У 2009 році вийшов перший фільм Данкана Джонса – наукова фантастика «Місяць» із Семом Роквеллом у головній ролі. Її вихід у прокат не відзначився великим розголосом, але Джонс показав себе як умілий оповідач історій про доппельгангерів у космосі. Разом із тим він презентував аудіо-візуальний епік, у котрому з любов’ю цитуються фільми Кубрика та Тарковського. Не знаємо, що напоумило режисера піти на такий крок, однак наступним фільмом стала типово голлівудська сай-фай драма «Початковий код». У ній Джилленгол переживає один і той самий день у потязі, намагаючись врятувати пасажирів від теракту. І вже третій фільм Данкана Джонса – екранізація культової гри Warcraft, яка переважно викликала низькі оцінки від критиків, але і хороші від глядачів. Після таких американських гірок Джонс розробляв проект, що, за його словами, мав би стати оммажем «Того, хто біжить по лезу» Рідлі Скотта. Режисер називав свій четвертий фільм «духовним сиквелом» для дебютного «Місяця». Та слова Джонса навряд чи можна підтвердити сай-файним триллером чи хай-теківською мелодрамою, яка з’явилася на Netflix.
За сюжетом, у Берліні 2058 року відбувається багато подій. По-перше, він має вигляд реального мегаполісу майбутнього. Джонс постарався окреслити місто не лише в архітектурному аспекті, але і створити футуристичний настрій. Ба більше, інноваціям у стрічці приділяється вдосталь часу: чоловік грається у віртуальній реальності, вбудованій у його тіло, на телефонний дзвінок відповідають лише блиманням очима. Тобто це не лише інтер’єр для історії, а цілком новий всесвіт, у якому співіснують персонажі.
По-друге, у «Німому» хоча й не чітко, але виокреслені верстви населення, зокрема аміші, які не приймають нових технологій, та решти міста, яке активно цими технолоігями користується. Оповідання не виходить за межі місця, тому і сказати чогось більшого про цей всесвіт не видається можливим.
По-третє, Джонс трохи злукавив, називаючи стрічку «духовним сиквелом». У фільмі є невелике камео Сема Роквелла, яке чітко вказує на зв’язок «Німого» з «Місяцем». Від цього факту фільм не вельми виграє, але за приємний бонус можна щиро порадіти. Зрештою, аудиторію наукової фантастики не часто балують таким фан-сервісом.
У такій строкатій локації неонового міста доволі важко прочитати історію очима, і це є головною проблемою фільму. Німий бармен намагається розшукати свою зниклу дівчину і рушає класичним шляхом мовчазної помсти. Відчувається, що головному герою Скашгорда бракує меланхолійних поглядів, якими майстерно оволодів Раян Гослінг за час робити із Рефном. «Німому», до того ж, не вистачає єдиного темпу оповіді. Переповнений уповільненою зйомкою, пролог про дитинство німого персонажа швидко змінюється діалогами-перестрілками між Полом Раддом та Джастіном Теру в брудній хірургійній. Радд грає нетипову харизматичну роль як для свого образу. Лікар та гравець у казино носить чудернацькі вуса (наче у порно-продюсера), тримає за пазухою мисливський ніж та насолоджується життям лише коли в його роті тануть солодкі цукерки. На жаль, у Джастіна Теру таких якостей не відшукати: він теж лікар, але без вражаючої харизми, як у Радда.
Весь цей набір із наукової фантастики, триллеру та мелодрами мав би бути здобрений хорошим меседжем. І він справді є, однак Данкан Джонс пригадує про нього лише у фіналі фільму, коли присвячує свою стрічку батькам Девіду та Анджелі Бові в титрах. Цей меседж видається настільки туманним, наскільки туманними є всі події у фільмі. Мікс із жанрів теж не підкорився контролю автора. Наприкінці стрічки режисер навіть вступає на територію боді-горору з химерними вбивствами у кращих традиціях Тарантіно. Вся ця божевільна суміш пов’язана вельми тонкими нитками крізь основний сюжет «Німого». В результаті глядачі та критики поспішилипоставити фільму Джонса великий палець донизу. І таки дарма. Останнім часом Netflix не вельми щедрий на якісні жанрові фільми, але, здається, вперше показав справжній guilty pleasure для шанувальників наукової фантастики. Данкан Джонс збирається зробити у цьому всесвіті ще цілу трилогію фільмів. Що ж, хоч би низькі рейтинги «Німого» не відлякали від цієї ідеї продюсерів.
