У культурному просторі з’являється не так багато серіалів поза часом та трендами. Ймовірно, коли Ден Гармон створював «Спільноту», він і не сподівався претендувати на статус культового, адже в основу серіалу ліг сюжет «Клубу «Сніданок». Це була банальна спроба привернути до себе увагу пілотом. Пізніше Гармон повторив цей трюк, допомігши потрапити в ефір Adult Swim мультсеріалу «Рік та Морті», який починався як відверта пародія на культове кіно «Назад у майбутнє». Та з часом доводиться виходити з пародії та переосмислювати стереотипи, якими живе світ. Якщо перші серії «Спільноти» здавалися звичайним ситкомом про інфантильних дорослих, які застрягли в коледжі, згодом ламалися форма, зміст та, врешті-решт, четверта стіна. Іноді зміни йшли проєкту на користь, але в кількох епізодах губився потенціал продукту, що з легкістю одержав від прихильників префікси «пост» та «мета».
Від культових ситкомів проєкт Дена Гармона відрізнявся небаченим нахабством. Шоуранер врахував культурні та релігійні особливості акторів і працював над створенням персонажів, збираючи їхні вподобання та звички. Тому персонаж Трой виховувався батьками зі «Свідків Єгови», як і сам актор Дональд Гловер. Комусь у касті пощастило менше. Чеві Чейз навіть не намагався грати свого персонажа, й кімната сценаристів давала йому якомога більше масних та расистських жартів у хронометражі 20-хвилинних епізодів. Тобто давала актору змогу бути собою. Власне, поглиблення характерів таких різних головних героїв і створює ескапістський вайб навколо проєкту. Четверо чоловіків та троє жінок сідають за один стіл, щоби підготуватися до вивчення іспанської мови. Це звучить, наче анекдот, де расист, нарцис, гік, спортсмен, екоактивістка, вірянка та тінейджерка ділять один простір.
Гармону доводиться заповнювати кімнату коледжу Гріндейлу різноманітними гегами та абсурдними смолтоками. В цьому йому немає рівних. Навіть «пляшкові»* епізоди вдаються завдяки блискучим акторам, ладним відіграти все, що сценаристи вкладають у їхні вуста. Потім і цього стає замало, тому автори серіалу дозволяють собі знущатися, наприклад, над образом Ніколаса Кейджа через фізичний перфоманс Дені Пуді. За сюжетом, один із персонажів досліджує фільмографію актора, щоби зрозуміти: Кейдж – хороший чи поганий актор. Копіюючи божевільні міміку та жести Ніколаса, він усвідомлює, що однозначної відповіді може і не бути. Переосмислення можливостей авторів відбулося не відразу. Найбільша свобода серіалу відчулася у третьому сезоні, де божевілля персонажів Бена Ченга та Абеда Надіра дійшло піку абсурду. Обох ледве привели до тями в майбутніх серіях.
*Примітка: дія не виходить за межі кімнати, щоби зберегти бюджет серії
Від історії до пародії
Перший та другий сезони серіалу разюче відрізняються від наступних. Легко помітити, що автори проєкту хотіли наситити Гріндейл подіями та персонажами більше, ніж попкультурними покликаннями. Після третього сезони ефективніше гралися в саморефлексію, тому давали менше якісного аналізу персонажів.
От що залишалося від серії до серії, то це маніакальний перфекціонізм Дена Гармона. Ще в матеріалі про «Ріка та Морті» я згадував структуру серії, за якою головний герой починав своє перевтілення від зони комфорту до восьмого етапу, де змінювався. Цей розподіл прийшов із мономіфу Джозефа Кемпбелла. Він зумів відтворити будь-який сюжет художнього фільму в перевтіленні одного героя, чим найбільш вдало скористався Джордж Лукас у першій трилогії «Зоряних війн». Люк Скайвокер проходить типовий шлях героя від учня до вчителя, переосмислюючи свою долю від початку трилогії.
