♥ donate
Пошук
Close this search box.
Пошук
Close this search box.

«Занадто старий, щоб померти молодим». Old dogs, young gods

Огляд серіалу Ніколаса Віндінга Рефна

На останньому Каннському кінофестивалі виник скандал: на Ніколаса Віндінга Рефна на прес-конференції після прес-показу двох серій його проєкту «Занадто старий, щоб померти молодим» відверто «наїхала» журналістка. Дівчина ставила питання, що змушували сумніватись у тому, що вона розуміє сучасний кінематографічний контекст. Про це, власне, Рефн їй одразу й відповів, не добираючи дипломатичних виразів – але м’яко повторити випад Трієра восьмирічної давнини у цього датчанина, на щастя, не вийшло. Втім, ця суперечка трохи допомогла примножити аудиторію серіалу, який проходить повз нинішні, досить широкі рамки телеформату. Формально «Занадто старий, щоб померти молодим» – це поліцейський детектив, але чекати від Рефна будь-якого слідування жанровим правилам було б необачно. Втім, Рефн дарує глядачеві можливість хоча б розгледіти контури сюжету, який досить швидко почне ламатися і дуже повільно танути протягом кожної із десяти 90-хвилинних серій цього антисеріалу.

«Занадто старий, щоб померти молодим» фокусується на двох героях: Мартіні Джонсі – небагатослівному корумпованому копові з Лос-Анджелеса та мексиканцеві Хесусі. Джонс після вбивства напарника Хесусом все більше занурюється у вир кримінального світу, тоді як Хесус тимчасово переховується у Мексиці. Проте у будь-якому випадку протагоністу й антагоністу судилося перетнутися у певній точці власної біфуркації. З контурів цього сюжету, вирощеному на класичному нуарі, Рефн створює настільки специфічне видовище, що здивування буде доволі банальною глядацькою реакцією на побачене.

Авжеж, серіал Рефна важко не почати порівнювати з тим же «Твін Піксом» Девіда Лінча, з «Не торкайся до мене» Ріветта, або з монотонними кінематографічними конструкціями Лав Діаза, чи навіть з «Радником» Рідлі Скотта. В останньому теж був мексиканський наркокартель, багато насильства і фінальний екзистенціальний жах для головного героя без імені, без роду і племені. От тільки Скотт все ж мав готовий сценарій Кормака МакКарті, тоді як Рефн залишився вкрай егоцентричним у своєму творі. Та й іменами головних персонажів вирішив не жертвувати, не нехтуючи при цьому надто любовною символікою. Втім, цей 13-годинний моноліт авторського стилю Рефна найменш слід порівнювати саме з кіно, оскільки «Занадто старий, щоб померти молодим» з його візуальною культурою та ідейним сумбуром легко уявити у вигляді нескінченної трансляції у якості відеоарту в галереях сучасного мистецтва, з властивою цьому жанру розмитою, несфокусованою, фрагментованою оптикою глядацького сприйняття. Крім того, режисерові близький формат безперервного стрімінгу.

«Мене зацікавив цей феномен – стрімінг. Сама ідея здалася цікавою. Працюючи з таким форматом, ти набагато менше себе обмежуєш. Тут немає меж і тимчасових рамок. Тому я і вирішив спробувати зробити серіал з декількох частин. Я роблю те, що хочу. В цьому і добрий стрімінг – він дозволяє творити більш вільно. І неважливо, що комусь твій проєкт не припаде до душі – знайдуться й поціновувачі», – розповів режисер в інтерв’ю.

У серіалі присутні звичні для режисера хештеги: неон, герої-одинаки, витончена жорстокість і сомнамбулічний наратив, статика якого до певного часу дратує, потім же – просто гіпнотизує. Суцільні самоповтори, суцільне самомилування, перенасичення невиразності і одночасної надмірності, яка робить по-справжньому нестерпними усі сцени насильства в картині. При цьому, Рефна надзвичайно захоплюють усілякі табу, від яких він відділяє невеликі шматочки і перемелює в порошок власної дикої кіногеніальності, яка не боїться експлуатувати те, що і так давно є невіддільною частиною медіума експлуатаційного і трансгресивного кінематографа.

У «Тільки Бог простить» наскрізною була тема інцесту сина і матері, «Неоновий демон» експлуатував некрофілію та канібалізм, а у «Занадто старий, щоб померти молодим» одним з важливих для сюжету тригерів стає дитяча порнографія, снафф і педофілія. Певною мірою здійснюючи апгрейд «Сербського фільму» (без деталізованої сексуальної жорстокості останнього), Рефн занурює і героя Майлза Теллера, і глядачів у кримінальне пекло, не зловживаючи, при цьому, давким гіперреалізмом. Режисер прагне лише підкреслити, що таке відбувається буквально за рогом, у звичній матриці людської повсякденності. Зрештою, саме з насильства і жорстокості складається, за Рефном, все життя людини, і його новий проєкт виявляється однояйцевим близнюком «Бронсона» та трилогії «Пушер». Повсякденне буття як тортури – проста і зрозуміла думка, яку Рефн доносить так, як хоче, тобто максимально претензійно.

У той час, як для Мартіна і Хесуса ця повсякденність тріщить по швах, на її місце приходить екзистенціальне виснаження упереміш з тотальним, ірраціональним божевіллям. Нібито випадково вшиті у фільм нарочито сатиричні епізоди є нічим іншим, як вкрапленням справжнього комічного безумства. Вони вибиваються, як не дивно, своєю логічністю на тлі хтонічного ASMR (Автономна сенсорна меридіональна реакція – неологізм, який описує феномен сприйняття, що характеризується виразним приємним відчуттям поколювання на шкірі голови або інших частинах тіла). Починаючи ж з медитативної «Вальгалли: Саги про вікінгів», Ніколас Віндінг Рефн робить кадри все довшими і нестерпнішими у кожній зі своїх наступних картин. Досягнувши піку в «Неоновому демоні» – чи то антифеміністичному, чи то профеміністичному фешн-горорі. Новий кінодосвід авторського бачення Рефна максимально далекий від будь-якого актуального порядку, що робить «Занадто старий, щоб померти молодим» мало не ідеальною мішенню, причому для всіх відразу: від жінок до захисників прав ЛГБТ.

too old to die young
2019
режисер: Ніколас Віндінг Рефн
жанр: кримінальна драма
у головних ролях: Майлз Теллер, Джон Гокс, Джена Мелоун

Сподобалась стаття?

Допоможи Moviegram стати кращим

0 0 голосів
Рейтинг статті

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі