Фанати стійко чекали виходу другого сезону «Мисливця за розумом» майже два роки. Хоча офіційно про його запуск стало відомо вже за два тижні після релізу дебютного сезону на Netflix. І ось шанувальники отримали від творця серіалу Джо Пенхола й виконавчого продюсера Девіда Фінчера дев’ять епізодів «пригод» агентів ФБР з відділу вивчення поведінки (Behavioral Science Unit). Важливо сказати, що Фінчер цього разу зняв лише перші три серії, ненадовго опинившись у звичній для себе ролі режисера-дослідника маніяків та їхніх витончених злочинів.
Режисура Фінчера в цих серіях – гачок, за який разом з оператором Еріком Мессершмідтом (до речі, фахівцем по роботі зі світлом), ловить глядача і з головою занурює в перипетії. Фінчер, як майстер психологічних трилерів з властивою йому витонченістю створює на екрані контрастні світи агентів: зовнішній – сповнений зла та божевілля, чужий та холодний; і внутрішній – світ ізольованих кабінетів, теплих будинків і затишних барів. Уже на п’ятій-шостій серії разом із підвищенням градуса дискомфорту світлове і колірне рішення серій вирівнюється, стає сіро-жовтим. «Мисливець», на жаль, втрачає в деяких художніх рішеннях, інтригуючи більшою мірою сюжетом. Він тут сильний, хоча теж не позбавлений деяких банальностей, про які, на жаль, не розкажеш без спойлерів (натякнемо – це про лінію з названим сином одного з двох головних героїв).
Творці серіалу буквально відрізали другий сезон від першого та хвацько запустили двигун конфлікту між Фордом та його напарником Тенчем (Голт Маккелені). Тим самим вони обірвали любовну лінію агента Форда (Джонатан Грофф), вирвали його з обіймів маніяка-консультанта Еда Кемпера та врятували від панічної атаки. Замість старого начальника, який йде на пенсію ловити рибу, приходить новий, готовий дати агентам усі карти в руки з розробкою методів полювання на злочинців, не вставляти палиці в колеса психологічних досліджень і врешті допомогти вибратися з підвалу будинку ФБР. Ну, і організувати інтерв’ю з самим Чарльзом Менсоном! При цьому новий бос, Тед Ганн (Майкл Серверіс) таємно просить напарників контролювати один одного. І ось уже в першій серії усіма художніми засобами Форд і Тенч розділяються: проходом в літаку, простором в кабінеті, колегами за столом. Впродовж серіалу вони розділяться навіть часом і місцем, коли Тенч почне залагоджувати сімейні проблеми в ході розслідування головної справи сезону – вбивств в Атланті 1979-81 років.
Історія охоплює приблизно двох років роботи відділу. Епізоди розслідування в Атланті, де залучені лише Форд і Тенч, озброєні досвідом роботи з маніяками і відомостями про їхні звички і ритуали, перемежовуються епізодами поточної польової роботи з серійними вбивцями психолога Венді Карр (Анна Торв) і, великодушно прощеного всіма у відділі, агента Сміта (Джо Таттл). Органічно поєднуються історії хвороби і здійснення вбивств Денніса Рейдера на прізвисько BTK (що розшифровується як bind-torture-kill, тобто зв’язати-катувати-вбити), опитування-перфоманс Чарльза Менсона (в ролі глави секти «Сім’я», як і в «Одного разу в… Голлівуді» – Деймон Герріман), млосне інтерв’ю Девіда Берковіца на прізвисько Син Сема, що вбив шість осіб, і зовсім неформальне, антипротокольне інтерв’ю Гьюстонского маніяка Елмера Хенлі, на рахунку якого сім доведених жертв, і принаймні в чотири рази більше припущених. Тут варто особливо відзначити кастинг, схожість персонажів зі своїми прототипами приємно лякає!
Занурюючись в найтемніші куточки душі цих жахливих людей, ми стикаємося не тільки з метафізичними роздумами про природу добра і зла. Автори серіалу через історії психопатів усіх мастей висловлюються на більш приземлені й актуальні для сучасних Штатів теми: расизму й соціальної нерівності, проблеми гендерної та сексуальної ідентичності, сімейних цінностей, недосконалості методів виховання дітей та ювенальної превенції. Таким чином, другий сезон «Мисливця за розумом» виявляється ефектним видовищем, наповненим важливими проблемами. Його з захопленням ковтаєш за одні вихідні, але лишаєшся під враженням на значно довший час.
Головна тема, яку зачіпають Пенхол і Фінчер у самому фіналі сезону – можливість досягнення справедливості, що задовольняє всіх. Підозрюваний спійманий, його вина доведена, але лише в деяких випадках. Формально справа закінчена, проте справедливість все одно не відновлена. Саме тут конфлікт головних героїв досягає свого апогею. Один з агентів в силу внутрішніх якостей залишається не задоволеним розслідуванням. На нього певною мірою тиснуть і обіцянки, дані родичам жертв серійного вбивці. Інший агент, відчуваючи втому і колосальний тиск з боку сім’ї, вибирає змиритися з результатами і рухатися далі. Вони нібито поділяються остаточно, розходяться по протилежних кутках рингу, щоб в наступному сезоні знову зійтися в протистоянні один з одним. А до того ж зі своїми демонами й винахідливістю чергового маніяка. Будемо сподіватися, що цієї сутички нам не доведеться чекати ще два довгих роки.
P.S. Відомо, що від початку серіал базувався на книзі відомого в США профайлера Джона Дугласа – Mind Hunter: Inside the FBI’s Elite Serial Crime Unit, яку Фінчеру колись подарувала Шарліз Терон. А от журналісти з українського видання The Babel подивились другий сезон з колишнім слідчим Русланом Сушко, який безпосередньо брав участь у полюванні на маніяків. Вийшло цікаво, хоч не обійшлося без спойлерів.