Зі «Спільнотою» цю структуру втілити складніше, адже тут багато персонажів, яких потрібно змінювати. Тому Гармон зазвичай будував сюжетну арку навколо одного з головних героїв і робив епізод суто про нього, залучаючи до гри решту. Виходило з перемінним успіхом, але уважні глядачі помітили, що в наступній серії відбувалося «обнулення» персонажів та подій. Тобто зміни з головними героями можуть відбуватися в межах серії, а далі вони залишаються в початковій матриці. Саме тому всесвіт Marvel мимоволі підкорюється такій структурі. Найбільше епізодів «Спільноти» зрежисували брати Руссо, які зняли найбільші проєкти для Marvel. Ден Гармон не був би геніальним, якби не скористався цим.
В одинадцятому епізоді шостого сезону він спародіював сцену в ліфті з Капітаном Америкою, помістивши декана Пелтона в замкнене середовище. Так, декан б’ється, як Кеп, але якщо придивитися уважніше, у кадр додали статистів, які билися зі супергероєм у «Другій війні». Брати Руссо теж не пасли задніх. У фільмах про супергероїв з’являлися Кен Джонг, Дені Пуді, Івет-Ніколь Браун та Джим Раш. У якийсь момент ця гра у «впізнавайки» зайшла надто далеко, й Капітанку Марвел зіграла дівчина Абеда – Брі Ларсон.
Золотою серединою між історією та пародією у «Спільноті» назавжди залишиться 21 серія першого сезону – «Сучасна американська птиця» (Contemporary American Poultry). За сюжетом, Джеф та Абед налаштовують нелегальне постачання смаженої курки в кампус Гріндейлу, візуально та наративно пародіюючи «Хрещеного батька» та «Хороших хлопців». Це не пародія заради пародії, адже в ньому блискуче прописана історія пристрасті американців до курячого м’яса, яка доводить головних героїв до найкращого жанру для аналізу – кримінальної драми.
А от найбільших низів серіал пізнав, коли Дена Гармона вигнали з проєкту за постійні сварки та пиятику. Це трапилося після третього сезону, тому наступний став таким собі симулякром, який узяв пародіювання за основу. Епізод із назвою «Вступ до відчутного сурогатства» (Intro to Felt Surrogacy) найточніше відображає, як автори не зуміли втілити восьмирівневу структуру Гармона та зробили серію ні про що, перевтіливши студентів Гріндейлу в ляльок.
Силами акторів та прихильників серіалу шоуранера вдалося повернути, і в п’ятому сезоні дійсно одні з найкращих епізодів, але минулі телевізійні рейтинги «Спільнота» вже ледве тримала. П’ята частина стала останньою в контракті всіх учасників проєкту для NBC, і тоді ж серіал переїхав на стрімінговий сервіс Yahoo, зазнавши візуальних (похмуріших) та хронометражних (довших) змін.
Неполіткоректна спільнота
У 2020 році «Спільнота» несподівано воскресла в розмовах підписників Netflix. Більше людей відкрили для себе ескапістський серіал про студентів коледжу, яким із сезону в сезон дедалі важче знаходити причини, щоби залишатися в кампусі. Поза межами серіалу теж траплялися проблеми. Наприклад, Дену Гармону довелося вибачатися перед однією зі сценаристок Меган Ганц, яка написала у твіттері про домагання з боку шоуранера.
Ще однією проблемою серіалу був Чеві Чейз, який славиться гострим язиком. Каст серіалу волів мовчати у відповідь на запитання журналістів про його поведінку. Але коли актора нарешті вигнали зі знімального майданчика, всі видихнули з полегшенням. За словами Джоеля МакГейла, Чеві Чейзу не подобався розклад та сценарій, він хотів його переписати, тому, зрештою, з актором довелося попрощатися. Фінальним ударом репутації Чейза став сам Ден Гармон. На одному зі своїх творчих вечорів стендапу він увімкнув запис, де Чеві лається на шоуранера «Спільноти». Порцію гніву дістав і Ден Гармон, адже записував актора без його згоди.
