Каннський кінофестиваль цього року відкрився мюзиклом Леоса Каракса, на який довго чекали близько 9 років. Саме стільки часу минуло з виходу попереднього фільму французького режисера – «Корпорація «Святі мотори» (Holy Motors). Рецензії з Лазурового берега обіцяли дивний мюзикл. Адам Драйвер та Маріон Котіяр грають пару закоханих митців. Поведінка головного героя призводить до занепаду його артистичних здібностей та втрати єдиного почуття, заради якого йому варто жити, – кохання. «Аннетт» – це дивна суміш, яку цікаво розібрати на інгредієнти, щоби зрозуміти, як працює це кіно.
Леос Каракс
Для Каракса кожен фільм – особиста чернетка, адже він перекладає особисті історії на кіномову. Навіть попри те, що сценарій йому запропонували Рон та Рассел Мейл із гурту Sparks, Каракс все-таки адаптував історію під себе, додаючи знайомих рис тут і там. Наприклад, образ Адама Драйвера протягом фільму поступово перетворюється на обличчя режисера. І якщо паралелі з реальністю трохи відлякують від перегляду – дружина Катерина Голубева померла за загадкових обставин – то смислове наповнення робить це кіно щирим зізнанням у безсиллі перед самотністю. Всім артистам потрібна увага, і «Аннетт» – вдала демонстрація, як цю увагу можна втратити за лічені секунди.
Адам Драйвер
Колишній морпіх прославився співпрацею з Ліною Данем («Дівчата» (Girls), Джимом Джармушем («Мертві не вмирають»), Ноєм Баумбахом («Френсіс Ха» (Frances Ha), Спайком Лі («Чорний куклукскланівець») та Джей Джей Абрамсом (нова трилогія «Зоряних війн»). Його мріє зняти Квентін Тарантіно у своїй адаптації «Рембо». Втім, цікавим тут є вибір ролі для Драйвера – стендап-коміка, який готовий на все заради влади та нехтування долями близьких. Це також і найбільш «фізична» роль Адама. В одному з епізодів під час стендапу він демонструє лоскіт власних п’яток – ситуація, яка найбільше запам’ятовується з усіх попередніх образів актора. А ще він непогано співає, але це й так очевидно за жанром мюзиклу. Неочевидно те, що він це робить під час кунілінгусу (двічі).
Маріон Котіяр
Маріон Котіяр відведено менше екранного часу, але попри хронометраж акторка вдало вибирає фільми, в яких хоче зніматися – від Крістофера Нолана до Арно Деплешена. «Аннетт» – її найкращий образ за останні п’ять років, у якому їй не дають жартувати (цю роль узяв на себе її чоловік – стендап-комік). В «Аннетт» акторка не соромиться зіграти в сексуальних сценах, співає під час дефекації та ненавмисно відтіняє Адама Драйвера, коли обоє потрапляють у один кадр.
Музика Sparks
Sparks мріяли потрапити в кіно ще кілька десятиліть тому. Вони хотіли екранізувати мангу «Май, дівчина-екстрасенс» (Mai, the Psychic Girl) для Тіма Бертона, права на яку пізніше перекупив Френсіс Форд Коппола. Вони також написали рок-оперу про переїзд Інґмара Берґмана в США, яку поставили в Голлівуді, але так і не екранізували. Музиканти мріяли працювати з Жаком Таті, але не встигли через смерть режисера. Едгар Райт зняв про їхню творчість документальне кіно. Й от нарешті вони написали саундтрек та сценарій, який змогли реалізувати, – «Аннетт». За музику вони забрали нагороду на Каннському кінофестивалі, але важливо інше – їхні експерименти в жанрі попмузики нарешті почують більше людей. Зрештою, гурту, чию поведінку копіювали навіть Beatles, вже час здобувати широке визнання.
Флоріан Сансон
Флоріан Сансон працює художником-постановником понад 10 років («Дитячі ігри» (Children’s Games), «Проксіма» (Proxima), але це лише його другий проєкт із Леосом Караксом. Його візуальні рішення й інтер’єри кімнат, приміщень та навіть цілого корабля перегукуються зі внутрішнім станом героя: якщо потрібні переживання – він буквально зробить досвід шторму в хиткому кораблі, якщо потрібна масштабна кульмінація – він створить ілюзію гігантизму на несправжньому стадіоні. Поки що в Сансона небагато проєктів, але після прем’єри «Аннетт» завдяки стилю він ще неодноразово покаже себе як талановитий художник-постановник.
