«Собаки не носять штанів» – рідкісний гість для українського кінопрокату. Крім того, що це представник фінського кінематографа, головний фокус фільму спрямований на дивних стосунках головних героїв. За сюжетом, Юха втрачає свою дружину, яку він не зміг вчасно витягнути з озера. Разом із депресією він ледве справляється з батьківськими обов’язками. Юха випадково потрапляє в підозрілий підвал, де на нього нападає Мона – працівниця індустрії секс-розваг, домінатрікс та помічниця в центрі реабілітації для людей з інвалідністю. Вона душить головного героя, викликаючи в нього марево з того самого озера та коханою дружиною. Після зустрічі Юна хоче бачити Мону ще частіше, і врешті-решт провокує її на власне вбивство. Прем’єра «Собаки не носять штанів» відбувалася в програмі «Двотижневик режисерів» на Каннському кінофестивалі. З нагоди виходу стрічки в український кінопрокат зібрали п’ять причин, чому бдсм-мелодрама вартує уваги.
1
Відвертість
Стрічка Юкки-Пекки Валкеапяя не церемониться з глядачем. Якщо у фільмі заявлені бдсм-іграшки та бдсм-досвід, аудиторія мусить отримати його сповна. Серед відвертих сексуальних розваг на екрані кілька разів показують асфіксацію й те, як вона працює на професійному рівні. Також режисер не цурається демонструвати гасіння свічок золотом дощем, багато предметів для сексуального задоволення (маски, батоги, костюми з латексу). На відміну від фільмів категорії Б, кожне видовище вміло підсвітлюється червоним неоном. А в одній зі сцен клієнта Мони зіграв і сам режисер. Імовірно, не втримався від спокуси спробувати БДСМ на собі.
2
Шок-контент
Відвертість у «Собаках…» усе ж таки має свою межу. Валкеапяя ні разу не переходить у вульгарність та не перемикається на порно. Та він дивує зовсім інакше. Головний герой час від часу дивиться на закривавлену масу під нігтем великого пальця. У якийсь момент йому набридає ця ситуація, і він здирає ніготь наголо. Режисер не втрачає можливості показати цей епізод крупним планом, аби він надовго запам’ятався після перегляду. Якщо цього недостатньо, залишайтеся на кульмінацію. Мона намагатиметься вирвати щипцями ікло Юни. Усіх прихильників шок-контенту ця сцена теж не розчарує.
3
Чорний гумор
Юкка-Пекка Валкеапяя ходить по лезу ножа, коли знімає бдсм-мелодраму про тягу до асфіксії. Тож аби не впасти в повний абсурд, він готовий вигадувати мізансцени, у яких Юні доводиться кумедно пояснювати своїм колегами причини численних травм після відвідин Мони. Незграбність ситуації підкреслюється талантом актора Пекки Штранга, який за вдалого світла скидається на худого клавішника гурту Rammstein. Тому кожне виправдання протагоніста несе за собою численні геги із комедії візуальної та словесної.
4
Посібник для лікування травматичного досвіду
«Собаки не носять штанів» висуває на розсуд цікаву ідею. Юха намагається побороти свій травматичний досвід втрати дружини завдяки фізичному приниженню. Тобто замінює травму психологічну на тілесну. Та його спроби заміни не мають на меті лікування як таке. Це радше бажання повернутися до стану сексуальної ейфорії, яку головному герою приносив лише образ дружини. Тому він користується її парфумами та змушує домінатрікс одягати її сукню для сексуального збудження. Його гра заходить так далеко, що порушує рамки моралі самої Мони. Стрічка Валкеапяя не шукає відповідей на питання «як вилікуватися від втрати близької людини», але чудово ілюструє можливість одужання після страшної трагедії. Власне, єдиного рецепта немає, але бути собою, кидати виклик самому собі та шукати комфорт – уже непоганий початок.
5
Це ромком!
П’ята причина для рекомендації перегляду якоюсь мірою нівелює всі попередні. Ну хіба може бути відвертість, шок-контент та чорний гумор у жанрі романтичної комедії? Історія Юхи та Мони працює саме, як справжній ромком завдяки сюжетній прогресії. Вони знайомляться за дивних обставин, відчувають сексуальний потяг одне до одного, сваряться (двічі) й наприкінці приходять до взаєморозуміння. Тому в сюжетному плані «Собаки не носять штанів» не вельми відрізняються від «Ті, що не сплять у Сієтлі», «Вічного сяйва чистого розуму» та однієї з історій «Реального кохання».
