«Крід 2: Спадок Роккі Бальбоа»: Боягузи не боксують

Щось сильніше за нокаут

Найбільше в очікуваннях другої частини «Кріда» лякала відсутність у режисерах і сценаристах Раяна Куглера. Наразі він став зіркою першої величини, адже «Чорна пантера» всерйоз претендує взяти «Оскар». Режисер починав із санденсівської соціальної драми «Станція «Фрутвіль», а потім повернув на великі екрани Роккі Бальбоа – певно, найвідоміший образ Сільвестра Сталлоне й ода духопідйомному кіно. Коли ми говоримо про монтаж тренувань та підготовок, то неминуче у пам’яті виринають кадри спітнілого Сталлоне, який тренується під мотивуючу музику. Часи змінюються і йому потрібні нові герої. Враховуючи тренд на мотив батьків та дітей у канонічних кіноісторіях, то поява Адоніса Кріда – сина колись суперника, а потім найкращого товариша Роккі – видається логічною. Перша частина лише знайомила з персонажами. І при фінальному програші головного героя все ще була міцним жанровим кіно. Друга частина розвиває характери персонажів і надає можливість розкритися їм при непередбачуваних обставинах.

Другий фільм, як і годиться сиквелу, підвищує ставки. Десь у Києві тренується з усіх сил Віктор – син славнозвісного Івана Драго, який вбив у боксерському бою Аполло Кріда. У четвертій частині подвигів Бальбоа Роккі помстився за смерть товариша, але тепер сину Кріда кортить звести рахунки у своїй сімейній справі. Цей синопсис схожий на класичну історію помсти. Втім, не давайте себе ввести в оману – всередині кіно скидається на щось більше, аніж просто спортивну драму.

По-перше, Сільвестр Сталлоне виступив одним із сценаристів, що неодмінно стане корисною інформацію для прихильників його сюжетної арки. Ще у першому фільмі Роккі Бальбоа незграбно прикривав очі при згадці сина, який покинув батька та почав нове життя у Ванкувері. Нарешті ця історія дійде свого логічного кінця і Сталлоне показує, чи можливе примирення з родиною, яку не бачив багато років. Без спойлерів можна лише натякнути, що недарма це кіно у США показували на Різдво, адже цілком показова родинна історія розчулить не тільки старих прихильників Сталлоне.

По-друге, Раян Куглер, який був вимушений віддати весь час «Чорній пантері», залишив чималий спадок шекспірівської трагедії для нового режисера Стівена Кейпла-Молодшого. Іронічно, що у його прізвищі читається спадковість, адже він перейняв у Куглера манеру оповіді. У самому фільмі пристрасті не цураються називати шекспірівськими. Тут стара помста ґрунтується не лише на самій лише спробі викарбувати своє ім’я в історії боксу. Навпаки, для Кріда це має бути персональна перемога над внутрішніми страхами, а для Віктора Драго – спроба довести батькові мрії до логічного кінця. Ба більше, родина Драго стала вигнанцями у рідній Росії, тому змушені підробляти, тягаючи якісь піддони спальними районами Києва. Впевнений, що українському глядачу ці незграбні сцени додадуть посмішки. Втім, цей факт не скасовує трагічності образів батька та сина і наприкінці їм співпереживаєш не менше, аніж Кріду та Бальбоа.

По-третє, Кейпл-молодший робить це кіно гостросоціальним на муніципальному рівні. Якщо у минулому фільмі лише згадували про безперспективність Філадельфії для амбітних людей, то тут режисер розширює тему. Наприклад, вже на перших хвилинах головні герої обговорюють можливий переїзд до Лос-Анджелесу, натякаючи на втрату можливостей, якщо залишаться у Пенсильванії. А сердешному Роккі Бальбоа доводиться без кінця телефонувати у чи то адміністрацію, чи то місцевий ЖЕК, аби полагодити ліхтар біля дому. Позаяк про міста, в яких розгортається сюжет фільму, раніше говорили вкрай мало, нова тенденція щодо критики великих мегаполісів у кіно може по-справжньому змінити щось у реальному житті. Хтозна, звісно, як на це відреагує влада Філадельфії, але цеглину у стіну закладено.

Атрибути спортивної драми не роблять стрічку слабшою у порівнянні з рештою жанрового кіно. Але часи настали такі, що вигадувати велосипед не потрібно, варто лише добряче полагодити його. Тоді і персонажі матимуть справжній вигляд, і рухлива камера не кидатиметься так в очі. Сценаристи зберегли природність усіх діалогів ще з першої стрічки, тому словесна підтримка другорядних героїв не скидається на зажовану банальність з боксерських фільмів. Кейпл-Молодший навіть не намагається уникати таких моментів, просто заряджає їх хіп-хоповим саундтреком, впевненим поглядом Майкла Б. Джордана і ламає стіну недовіри між власним фільмом та глядачем. Серед розкішних драм та смішних комедій деколи не вистачає такого міцного кіно, яке добряче вдарить тебе по плечі, аби розвіялися будь-які сумніви про могутність власного духу. Безумовно «Крід 2» виходить з ряду цих стрічок вперед і майстерно працює на візуальному рівні. Та на відміну від решти спортивного кіно воно, як і його головний герой, ще й правильно розраховує свої сили на драматичні моменти, гумор та мелодраму.

Creed II
2018
режисер: Стівен Кейпл-молодший
жанр: спортивна драма
у головних ролях: Майкл Б. Джордан, Сільвестер Сталлоне, Дольф Лундгрен, Тесса Томпсон

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Сподобалась стаття?

Допоможи Moviegram стати кращим

інші матеріали

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: