На HBO вийшло чотирисерійне розслідування «Аллен проти Ферроу» (Allen v. Farrow). Документальний серіал повертає нас на майже 30 років тому до справи про сексуальне домагання Вуді Аллена до семирічної Ділан Ферроу, названої доньки акторки Мії Ферроу та режисера. Щоби дошукатися правди, автори серіалу опитують майже всіх членів родини Ферроу, друзів сім’ї та інших наближених. Розповідаємо про скандал навколо Алена, документальний серіал та як він вплинув на імідж режисера.
Історія кохання в Нью Йорку
Вуді Аллен та Міа Ферроу почали свої стосунки в 1980 році. Тоді Аллен уже був популярним режисером із двома Оскарами за «Енні Голл» та успішною стрічкою «Мангеттен». За плечима Ферроу була головна роль у трилері Романа Поланскі «Дитина Розмарі» та номінації на Золотий Глобус і BAFTA. У серіалі Міа згадує, як вони жили з різних боків від Центрального парку, вимикали та вмикали світло, щоби так сказати «кохаю» або завішували вікно червоним, що означало «кохаю неймовірно».
На початку стосунків з Алленом, Ферроу мала сімох дітей: трьох біологічних синів від другого чоловіка композитора та диригента Андре Превіна та трьох доньок, яких вони з Превіном вдочерили в 1973 і 1976 роках (серед них була майбутня дружина Вуді – Сун-Ї). Після розлучення з Превіном Ферроу всиновила ще одного хлопчика – Мозеса.
Вуді Аллен та Міа Ферроу жили окремо. Для режисера було важливо мати свій особистий простір. На початку Аллен не був у тісних стосунках із дітьми, але згодом дедалі більше до них прив’язувався. Коли Ферроу купила будинок, куди переїхала разом із дітьми, Аллен часто до них приїжджав. За її словами, він був хорошим батьком і тоді їхня родина була щасливою.
За деякий час Міа запропонувала режисерові удочерити ще одну дитину. У 1985 році в родині з’явилася Ділан Ферроу, а в 1987 році жінка народила хлопчика Сатчела (нині відомий як Ронан Ферроу).
Згодом Міа розповідала, що Аллен приділяв забагато уваги Ділан. Він читав дівчині книжки, лежачи поруч у спідній білизні, та дозволяв смоктати свій палець. Пізніше акторка казала, що вважала такі стосунки батька до доньки «безжалісними й нездоланними» та вбачала в них елементи загравання. У 1990 році Аллен погодився звернутися до терапевтки, однак лікарка розповіла, що він зустрічі не відвідував. Режисер запевняв, що приділяв Ділан так багато уваги, щоби компенсувати її брак із боку матері, яка займалася щойнонародженим Сатчелом. У 1991 році Вуді Аллен всиновив Мозеса та вдочерив Ділан та став їхнім законним батьком.
Під час останнього навчального року старшої школи Сун-Ї Превін та Вуді Аллен почали зближуватися. Дівчина хотіла стати моделлю, а режисер допомагав їй організовувати фотосесії та радив, як одягатися. Потім вони почали разом відвідувати баскетбольні матчі. 13 січня 1992 року Міа Ферроу знайшла у квартирі Аллена полароїдні фото, на яких була зазнімкована Сун-Ї. Тоді вона вчилася на першому курсі Університету Дрю в Нью-Джерсі, їй був 21 рік. Аллен, якому тоді було 56 років, розповів Ферроу, що світлини зробив напередодні й що в останній тиждень грудня 1991 року вони із дівчиною вперше мали секс. Аллен та Сун-Ї одружилися 23 грудня 1997 року. За сім місяців після знайдених фото семирічна Ділан розповіла матері, що Аллен відвів її на горище, де торкався інтимних частин її тіла.
Перебіг справи
Міа Ферроу найняла адвоката, щоби подати звинувачення на Вуді Аллена – доньку порадили відвести до педіатра. Фізичні докази насильства не знайшли, однак лікар звернувся до поліції, адже закон вимагає попереджати правоохоронців, коли йдеться про можливе розбещення неповнолітніх. Вуді Аллен відреагував на звинувачення, звернувшися до суду, щоб отримати одноосібну опіку над Ділан та Сатчелом. Також режисер дав пресконференцію, де розповів, що кохає Сун-Ї, спростував усі обвинувачення у розбещенні та назвав їх маніпуляцією з боку «ображеної та мстивої» Мії Ферроу.
З 19 березня до 4 травня 1993 року тривали слухання. Тоді ж трапилася дивна ситуація зі звітом психологів Єльського університету. Жоден із них не з’явився на слухання, а всі записи їхніх інтерв’ю з Ділан було знищено.
