Може здатися, що народжена в акторській династії Лора Дерн була приречена стати акторкою. Однак, попри дебют у Мартіна Скорсезе («Аліса тут більше не живе» 1974 року), майже протягом десятиліття Дерн знімалась у маловідомих режисерів та малобюджетних стрічках, які часто проходили повз глядацької уваги. Проте, саме досвід роботи у Скорсезе виявився доленосним. «Можливо, якби я потрапила на майданчик до менш видатного режисера, моє життя склалося б інакше. Як би там не було, саме в цей момент мене немов пройняло блискавкою: «Це те, чим я хочу займатися». Вони дозволяли акторам імпровізувати, вигадувати, ризикувати, бути повноправними творцями картини. Саме в це я, напевно, і закохалася», – згадувала згодом Лора Дерн.
Втім, у 1985 році Дерн зніметься в оскароносній драмі Пітера Богдановича «Маска», і хоча її роль була лише другорядна, актрису по-справжньому помітили. А в 1988 році вона вже працює з Девідом Лінчем на зйомках еротичного сюрреалістичного трилера «Синій оксамит». Виконує соло в картині, без сумніву, Ізабелла Росселіні, але на довгі роки головною музою Лінча стане саме Лора Дерн.
Дикі серцем
wild at heart, 1990 рік, реж. Девід Лінч
Роль: Лула
Неонуар «Дикі серцем» став третім спільним проектом Девіда Лінча і Лори Дерн, але першим, у якому режисер довірив їй головну роль. Лора в образі Лули приміряє на себе архетип femme fatale, позбавлений, утім, сексуальної агресії як такої. Лула виявляється набагато ближчою за своїм характером до Сенді Вільямс із «Синього оксамиту». Хіба що вміщену ще в більш жорсткі умови власного існування. Малюнок цієї ролі сповнений тонких психологічних нюансів, які роблять, втім, героїню абсолютно неоднозначною.
Парк Юрського періоду
Jurassic Park, 1993 рік, реж. Стівен Спілберг
Роль: доктор Еллі Сеттлер
Перший у кар’єрі Лори Дерн блокбастер, який, як часто трапляється у Спілберга, вражає не тільки спецефектами, а й детальною розробкою персонажів. Еллі Сетлер лише на перший погляд може здатися персонажем-функцією, за яким закріплено лише відігравання певних поведінкових патернів. Лора Дерн виліпила у свою чергу яскравий і самодостатній образ, який створив таку необхідну поліфонію серед інших героїв картини.
Громадянка Рут
Citizen Ruth, 1996 рік, реж. Олександр Пейн
Роль: Рут
Режисерський дебют Олександра Пейна, в якому Дерн вперше демонструє, що їй до снаги не лише драматичні ролі, але й комедійні. Та ми знаємо, що для такої характерної актриси немає зовсім нічого неможливого. «Громадянка Рут» – фільм досить таки провокативний і дискусійний. Стрічка підіймає питання права жінок на аборт, та існує на стику гротеску і соціальної драми. Лора Дерн відчуває себе як риба у воді в цій картині, яка обігрує серйозну проблематику не без злої іронії.
Внутрішня імперія
INLAND EMPIRE, 2006 рік, реж. Девід Лінч
Роль: Ніккі
«Внутрішня імперія» стала не тільки режисерським magnum opus Лінча, але і безсумнівним бенефісом Лори Дерн, що грає по-справжньому геніально. Ніккі – акторка, яка спрагла більшої слави, грошей. Яка готова на все заради бажаної ролі, навіть якщо ціна за неї буде надто висока: її життя та здоровий глузд. У ній втілені жадібність і сліпота. І акторка самозабутньо віддається ролі, примушуючи глядача не відриваючись стежити за її внутрішнім руйнуванням.
Дика
Wild, 2014 рік, реж. Жан-Марк Валле
Роль: Шеріл
Навіть коли Лорі Дерн стали вже діставатися вікові ролі, під певний типаж, вирватися за рамки стандартного виконання їй вдавалося без проблем. Роль у психологічній драмі Жан-Марка Валле була непроста ще й тому, що героїня не була химерою сценариста. Про свій підхід до виконання цієї ролі Лора Дерн розповідала так: «Переді мною власне і стояла така задача: поводитися максимально просто і правдиво Навіть у гострих, напружених сценах я намагалася стримати емоції, тому що саме так відбувається в житті: коли жінку б’є чоловік, вона не плаче – вона занадто налякана, щоб ридати, всі переживання замикаються глибоко всередині. Але це не означає, що їх неможливо відчути сторонньому спостерігачеві. Загалом, я з усіх сил намагалася не драматизувати».
