Після нагородження трьома «Оскарами» за найкращий фільм, акторку та режисуру «Земля кочівників» може знайти більше прихильників, які захочуть ознайомитися з лауреатом Американської академії. В Україні стрічку двічі показали на Київському тижні критики, а кінопрокат відклали через локдаун. Легально на стрімінговому сервісі її поки неможливо подивитися, але і не варто. Не через заклик Френсіс Макдорманд подивитися стрічку на найбільшому з можливих екранів у кіно, хоча й через це теж. А саме через можливість знову відчути звичний ритм життя, який захоплював глядачів до пандемії.
Події «Землі кочівників» розгортаються посеред американського Заходу 2011 року. Багато робітників втратили роботу на фабриках та заводах через фінансову кризу. Свою посаду втратила й головна героїня Ферн, яка змушена жити у фургончику, шукати підробіток та блукати безмежними краєвидами кар’єрів та пустельних доріг. Хлої Чжао знімала Френсіс Макдорманд і Девіда Стретейрна разом із непрофесійними акторами – справжніми американськими кочівниками. Це додало стрічці переконливості, хоча за відгуками та нагородами для Макдорманд можна простежити, наскільки її автентичність кочівниці подобається глядачам та критикам. Акторка дійсно вражає своїм талантом, результат якого щоразу рухається в протилежному напрямку від очікувань аудиторії. Від того вона лише виграє. Власне, ініціатива зняти таке кіно належить їй.
Френсіс Макдорманд викупила права на книгу журналістки Джесіки Брудер «Земля кочівників: виживання в Америці XXI століття» (Nomadland: Surviving America in the Twenty-First Century) ще у 2017 році. Коли акторка подивилася стрічку «Вершник» (The Rider) Хлої Чжао, захотіла познайомитися з режисеркою особисто та розглядала її на роль авторки екранізації. Попри контракт з Marvel та препродакшн «Вічних» від Marvel, Хлої погодилися зрежисувати й навіть власноруч зайнялася монтажем «Землі кочівників». Але більше вражає особистий підхід режисерки до створення фільму. Вона багато часу проводила з кочівниками, жила з Макдорманд у сусідніх трейлерах протягом кількох місяців та разом із оператором шукала нові локації.
Цей імерсивний досвід та довіра непрофесійних акторів вилилися в неймовірний успіх. Під час прем’єри у Венеції стрічка отримала «Золотого лева». Потім трапився кінофестиваль у Торонто та приз глядацьких симпатій. Далі посипалися нагороди від спільнот кінокритиків Бостона, Нью-Йорка та Лос-Анджелеса, BAFTA, «Золотий глобус» та врешті-решт три «Оскари».
Високий рейтинг на Rotten Tomatoes та нагороди не допомогли стрічці в кінопрокаті. На момент написання матеріалу фільм навіть не окупив свій бюджет у світі. Його виробництво намагалися тримати в таємниці, щоб уникнути журналістів на зйомках. Режисерка найбільше турбувалася про атмосферу на знімальному майданчику, тому там залишилося мало людей. Продюсери приїздили завчасно, щоби відзняти кілька проб та скинути їх на IPhone Хлої Чжао, яка приїздила пізніше. Від цього змінювався сценарій, адже вона корегувала його під персонажів.
За словами оператора Джошуа Джеймса Річардса, режисерка навіть не робила розкадровок, адже атмосфера розуміння та місяці підготовки до зйомок дозволили обійтися без них. В умовах сучасного Голлівуду таке кіно зняти майже неможливо, адже студія хоче контролювати кожен крок процесу виробництва, але для Хлої Чжао маленький бюджет та дедлайн не стали на заваді, а навпаки – підштовхнули до виклику.
Відзнятий матеріал режисерка показувала Теренсу Маліку та консультувалася з ним щодо подальшої роботи. Він зробив їй кілька заміток, але був задоволеним тим, що вдалося Чжао. Ритм «Землі кочівників» та зйомка з природнім освітленням нагадують його «Пустки» (Badlands) 1973 року. Обидва фільми оспівують мандри забутими куточками Америки. Але «Земля кочівників» поглиблює цей досвід ще й участю реальних кочівників, яким, до речі, заплатили на знімальному майданчику за роботу згідно зі стандартами Гільдії акторів.
Чжао називає Теренса Маліка та Вернера Герцога головними джерелами натхнення. На церемонії нагородження «Оскаром» її режисерське бачення схарактеризували цитатою: «Якщо створення фільму здається купою неприємностей, просто запитайте себе: «Що б зробив Вернер Герцог?» Зрозуміти її зацікавленість у кочівниках легко. «Я хочу знімати фільми, які не старітимуть, які здаються не просто спалахом на будь-які теми в трендах Твіттера. – говорить Чжао. – Мене це не цікавить». І хоча «Земля кочівників» не може похизуватися інноваційністю технологій, тем або залученням непрофесіоналів у кадрі, це кіно може повернути людей у кінотеатри. Адже такий досвід хочеться пережити на великому екрані.
