Обережно – спойлери!
Паоло Соррентіно залишив глядачів «Молодого Папи» на сильному кліфхенгері – Папа Пій XIII перебуває в комі. У другому сезоні кардиналам потрібно вирішити, чи варто розпочинати нові вибори, адже Ленні може прокинутися будь-якої хвилини. У Ватикані перед Апостольським палацом уже зібралися паломники, які щодня моляться за його здоров’я, одягнувши світшоти з принтом зображення Папи. Прикутий до ліжка Ленні дозволяє собі з’являтися лише у вигляді духа, який завжди поруч у найбільш інтимних епізодах серіалу. Допоки посаду не обіймає сер Джон Бренокс – не менш одіозний Джон Малкович, який по суті грає Джона Малковича з поміткою на релігійні переконання.
Нового сезону чекали понад три роки. Паоло Соррентіно переривався на життєпис колишнього прем’єр-міністра Італії Сильвіо Берлусконі. З бюджетом у 21 мільйон доларів авторам не вдалося окупитися навіть наполовину, тому режисер повернувся до вивчення питань релігії та віри разом із Джудом Лоу. І повернення вийшло помпезним, яскравим та одіозним, як персонажі серіалу. Прем’єру зробили на Венеційському кінофестивалі. Щоправда, показали тільки дві серії – другу та сьому. У другій відбувається знайомство із сером Бреноксом, який відверто крутить носа перед перспективою стати новим Папою, а дія сьомого епізоду відбувається, власне, у Венеції й пов’язана з воскресінням Пія XIII. Дві серії неначе вступають у суперечку одна з одною й намагаються протиставити двох головних героїв, роблячи лікнепом другого сезону сумнів. Відтепер персонажі сумніваються не у своїй вірі в Бога, але у вірі в самих себе.
Імовірно, ця тема неабияк почала резонувати й із самим автором, який після провалу «Сільвіо та інші» поставив сильніший наголос на нерішучість Ленні та Джона. Два епізоди скидаються на завершений фільм, що унеможливлює бажання дивитися решту серіалу. Але дарма. Соррентіно погрався зі структурою і випускав на телеканалі SKY дві серії щотижня, побудувавши кожен епізод як окрему стрічку з власним сюжетом. «Молодий Папа» й раніше міг похвалитися кінематографічним інструментарієм. Втім, «Новий Папа» йде ще далі й візуально відрізняється хоча б навіть різноманітними інтро. У першій половині серіалу монахині танцюють спокусливий танець навколо неонового хреста. Після виходу Ленні з коми (сьома серія) титри знову заграли «All along the watchtower» Гендрікса, що неабияк дають надію на пришвидшений перебіг подій. Пій XIII у самих плавках проходить пляжем, переповненим жінками в купальниках, і підморгує глядачу, який ледве стримується від запаморочення. Інше повернення месії навряд можна уявити.
«Новий Папа» все ж не заточений під фан-сервіс прихильників Джуда Лоу. Його в другому сезоні небагато й кожна його поява дозована в часі на екрані. Соррентіно наділяє свого персонажа новим розчаруванням, яке не здатні приглушити ні чері кола без цукру, ні цигарка зі запальничкою. Після пробудження Ленні просять створити чудо і вилікувати хлопчика від хвороби, що майже знищила його кволе тіло. Але чуда не стається й Ленні доводиться знову миритися з фальшивістю свого месіанства, образ якого він старанного підтримував весь час. Римується із розчаруванням головного героя й історія сера Бренокса. У дитинстві він втратив брата-близнюка, який був улюбленцем у родині. Призначення нового Папи мало би підняти Джона в очах батьків, але згодом стає зрозуміло, що проблема в самовизначенні самого Бренокса. Він не може визначитися ні з політикою католицької церкви, ні з відповідями на питання журналістів. Самоідентифікація двох персонажів перетворюється на основну тему другого сезону.
Глядача може розчарувати хіба що безпосередня конфронтація Джона та Ленні наприкінці, коли стає зрозуміло, що перший – це такий собі вчитель на заміну, а Ленні повертається до своїх обов’язків, наче нічого не трапилося. Втім, Паоло Соррентіно несподівано додає повістку сучасності. Режисера неабияк хвилює тероризм у європейських країнах, але прирівнює його він лише до безбожного фанатизму. Культ особистості, який створив навколо себе Пій XIII, працює й проявляється в усі боки. Соррентіно використовує цю ідею для закільцювання сюжету сезону в одне міцне ціле, надягаючи маски терористів на тих, хто донедавна носили ті самі світшоти з портретом месії. В очах іншого режисера це могло би перетворитися на вульгарний прийом, але для автора «Сильвіо та інші» це ще одна можливість показати зло банальним, безмотиваційним та, слава богу, безуспішним.
Після перегляду «Молодого Папи» здавалося, що в Соррентіно не вийде продовжити серіал гідно. Навіть у своїй фільмографії він постійно затинається об однакові теми й ніяк не може вийти з фетишизації Риму та об’єктивації жіночого тіла. Однак «Новий Папа» на те й новий, що змінює правила гри. Сумнів – це не емоція, а психічний стан, який цікаво досліджувати протягом багатьох провалів Джона та Ленні. Жоден із них не потрапляє в тенета паніки. Врешті-решт вони не піддаються страху помилки, але дослухаються до внутрішніх відчуттів. Зазвичай у стрічках Паоло Соррентіно головні герої проговорюють свої враження хвацько закрученими висловами. Та тільки «Новий Папа» повертається до часів «Наслідків любові», коли мовчання важило більше за голослівні сентенції. Режисер та автор сценарію говорить, що у вірі бачить багато потенціалу, аби продовжувати серіал далі. Тільки б він ні секунди не сумнівався в цій думці.
