Нещодавно на телеканалі Discovery+ вийшов документальний фільм «Бути Сельмою Блер» (Introducing, Selma Blair). Це історія життя голлівудської акторки Сельми Блер із розсіяним склерозом та її боротьбу з цією хворобою. Картина показує, як головна героїня приймає свій діагноз із гумором, та як після цього змінилося її життя.
Для режисерки Рейчел Флейт цей фільм став повнометражним дебютом. І вже у першій своїй роботі їй вдалося впоратися з непростим завданням — обережно та тактовно розкрити людину та змусити глядача відчути емпатію. В інтерв’ю Рейчел Флейт розповіла більше про знімальний процес.
Чи відразу у вас із Сельмою виник зв’язок, чи вам довелося боротися за її довіру?
Цікаве запитання. Думаю, ми миттєво сподобалися одна одній, і їй було комфортно зі мною. Нещодавно вона сказала мені, що знала, що я маю бути режисеркою фільму, бо я можу показати на екрані її почуття гумору та чарівність. Наша перша розмова була дуже легка, і я справді вірю, що можу створити відчуття простоти та спокою зі своїми героями у документальних фільмах. Гадаю, Сельма швидко відчула комфорт під час спілкування зі мною.
Чи було щось не для кадру під час роботи над фільмом із Сельмою Блер?
Ні. Насправді це була найприємніша частина всього досвіду – не було нічого забороненого! Мені подобається ділитися з людьми унікальним зв’язком, який я мала із Сельмою, тому що вона знаменитість, і у глядачів вже є певні очікування під час перегляду документальних фільмів про знаменитостей. Тому аевні речі могли бути ретельно підібрані або вирізані, однак Сельма ні разу не втручалася в монтаж цього фільму. Вона на всі 100 % довірилася мені в тому, щоби показати світу її життя, яким побачила його я. Така довіра – справжній скарб для кожного режисера.
Ми показали їй фільм, перш ніж фіналізувати монтаж, просто з поваги до неї. Я так нервувала! Я знала, що створила щось чесне, але також дуже грубе та інтимне, і після показу я запитала Сельму, чи є щось, що їй хочеться змінити? Єдине, що вона мені зауважила, – на останньому знімку в архівних кадрах насправді була її тітка, а не її мама.
Я знала, що створила щось чесне, але також дуже грубе та інтимне
Як ви думаєте, чи буде глядачам легко емпатувати Сельмі в цьому фільмі?
Сельма дає іншим людям надію, вона підбадьорює й каже їм, що з ними все буде добре. У трейлері до фільму є кадр, як вона пірнає в басейн. Вона ніби падає у воду, а голос за кадром каже: «Що я обираю для себе?». Гадаю, ми всі маємо цей страх: чи буде все добре врешті-решт. Це типовий людський страх.
Не думаю, що обов’язково потрібно мати розсіяний склероз, хронічне захворювання чи аутоімунне захворювання, щоб емпатувати Сельмі. У фільмі так багато зворушливих моментів, що вони торкнуться кожного. Я думаю, цей фільм про людський дух, про те, що ми можемо витримати, та що насправді важливе. В кожного свій шлях. Як гадаєте?
Як ви бачите стосунки між Голлівудом і Сельмою після того, як їй поставили діагноз?
На мою думку, Голлівуд повністю прийняв Сельму. Я бачила це на власні очі. Вона прийняла себе, і, думаю, коли ми приймаємо себе, тоді і світ може по-справжньому любити нас, або ми можемо втратити цю любов.
Нещодавно ми разом ходили на відкриття музею. Там я спостерігала за різними людьми, вони підходили до Сельми й казали, що задоволені фільмом і щасливі її бачити. Здається, що весь Голлівуд огорнув Сельму своїми теплими обіймами. Для мене це зворушливо, тому що, як вона каже у фільмі, вона завжди була акторкою другого плану. І от вона нарешті отримала свою головну роль, і вона стає собою.
Не думаю, що обов’язково потрібно мати розсіяний склероз, хронічне захворювання чи аутоімунне захворювання щоб емпатувати Сельмі
У вашому фільмі багато гумору, як ви думаєте, це допомогло розповісти про важкі переживання в житті Сельми?
Так. Я справді відчувала, що це важлива частина її історії. Сельма смішна, і думаю, люди не знають про це, якщо не знайомі з нею добре. Під час зйомок було багато жартів. Ми з моїм монтажером Слоаном Кевіном навмисно зберегли це у фільмі.
Багато дивитися на біль – важко. Звісно, Сельма, плаче у фільмі, тому що це болюча та емоційна історія. Вона багато переживала, але ми також хотіли зняти легкий фільм, бо Сельма – ще й артистка. Ми хотіли, щоби наша аудиторія мала змогу сміятися під час перегляду такої нелегкої історії.
