокс. Зрештою, агент написав низку книжок з кримінальної психології. Часто Дугласа порівнюють із Джеком Кроуфордом з «Мовчання ягнят» Томаса Гарріса.
Голден Форд викладає студентам у відділенні ФБР у Квантіко теорію «Переговорів про звільнення заручників», але в агентстві скептично ставляться до новітньої методики навчання. Він хоче досліджувати мотививацію психопатів, коли всі навколо не бачать у цьому сенсу. Форд навіть вдається до практичних вправ, на яких моделює ситуації із заручниками і вибудовує тактику поведінки агента, аж до його манери розмови. Та начальство забороняє проводити і ці досліди.
Голден – повна протилежність свого тезки з «Ловця у житті» Джерома Селінджера. Він старанно виконує свою роботу, ідеаліст, і, попри ворожу атмосферу навкруги, налаштований оптимістично. Голден Форд показує своїм студентам фільм «Собачий південь» Сідні Люмета. На прикладі Аль Пачіно він демонструє, як діяти не треба. Форду – майже 30, але він досі імпульсивно реагує на скептицизм старших стосовно своїх досліджень. Тим не менше, він відкритий до пропозицій. Коли колега пропонує Голдену обмінятися досвідом у Феєрфілді, штат Айова, той з дитячим ентузіазмом погоджується на цю пропозицію. Там на агентів ФБР чекає справжнє вбивство, яке перевірить всі їхні навички розслідування.
Девід Фінчер не зраджує власним традиціям. Картинка з приглушеними сірими тонами вказує на похмурий хід подій. Витончені комірці на сорочках агентів ФБР стильні як ніколи. Діалоги персонажів швидкі та влучні. Фінчер наче відтворив власний прийом із «Соціальної мережі», коли дві сторінки сценарію вміщувались в одну хвилину. Кожне переміщення героя з одного штату в інший знаменується величезним титром на весь екран. Таким прийомом користувався у свій час трейлер до «Дівчини з татуюванням дракона».
Атмосфера першої серії сповнена загадковості та невідомості перед чимось великим. Справа, яка змушує переглянути погляди Голдена, з’являється лише наприкінці епізоду. Вбивство жінки та дитини у церкві без жодних підозрюваних і помітних зачіпок провокує агента Форда на роздуми щодо його теорій мотивації злочинців.
Девід Фінчер вводить у сюжет декількох другорядних героїв, які принаймні у першій серії дещо затьмарені Фордом. Його дівчиною стала 24-річна студентка факультету соціології Деббі, яка захоплюється фордівськими ідеями. Також Голден співпрацює зі старшим колегою – агентом Біллом, який скептично ставиться до його методів опитування, але вірить у потенціал хлопця. Усі вони поступово стають цеглинками єдиної історії про пошуки сенсу у вчинках маніяків-убивць.
Ставка на маловідомих акторів позитивно зіграла на образах персонажів – завдяки цьому вони не асоціюються з минулими ролями. Фінчер, майстер детективних трилерів, знайшов тему, яку розкрити до снаги лише йому. Залишилося тільки додивитися і дізнатися, чи не зрадив він своїй манері шокуючих фіналів.