Зрештою, Вуді Аллену відмовили в опіці. Суддя Еліот Вілк назвав його звинувачення спробою відвернути увагу від власної неспроможності бути батьком. Тоді ж він зазначив, що «докази вказують на малу ймовірність залучення Аллена до відповідальності за зґвалтування». Прокурор штату Коннектикут заявив, що має достатньо підстав для порушення кримінальної справи, однак, вирішив не робити цього, щоби не травмувати семирічну Ділан. Після цього Аллен не бачився ні з донькою, ні із Сатчелом.
Серіал – «Аллен проти Ферроу»
Серіал показує архівні знімки та свідчення від перших осіб. У першій серії нам розповідають про історію стосунків Аллена та Ферроу, ставлення режисера до дітей акторки та їхнє поступове зближення. Ділан згадує, що «Щойно він [Вуді Аллен] з’являвся в кімнаті, його тягнуло до мене, наче магнітом».
Також вона розповіла, як лежала з Алленом в одному ліжку в спідній білизні, а Міа – як Аллен наносив на спину дівчинки сонцезахисний крем і проводив пальцем між сідницями. Міа Ферроу розповіла, як у 1990 році Аллен почав відвідувати клінічного психолога, який вирішив, що дії режисера не містять сексуального підтексту.
Вже тут ми бачимо, що основним джерелом деталей справи буде родина Ферроу. І щирі переживання героїв – звісно, головна цінність серіалу. Попри те, що зацікавлені в темі люди, навряд почують щось нове, вони однозначно зможуть відчути історію через емоційність розповідей Ділан та її матері.
Друга серія присвячена стосункам Аллена та Сун-Ї, однак розповідають історію всі, крім самої пари. Вже згодом, після виходу серіалу, Сун-Ї та Аллен поділилися, що відмовилися надавати свої коментарі. За їхніми словами, до них звернулися за два місяці до виходу серіалу й дали на відповідь усього кілька днів. Режисер назвав його «топорною роботою, пронизаною брехнею».
Тож ми чуємо режисера винятково як голос автора мемуарів «Між іншим, ні про що» (Apropos of Nothing), які відмовлялися публікувати видавництва, але згодом погодилися незалежна американська видавнича компанія Arcade Publishing та італійська La nave di Teseo. Це і є головною проблемою «Аллен проти Ферроу» – нас позбавили можливості самостійно проаналізувати події та обрати бік конфлікту.
Значна частина другої серії приділена оглядам фільмів режисера, де є пари з великою різницею у віці: дорослий чоловік та молода дівчина. Автори серіалу взяли коментар у колишньої дівчини режисера, моделі Крістіни Енгельгардт, яка почала стосунки з Алленом у 17-річному віці. Жінка згадує, що під час першого перегляду «Мангеттена» вона подумала: «Вау, то я його муза». У серіалі фото чи скани робіт не показують, лише цитують, що знижує градус достовірності.
Саме тут Ділан уперше розповідає про насильство на горищі: «Він [Аллен] сказав мені лягти на живіт, я дивилася на іграшкову залізницю свого брата, а потім він зґвалтував мене». Наприкінці серії нам уперше показують відео, яке Міа зняла за кілька днів після інциденту. На ньому Ділан розповідає про випадок на горищі й показує, де Вуді Аллен її торкався.
Третя серія починається зі запису телефонної розмови між Алленом та Мією Ферроу. Ферроу плаче й каже, що Аллен травмував доньку й не знає, як він тепер буде з цим жити. Після цього Аллен та Міа знову мали телефонну розмову, під час якої жінка запитувала режисера лише про одне: «Скажи, де ти був ті 20 хвилин? Просто скажи, де ти був?». Аллен відповідав тільки: «Настане час, і все буде відомо».
Подальше розслідування плутається серед знищених свідчень фахівців із роботи з дітьми, які пережили сексуальне насильство, та коментарів травмованої Ділан. Автори вочевидь дають нам зрозуміти силу Аллена та його можливість впливати на хід справи. «У нього багато грошей і впливу», – повторює Міа. Але чи так це? Аллен програв справу про опіку й більше ніколи не бачився з донькою.
Четверта серія «Аллен проти Ферроу» розповідає про вже дорослу Ділан та її життя після всього, що відбулося. Ми бачимо її чоловіка та дитину й радіємо, що все склалося порівняно добре. Автори серіалу розповідають про наслідки скандалу й те, як Ділан хотіла поділитися зі світом своєю історією. За словами дівчини, її стримував брат, який запитував, чи готова вона до всього, що буде після оприлюднення її звернення.