Безлад навколо серіалу не забрав того, що відбувалося всередині. Найбільш божевільні цитати отримував Кен Джонг, який грав Бена Ченга – вчителя іспанської мови, який ним лише прикидався. Персонаж жартував про свої азійські корені, вказуючи головним героям, що вони не можуть відрізнити корейця від китайця. Гостріше реагувати на нього почали знову ж у 2020 році. Рух Black Lives Matter змінив політику стрімінгових сервісів та кабельних мереж. «Спільноті» теж дісталося на горіхи за зображення Кеном Джонгом темношкірого ельфа. Ймовірно, ті, хто видаляли контент, навіть не звернули увагу на самоіронічний коментар персонажа про колір шкіри. Епізод досі не відновили на жодному стрімінговому сервісі.
Перевтілення Кена Джонга
Кен Джонг у коловороті «Спільноти» мав найколоритніший розвиток. У першому сезоні від нього пішла дружина, і Джеф допоміг йому її повернути. Коли в Гріндейлі довідалися, що Ченг не знає іспанської мови, він почав переховуватися у вентиляційних шахтах коледжу. У третьому сезоні над ним познущалися найбільше – Бен перетворився на охоронця, якому постійно пробачають гріхи. Джонгу доводилося грати амнезію, яку в серіалі обізвали Чейнізією, потім він вивчав акторське мистецтво, знову і знову зраджував своїх друзів, і йому знову пробачали.
Згадати Бена Ченга варто принаймні через його репутаційність. Здавалося, що після третього сезону йому вже не світить адекватний вияв емоцій. Утім, у п’ятому сезоні Ден Гармон подарував його «золотий квиток» – Джонг зіграв щиросердне усвідомлення, що його ніхто не сприймає серйозно. В епізоді ця сцена триває лише якусь хвилину, але Джонг зумів вкласти в короткий хронометраж весь біль, якого зазнавав протягом серіалу.
Актора й зараз здебільшого пам’ятають у ролі голого азійця з трилогії «Похмілля у Вегасі». Натомість «Спільнота» повністю реабілітувала його на фоні всіх інших ролей. Додає віри й епізод шостого сезону, де Бен грає в театральному спектаклі за «Малюком-каратистом». Зі смиренністю самурая він ледве говорить у цій серії, але точно відіграє емоційну відстороненість персонажа. До того ж, Кен Джонг вдало перемикається на емпатійного та інфантильного Бена, що робить його живішим за інших героїв серіалу, адже вони відіграють свої геги на одній ноті.
Джонг і сам радіє можливостям, які відкрив для нього Бен. Під час карантину він ініціював подкаст із Джоелем МакГейлом та зумів об’єднати в одній трансляції Zoom майже всіх акторів для відтворення одного з епізодів п’ятого сезону. Ба більше, Кен був і є найголовнішим фанатом «Спільноти» і краще за всіх розуміється на попкультурних покликаннях серіалу. Проєкт NBC зробив актора впізнаваним і, врешті-решт, дав запустити власний серіал «Доктор Кен».
Очима Абеда
Саморефлексійність серіалу завжди надавала йому переваги над рештою ситкомів. Для NBC час виходу «Спільноти» був одним із найбільш успішних, адже тоді в ефірі виходили «Офіс», «Парки та зони відпочинку» і «Студія 30». Та на відміну від своїх конкурентів «Спільноті» не щастило з часовим слотом, тому її дивилися менше людей. Як і багато серіалів на старті, продюсери не вміли знайти потрібну цільову аудиторію. Вона з’явилася згодом завдяки одному персонажу – Абеду Надіру.
Це американець палестинсько-польського походження, який усвідомлює, що живе в серіалі. Саме тому він багато розмірковує про природу ситкому та дозволяє решті персонажів пережити той самий досвід, який має сам. Абед якоюсь мірою легітимізує ескапізм серіалу, прив’язуючи наратив до різних жанрів та сюжетів улюблених фільмів. Його свідомості належать найкращі серії «Спільноти». Самим лише піджанрам документалістики присвячено три епізоди.
Ден Гармон неодноразово казав, що його альтер-его ділиться десь поміж Джефом та Абедом. І неважко зрозуміти, що в Абеда найбільш помітна характеристика шоуранера – брак будь-якої соціалізації. Ніхто й ніколи не казав, що Абед страждає на аутизм. Називаючи свого друга «особливим», головні герої немовби відсторонюють цей факт від самого персонажа. Проте, завдяки Надіру аутизм прийняв найбільш зрозумілу форму в аудіовізуальному контенті. Дозволяючи йому бути з групою та влаштовувати численні експерименти над Гріндейлом, друзі Абеда наголошують на можливості аутистів бути такою ж частиною суспільства, як і решті цього чудернацького колективу.
Окрім переліченого, Абед – єдиний персонаж, цінності якого врешті-решт змінилися за всі шість сезонів. Він переосмислив дружбу з Троєм, почав зустрічатися з дівчиною, а в останній серії взагалі дійшов до можливості навчитися чомусь поза Гріндейлом. Надіру вдалося неможливе за мірками серіального світу. Його напівжартівлива любов до шоу «Звабливі та вільні» (Cougar Town) з Кортні Кокс зазнала нереалістичних масштабів, адже його персонаж буквально побував у цьому серіалі. Він не просто проговорює цей факт у рамках «Спільноти», але і справді з’являється серед головних героїв «Звабливих та вільних» у одній із серій. Ден Гармон товаришує із шоуранером Біллом Лоуренсом, який і придумав цей проєкт.
And a movie…
Абеду Надіру належить один із найважливіших принципів «Спільноти». За його розрахунками в ідеальному серіалі має бути шість сезонів та заключений фільм. Тому шостий сезон «Спільноти» закінчується сумним титром #AndAMovie. За гештегом проєкту Дена Гармона багато позитивних відгуків у мережі. Втім, імовірність повнометражного фільму досі під питанням. Увага до «Спільноти» після появи на Netflix знову збурила розмову про такі можливості, але постає інше питання – чи потрібне нам це кіно?
Шостий сезон «Спільноти» доволі пасивно поставився до розвитку ідей серіалу й ледве утримав розважальність, за яку його так любили прихильники. Попри таке ставлення, остання серія залишила фанатам простір для хороших роздумів. Сидячи за одним столом у барі, головні герої пітчили свої ідеї, як виглядав би сьомий сезон. У всіх ідеях ставала дедалі помітнішою думка, що й шостий сезон відверто не був геніальним або ж навіть хорошим. Така самокритика неабияк підкупає, адже жоден серіал не був настільки чесним перед своїм глядачем. Жоден пітчинг так і не спрацював, адже в сюжет давно вже увірвалася реальність, яка й розбила це шоу на друзки.
Абед говорить про те, що телевізійні компанії не готові тримати біля себе дорогі розважальні серіали, які ніхто не дивиться. Водночас, самі актори давно порозліталися своїми проєктами. «Спільнота» завжди влучно підкреслювала свої геги. Дональд Гловер поплив на яхті з назвою Childish Tycoon, пародіюючи свій музичний псевдонім. Іветт-Ніколь Браун дійсно покинула шоу через сімейні обставини, як і казали персонажі в серіалі. Тому певною мірою, висміюючи штампи та стереотипи, «Спільнота» залишалася чесною принаймні з фактом свого існування.
У сьогоднішній реальності такий сміливий серіал видається майже неможливим. Бо тікати від подій, що відбуваються тут і зараз не потрібно. Це зуміли прийняти головні герої ситкому, змогли з цим примиритися і фанати. Крім ностальгійного хештегу #Sixseasonandamovie, «Спільнота» принесла у спадщину кінематографу режисерів та шоуранерів Дена Гармона, братів Руссо та Джастіна Ліна. Для серіального світу цей проєкт підняв планку так високо, що до неї досі навіть не намагаються дотягнутися.
Серіал дійсно унікальний і чудовий. Дякую за статтю!