Марія Бліндюк
Усюди жевріють пожежі
Little Fires Everywhere, реж. Ліз Тайгелаар
Де подивитися: Hulu
Новий серіал від медіакомпанії Різ Візерспун Hello Sunshine – це знову акцент на історії жінки та знову екранізація книжки. Після гучних успіхів «Великої маленької брехні» та «Ранкового шоу» до телевізійних проєктів продюсерки придивляєшся ще пильніше. Цього разу основою став бестселер американської письменниці Селесте Інґ «Усюди жевріють пожежі» (український переклад Анастасії Дудченко).
Із «Великою маленькою брехнею» перегукується і зав’язка серіалу. У ідеальному містечку ідеальна сім’я проживає ідеальне життя (на чолі з Різ Візерспун у ролі матері, звісно). Аж доки в їхню ідеальність не вривається хаос у вигляді матері з дитиною – яким Різ Візерспун неодмінно має допомогти. Ця неоригінальність образів спершу знуджувала: безумовно, расизм, різниця в зарплатах чорних і білих та нестабільність позиції художниці в соціумі – важливі проблеми і сьогодні. Але ми вмикаємо серіал не заради TED-толку на вісім серій.
Роман Селесте Інґ хвалили за глибокий психологізм, тим органічніше виглядає дует Мії (Керрі Вашингтон) та Єлени (Різ Візерспун) – що від банальних контрастів зливається до комплексного портрета невисловленості. Зрештою, пройтися всіма точками, де жінки ніби мали вибір, але з похибкою на тиск суспільства. І те, що здавалося історією про протистояння героїнь і двоїсту природу людини, виявляється вироком поколінню замовчаних незгод. І гімном майбутньому – відповідно.
Юрій Самусенко
Мисливці
Hunters, шоураннери Девід Віл та Ніккі Тоскано
Де подивитися: Amazon Prime Video
«Мисливці» – це серіал-перевертень, як і все, що виходить під ім’ям Джордана Піла. Він – лише один із продюсерів, але його знак якості завжди на дивовижних продуктах, до яких глядач має неоднозначне ставлення. «Мисливці» взагалі заводить у глухий кут, адже історія розгортається навколо помсти євреїв нацистам у Америці 1970-х років. Є два шляхи для такого серіалу: пуститися у безпросвітний експлотейшн і підтримувати настрій трешу до кінця або зробити драматичне висловлювання зі складними персонажами про користь помсти. І «Мисливці» пішли обома шляхами одночасно.
В одному епізоді головний герой у виконанні Логана Лермана тримається осторонь насилля і серйозно заявляє про вихід зі гри, в наступній сцені він танцює під пісню Stayin’ alive, накурений до нестями. Така неконсистентність дозволяє реагувати на серіал по-різному, тому спершу складно зрозуміти власні враження від перегляду. Жару підкидає ще й Аль Пачіно, який у властивій лише йому манері верещить на всіх, хто змушує сумніватися в легітимності ватажка мстивих євреїв.
Градус абсурду зростає під фінал, де творці приготували так багато твістів, що вони ледве зав’язуються в логічний вузол. Звинувачувати когось у міксі жанрів, характерів та стилю не хочеться, адже «Мисливці» виконують свою функцію розважальної каруселі. Та все ж, варто дивитися дозовано, бо від швидкості часом нудить, перехоплює подих та хочеться зійти. Дозвольте цій контроверсійність подій перетнути межу на екваторі серіалу, і звикнете до цього хаосу.
Юрій Самусенко
Опівнічне одкровення
The Midnight Gospel, реж. Пендлтон Ворд
Де подивитися: Netflix
Пригодницькі романи, бед-тріпи та чужий досвід часто стають джерелом натхнення для чудових смішних історій. Пендлтон Ворд побудував кар’єру на цих стовпах, знімаючи «Час пригод», пізніше залишившися на посаді консультанта мультсеріалу. І начебто нічого не пророкувало його повернення до керівних посад, але подкасти Данкана Трассела посадили його у крісло шоураннера. «Опівнічне одкровення» – це блискуча візуалізація подкасту, де Трассел спілкується з друзями та знайомими, щоби спробувати пізнати життя за межами власних уявлень про нього. Його альтер его Кленсі подорожує різними світами, беручи інтерв’ю для свого космокасту і завжди повертається з парою нового взуття, немов вихоплюючи у своїх співрозмовників їхній досвід та враження від навколишнього хаосу.
