Нова стрічка Раяна Куглера із самісіньких титрів відразу дає зрозуміти, що перед нами цілком самостійна історія. Режисер дає короткий пролог: на вигадану державу Ваканда з космосу падає метеорит, який дарує жителям країни магічний метал вібраніум. Цей макгафін і розкручує весь сюжет стрічки. Жителі Ваканди ховають його від загарбників, щоб він не потрапив у злі руки. Тим часом у державі відбувається коронація спадкоємця престолу Т’Чалли. Його батько загинув в результаті теракту, і в королівстві панують змішані настрої через те, що син не зумів вберегти короля. Скориставшись таким положенням, родич новоспеченого короля торує собі шлях на трон – і конфлікт набуває державних масштабів.
«Чорна пантера» – це вісімнаднадцятий фільм у всесвіті кінокоміксів Marvel. Коли сага про Джеймса Бонда дійшла до цієї частини, її вже кількаразово перезапускали з новими акторами, сюжетами і навіть персонажами. Новий фільм про темношкірого супергероя теж бере у секретного агента 007 кілька ідей. Наприклад, сестра Т’Чалли – це справжнісінький Q з його любов’ю до гаджетів та інновацій, а ось її брату доводиться боротися із злочинцями під маскою тренованого воїна, наче невтомному Бонду. Та попри таку подібність все ж основне натхнення Куглера помітне в його прихильності до шекспірівської літератури. Сюжет «Чорної пантери» скидається на мимовільне продовження «Макбету» з пафосними діалогами, які іноді втрачають контроль типово розважального кіно.
Цього разу у всесвіті Marvel ставки все ж робляться на самостійність історії. Якщо події і виходять за межі вигаданої Ваканди, то аж ніяк не перегукуються з рештою супергероїв. У такому прийомі вже не підіграєш фан-базі умовної «Залізної людини», однак від цього стрічка Раяна Куглера лише виграє. Окреслений світ ультрасучасної Ваканди з її магічним металом став свого роду оазою цивілізації, про яку раніше не повідомляли глядачам. Тому логічно було б сховати десь поза сюжетом марвелівський світ із вторгенням прибульців до Нью-Йорку чи сутичкою між Капітаном Америкою та Тоні Старком.
Із серйозною інтонацією королівські перевороти у Ваканді набули показної театральщини. Кеннет Брана свого часу знехтував тональністю – і ми отримали першого «Тора», який наративно нічим не відрізнявся від попередніх проектів режисера. Діалоги між головними героями часом здаються неприродними. І хоча це можна списати на королівський етикет та виховання, режисер не надто зловживає перформативністю персонажів. Попередній досвід зйомок «Кріда» та «Станції «Фрутвіль» навчив Куглера робити вельми особисті історії героїв, яким доводиться співіснувати у соціумі неамбіційних людей. «Чорна пантера» як ніколи підходить його методу проектувати настрої суспільства через головних героїв. Тлом цих переживань став саундтрек Кендріка Ламара, від якого, на жаль, у фільмі – лише три треки. Та залишимо хороші пісні «Вартовим Галактики». Зрештою, розважальне кіно запам’ятовується глядачеві не лише музичним супроводом.
Здається, студія Marvel зробила висновки з минулих помилок і представила по-справжньому харизматичного антагоніста. Раніше цю посаду у всесвіті марвелівських кінокоміксів обіймав Локі у виконанні Тома Гіддлстона. Нині ж його місце може зайняти Майкл Б. Джордан в образі вакандійського вигнанця Кіллмонгера. Часом співчувати йому вдається набагато більше, ніж новоспеченому королю Ваканди, адже Куглер не протиставляє його головному герою. Він робить історію із ним майже самодостатньою і рівноцінною: Кіллмонгер – це не банальне зло, яке прагне помсти та влади. За його амбітним бажанням криється кропітка підготовка до своєї цілі та сильне (проте хибне) уявлення про справедливість.
«Чорна пантера» аж ніяк не революційне кіно – воно знає собі ціну в рамках кінокоміксу. Раян Куглер водить свого головного героя через злети та падіння, щоб вивести до просвітлення, яке здавалося очевидним мало не з самого початку фільму. Самостійність фільму видається умовною, адже режисеру все одно довелося впустити після титрів знайомого марвелівського персонажа. Цим жестом руйнується вся магія, яка так старанно вибудовувалася протягом фільму. Та це лише кількасекундний зачеп на продовження, що повертає глядачів з Ваканди до масштабів всесвіту Marvel. Звісно, для стрічки, в якій залучено багато темношкірих акторів, це хороша нагода показати, що кіно може бути абсолютно різним. Та разом із тим «…пантера» міцно тримається за створені студією правила, які давно перевірені касовими зборами та оцінками критиків.
[…] в музичній атмосфері буде Людвіг Горанссон («Чорна пантера», «Мандалорець»). Не змінилася лише плівка. Режисер […]