Шотландський режисер Девід МакКензі вже давно не належить до числа перспективних, які тільки-но напрацьовують свій кінематографічний потенціал або ж перезнімають один і той самий фільм, дещо змінюючи деталі. Для МакКензі, як і для будь-якого іншого режисера, важливо створювати свою кіномову, своє бачення навколишньої дійсності, пропущеної крізь призму авторської рефлексії. У його активі такі різні роботи, як «Молодий Адам», «Бабій», «Остання любов на Землі» та «За всяку ціну», які продемонстрували абсолютну різноплановість режисера. Девід МакКензі навіть в рамках американського кінокультурного дискурсу створює абсолютно самостійні висловлювання, як це було, наприклад, з вестерном «Будь-якою ціною» за сценарієм Тайлера Шерідана. Не уникнув долі передбачуваних порівнянь і новий, поки що найбільш високобюджетний фільм МакКензі «Король поза законом».
1304 рік, Шотландія. Роберт Брюс присягає на вірність англійському королю Едуарду, який, не сильно зволікаючи, видає Брюса за свою хресну доньку Єлизавету. Тим часом, зовсім скоро буде страчено заколотника Вільяма Уоллеса, і його жорстока кара призведе до росту опори проти англійського короля. У відкриту виступає і Роберт Брюс, якого Едуард оголошує поза законом. Однак, ніщо вже не зможе зупинити ні Роберта, ні всіх хто йому співчуває у боротьбі за незалежність Шотландії від англійської корони.
«Король поза законом» порівнюють, іноді досить грубо і поверхнево, з «Хоробрим серцем» Мела Гібсона. Звичайно, подібні порівняння мають місце. Тим паче, що МакКензі та Гібсон використовують один і той же історичний період. Але МакКензі драматургічно все ж більш цікавий та абсолютно уникає притаманного Гібсону моралізаторства з помітними інтонаціями фанатизму. «Король поза законом» не слідує точності історичних документів. Врешті-решт перед глядачем художнє переосмислення багатовікового історичного досвіду, а не старанна і, відповідно, нудна реконструкція. Режисер дає те необхідне видовище, яке діє на декількох рівнях сприйняття та досягає майже фізичного відчуття тотального насильства та війни, на контрасті з показною природою Шотландії. У той самий час, як світ навколо валиться, хрустять кістки і тече кров ріками, природа у фільмі видається вельми затишною. Конфлікт Брюса та короля Едуарда навмисно загострений, позбавлений напівтонів. Такий спрощений підхід до зображення героїв має вигляд авторського прорахунку на тлі реалістично відтвореної епохи. Проте, сам Девід МакКензі не вважає, що спростив героїв свого фільму: «Я зняв багато фільмів, де діяли антигерої, і я не міг себе змусити написати персонажа таким собі прямолінійним героєм. Роберт Брюс був здатний на багато речей. Він убивав людей у церквах, він зраджував, обманював. Він виконав непростий шлях у своїй геройській подорожі».
МакКензі та оператор фільму Баррі Екройд занурюють глядача в жорстоку і дегуманізуючу дійсність війни, фіксуючи максимально натуралістично кров і насильство. Вони підкреслюють однаково огидну сутність всіх воєн, як минулих, так і нинішніх. Події сімсотрічної давнини римуються з нинішніми військовими конфліктами, а Роберт Брюс має більш ніж сучасний вигляд. Режисер вкладає в уста Брюса промови, що випереджають свій час. Вони з легкістю могли б стати маніфестами сучасних політичних діячів різного ступеня своєї спроможності вирішувати життєво важливі для своєї країни питання. І попри всю реалістичну криваву мальовничість «Король поза законом» не затверджує ідеї тотального і часом небезпечного пацифізму. Адже втікаючи від тієї чи іншої війни, рано чи пізно доведеться з нею зустрітися віч-на-віч.