Теми для подкастів різні: магія, огразм, розширення свідомості, смертність. Натомість візуалізація розмов незавжди відповідає їхньому змісту. Тож Кленсі може говорити про психоделіки, борючись поряд із президентом планети проти навали зомбі. Подкасти Данкана Трассела вимагають від слухача неймовірної уваги і зацікавленості та схожі на квест, де потрібно дійти до фінішу. Наприклад, його розмова з Деном Гармоном починається десятихвилинними шумами перед початком діалогу. Такий ефект викликає і серіал, який винагороджує глядача несподіваними та відвертими зізнаннями співрозмовників про страхи та тривоги.
Анімація Ворда нагадує, що «Опівнічне одкровення» може відбуватися в тому ж світі, що і «Час пригод». Ба більше, персонажі обох анімаційних серіалів мають схожі вірування та ставлення до власної смертності. Втім, «Опівнічне одкровення» здається особистішим та зрозумілішим серіалом, адже його персонажі поступово усвідомлюють свою справжність. Навіть Кленсі з часом бачить, як перетворюється на свого творця Данкана Трассела, вихопивши з кожного світу історії від своїх нових знайомих. Нехай вас не лякає незграбна ілюзорність серіалу, надмірний розріз між звуком та анімацією та персонажі-бітники. Таких ризикованих проєктів дедалі меншає, але вони розширюють межі наших уявлень набагато краще за ідіотські таймкілери на стрімінгових сервісах.
Юрій Самусенко
Почуваюся добре
Feel Good, реж. Еллі Панків
Де подивитися: Netflix
На RottenTomatoes це шоу справедливо тримає рейтинг 100 %. Але пояснити його зміст спробували в Україні не так багато видань. Це британський телевізійний седком (sadcom), де стендаперка Мей Мартін закохується в дівчину. Їхні взаємини еволюціонують надшвидко, аж до приїзду батьків Мей, що сприяє емоційній дистанції жінок. Неозброєним оком помітно, що «Почуваюся добре» – напівавтобіографічна історія Мей. У неї поки немає спешла для Netflix чи HBO, але вона зуміла підлаштувати власні переживання та життєвий досвід під формат британського телебачення, а не стендап-комедії. Водночас, шоу не скидається на пластикову підробку від чергової комікеси. Діалоги, персонажки та історія працюють разом для того, щоби зрозуміти, як з’являється, й куди зникає закоханість.
Найбільш цінною у серіалі є впізнаваність ситуацій, де навіть алогічність дій персонажок співіснує з переконливою правдоподібністю. Через переїзд із Канади Мей досі відчуває тривогу, невпевненість у собі та проєкціює їх на взаємини зі своєю дівчиною. Період закоханості змінюється на ревнощі та традиційно виявляється в недовірі. Болісним пунктиром крізь шоу проходить неможливість обох героїнь прокомунікувати свої проблеми.
Приїзд батьків Мей допомагають глядачу знайти причини страху розмови з партнеркою, але, як і в будь-якому хорошому серіалі, не пропонують його вирішення. Потрібно пройти весь шлях разом із Мей, щоби усвідомити її проколи та прокльони. Тому «Почуваюся добре» – це серіал, який цікавіше вивчати та пізнавати, ніж вбивати за ним час. Після нього можна будувати асоціативні містки зі стендапом Мей Мартін. На щастя, кілька відео з її виступів досі є на Youtube.
Юрій Самусенко
Вікторина
Quiz, реж. Стівен Фрірз
Пам’ятаєте шоу «Перший мільйон»? Це була куплена у британців франшиза, яка неймовірно підняла рейтинги телеканалу «1+1». Маловідомий факт: у тих же британців знайшовся хитрун, який виграв свій перший мільйон доларів незаконно. Про це і зняли серіал ті ж британці й випустили його на тому ж каналі, де вперше з’явилося шоу «Хто хоче стати мільйонером?». Тому проєкт Стівена Фрірза й цікаво дивитися, адже він працює на рівні метаіронії, коли автори та актори висміюють трагічну ситуацію телеканалу.
Три 50-хвилинні серії дозволяють подивитися на класичну історію успіху та миттєвого провалу великої компанії. Драматургія побудована так, щоби глядач співпереживав і Чарльзу Інграму – щасливчику, який зірвав мільйон. Його зіграв Метью Макфедьєн – один із персонажів серіалу «Спадкоємці» (Succession). Сюди він приніс схожий настрій, граючи ідіота без жодних практичних знань, окрім армійських. Справжня історія, що трапилася з Іграмом, здається ще драматичнішою, адже продовжується й досі. Порівнюючи відео доленосної гри, дивуєшся, як влучно Фрірз та його команда підібрали образи й до маленьких деталей відтворили кожен кашель, погляд та подих під час шоу. Після перегляду хочеться знову передивитися старі випуски з каналу «1+1», але рука не підіймається. Ймовірно, там приховано ще більше таємниць, адже одним із переможців гри був Святослав Вакарчук. Але це вже зовсім інша історія.