Врешті-решт у 2014 році в The New York Times був опублікований відкритий лист Ділан, де вона вперше відкрито розповідає про пережите насилля. За два роки сестру підтримав Ронан Ферроу, опублікувавши колонку у The Hollywood Reporter. Однак, не всі діти родини Ферроу підтримали Ділан. Мозес вирішив триматися батька.
У 2017 році під час розпалу кампанії #MeToo та боротьби з насильством у Голівуді, Ділан опублікувала колонку – «Чому революція #MeToo обійшла Вуді Аллена?». У ній дівчина знову розповіла про свій досвід і написала, що всі, хто стільки років намагалися закрити справу Аллена, використовують ті ж засоби та прийоми, що і прихильники Вайнштайна.
Після публікації колонки низка акторів та акторок публічно вибачилися перед Ділан та відмовилися співпрацювати з Аленном. Публічно «пошкодували про роботу з режисером» Еліот Пейдж, Ґрета Ґервіґ, Міа Сорвіно. Співпрацювати з Алленом відмовився Майкл Кейн, Колін Ферт, Джесіка Честейн, Наталі Портман та Сьюзен Серендон. Селена Гомес, Ребека Гол і Тімоті Шаламе пожертвували свої гонорари за фільм «Дощовий день у Нью-Йорку» до фонду руху Time’s Up, який збирає гроші на підтримку постраждалим від сексуального домагання.
Однак, були й ті, хто підтримав Вуді, наприклад, Алек Болдвін, Скарлетт Йоганссон, Пітер Джексон, Джеф Голдблюм, Стівен Кінг та Даян Кітон. «Я багато говорила з Вуді про цю ситуацію. Я була прямолінійною з ним, а він – зі мною. Він наполягає на своїй невинуватості, і я вірю йому», – говорила Йоганссон в інтерв’ю The Hollywood Reporter.
У 2018 році компанія Amazon Studios відклала реліз фільму «Дощовий день у Нью-Йорку», а вже у 2019 році відмовилася від дистрибуції стрічки. Тоді Аллен подав позов, однак Amazon розв’язали всі питання поза судом. Згодом стало відомо, що компанія дозволила дистрибуцію фільму в США. Свою наступну картину «Фестиваль Ріфкіна» Аллен знімав в Іспанії й уперше представив на фестивалі в Сан-Себастьяні. Однак, широкого розголосу та дистрибуції в Америці стрічка не отримала. Фільм був у прокаті в Україні, однак у зв’язку з пандемією, покази були обмежені правилами карантину.
Реакція та наслідки
«Аллен проти Ферроу» був бурхливо сприйнятий американським суспільством. Independent назвав серіал «смертельним подзвоном по кар’єрі Вудді Аллена» й додав, що справа не зміниться навіть за умови, якщо режисер і далі заперечуватиме звинувачення. Наслідки не забарилися. 15 грудня Аллен та Сун-Ї пожертвували тисячу доларів на політичну кампанію кандидатки на місце в міській раді Іст-Сайду Джулі Менін. Уже на початку березня у New York Post вийшла новина про те, що кандидатка відмовилася від цього фінансового підтримання.. Представники Менін повідомили, що «Джулі не знає містера Аллена й кампанія не потребувала його пожертви. Її повернули в той же день, через обвинувачення на адресу Аллена».
Попри резонанс далеко не весь викладений у серіалі матеріал не можна назвати унікальним. Багато документів та заяв були відомими й до виходу серіалу. Винятково новими для широкого загалу є відео із семирічною Ділан, які Міа знімала за кілька днів після ситуації на горищі. Так само вперше ми чуємо емоційні коментарі членів родини, які раніше публічно не реагували на цю проблему.
У цьому контексті важить не стільки новизна, а те, що серіал нарешті дав можливість розповісти повну історію Ділан. І якщо в 1992 році через свій вік дівчина не мала можливості бути почутою, сьогодні ми слухаємо її досвід з її вуст та вуст її союзників та союзниць.
«Аллен проти Ферроу» навряд змусить фанатів Вуді Аллена відхреститися від режисера. Я точно не можу назвати себе фанаткою його робіт, тому моє ніжне ставлення до «невпевненого романтика» не постраждало також. Однак, через емоційність розповіді та нагнітання від серії до серії, дивитися «Аллен проти Ферроу» іноді фізично важко. І це його найбільша перевага. Адже докладна і пронизана болем розповідь людини, яка постраждала від насильства, можливо, і не змусить одразу повірити в усе, але точно спонукатиме заглибитися у тему і перевірити почуте.
